Рішення № 68936747, 14.09.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19644/16-ц

провадження № 2/753/2107/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.,

за участю секретаря - Гаврилюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ПАТ "Універсал Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В квітні 2017 року позивачем подано до суду нову редакцію позову у зв"язку із заміною складу учасників процесу,за яким позивач пред"являє вимоги до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що 06.06.2008 року між ВАТ Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 3832, на підставі якого останньому були надані кредитні кошти у розмірі 716 000,00 доларів США та 34 304,00 доларів США.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року у цивільній справі №2-910/11 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 стягнуто кредитну заборгованість у сумі 793 248,13 доларів США, що еквівалентно 6 338 052,56 грн.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань в рамках кредитного договору між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 06.06.2008 року №2215, у відповідності до умов якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення під №69, 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договір іпотеки від 06.06.2008 року №2217, у відповідності до умов якого в іпотеку було передано нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

13.12.2016 року відповідно до договорів про задоволення вимог іпотеко держателя ОСОБА_2 став власником нежилих приміщень з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 18004226 та нежилих приміщеннь під №69 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

В своїй позовній заяві позивач застосовує вимоги ст.23 закону України «Про іпотеку», в якій зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, виходячи з позиції викладеної Позивачем, до ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки за іпотечними договорами укладеними між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 від 06.06.2008 року №2215 у відповідності до умов якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення під №69 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договором іпотеки від 06.06.2008 року №2217 у відповідності до умов якого в іпотеку було передано нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Універсал Банк" за генеральним договором № BL 3832 від 06.06.2008 року в сумі 793 248,13 доларів США, що еквівалентно 6 338 052,56 грн. звернути стягнення на предмети іпотеки: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (нежиле приміщення під №69 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м. та нежилі приміщення з №1 по №16 групи приміщень № Інші 65а в літері «А», загальною площею 148,40 кв.м.), які належать ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.12.2016 року №1832, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 3 309 000,00 грн.

У судове засідання з"явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судове засідання з"явилась представник відповідача, яка позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Крім того, на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

У судове засідання треті особи не з"явились, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 06.06.2008 року між ВАТ Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 3832, на підставі якого останньому були надані кредитні кошти у розмірі 716 000,00 доларів США та 34 304,00 доларів США.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань в рамках кредитного договору між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 06.06.2008 року №2215, у відповідності до умов якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення під №69, 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договір іпотеки від 06.06.2008 року №2217, у відповідності до умов якого в іпотеку було передано нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, судом встановлено, що умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У такому разі, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (Правові позиції викладені у Постановах ВСУ від 16.11.2016р. у справі № 6-900цс16, від 07.12.2016р. у справі № 6-719цс16, від 14.12.2016р. у справі № 6-2462цс16).

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати (Правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 02.11.2016р. у справі № 6-1174/16).

У зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів позивач у 2012 році скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Наслідком такого звернення стало ухвалення Шевченківським районним судом м. Києва від 09.08.2012 року у цивільній справі № 2-910/11 рішення. Вказане свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6- 28531св14 від 01.10.2014р.).

Так, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року на користь ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_4 стягнуто кредитну заборгованість у сумі 793 248, 13 доларів США, що еквівалентно 6 338 052, 56 грн., тобто змінено строк основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно із ч.ч. З, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до правового висновку по справі № 6-3116цс16 викладеного в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 05.07.2017 року зазначено, що за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користу вання ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

Тобто, позивач маючи рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили з ОСОБА_4 усвідомлював, що фактично змінив строк погашення заборгованості за основним договором (договором кредиту) та в нього одночасно виникло право задовольнити забезпеченні іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі починаючи з 05.08.2009 року (момент порушення зобов'язання) та з 09.08.2012 року з моменту набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року у цивільній справі № 2-910/11.

Позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі або набравшого законної сили рішення суду).

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-2853 Ісв 14 від 01.10.2014р., зазначено, що термін виконання зобов'язань за кредитним договором змінюється банком з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення заборгованості.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зазначає, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач не просив суд поновити строк позовної давності, поважних причин його пропуску не наводив, доказів зупинення або переривання перебігу позовної давності суду не надав, тому у зв'язку із заявою відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА