Ухвала суду № 68938501, 15.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (на сьогодні - державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інформація і технології» (далі - Товариство) до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 квітня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року про задоволення позову залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року (справа № К/800/25505/16), яка на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права.

На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права ДПІ надала копію постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1359а15).

Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року подана 1 вересня 2017 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого частинами першою та четвертою статті 238 КАС.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Частиною четвертою статті 238 КАС передбачено, що заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Згідно з частиною п'ятою статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого частинами першою-четвертою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження.

ДПІ подала клопотання про поновлення строку подання заяви. Свої доводи ДПІ мотивує тим, що не було можливості сплатити судовий збір у тримісячний строк через блокування відповідних рахунків.

Оскільки наведені ДПІ доводи є поважними та такими, що дають підстави для поновлення процесуального строку, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз наданої на порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року та оскаржуваного рішення не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «Авега».

Водночас у рішенні суду касаційної інстанції наданому для порівняння, цей суд дійшов висновку про те, що факт реального вчинення господарських операцій не підтверджено відповідними документами.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Крім того, надане для порівняння рішення не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ДПІ.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Однак постанова Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року не містить іншого ніж в оскаржуваному рішенні висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Так у постанові Верховного Суду України зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У рішенні що оскаржується, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки спірного контрагента, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у період за який проведено перевірку, що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Клопотання державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про поновлення строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року задовольнити.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інформація і технології» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за заявою державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.