Ухвала суду № 68938493, 11.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 квітня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень законодавства щодо звільнення від сплати судового збору. На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22 березня та 17 травня 2016 року (справи №№ К/800/51975/15, К/800/3647/16 відповідно).

Заява була подана без додержання вимог статті 2391 КАС. З огляду на це суддя-доповідач ухвалою від 31 липня 2017 року залишив без руху заяву ОСОБА_4 і надав строк до 31 серпня 2017 року для їх усунення.

4 вересня 2017 року до Верховного Суду України надійшла уточнена заява ОСОБА_4 з додатками.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 236 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень: 1) в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку; 2) Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У статті 237 КАС передбачено мотиви, з огляду на які може бути ініційований перегляд судових рішень Верховним Судом України. Зокрема, після касаційного перегляду адміністративна справа переглядається тільки з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частина перша); неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів (пункт 2 частина перша); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частина перша).

За частиною другою статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Ця норма кореспондується з положенням частини першої статті 88 КАС.

Зі змісту оскарженого рішення видно, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги через неусунення її недоліків.

А в рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справи на новий апеляційний розгляд, послався на те, що, в одному випадку, суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання ОСОБА_4, а в іншому - належним чином не перевірив її доводи щодо неможливості сплати судового збору та не навів мотиви, з яких відхилив її доводи.

З наведеного висновується, що суди не тлумачили зміст наведених норм закону, а застосовували їх залежно від фактичних обставин кожної із справ.

Потрібно також зазначити, що обґрунтування заяви, характер вимог, вид та правова природа оскарженого і порівнюваних рішень не вказують на наявність ознак (проявів) неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

З наведеного можна підсумувати, що заява не містить законних підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.