Постанова № 68936474, 28.08.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9508/17

Провадження № 2-а/752/334/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.,

з участю секретаря - Марченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дію,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до Рівненського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій відповідача протиправними в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до подання Апеляційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 р. № 04.32/1082/16 про суддівську винагороду ОСОБА_1, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і станом на 15.12.2016 р. складає 28160 в гривень, в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 15.12.2016 р. по день звернення до суду включно, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 15.12.2016 р. по теперішній час; зобов»язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до подання Апеляційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 р. № 04.32/1082/16, відповідно до якого заробітна плата для обчислення довічного грошового утримання становить 28160 гривень, стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 26 років 03 місяці 20 днів в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 15.12.2016 р. по теперішній час включно, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов»язання виплатити позивачу недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 15.12.2016 р. по теперішній час.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Вищої ради юстиції № 3114/0/15-16 від 08.12.2016 р. позивач була звільнена з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв»язку з поданням заяви про відставку, в зв»язку з чим 14.12.2016 р. наказом голови Апеляційного суду Рівненської області № 44 вона була виключена зі штату Апеляційного суду Рівненської області.

Відповідно до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж її роботи становить 26 років 03 місяці 20 днів.

Позивач посилається на те, що в силу положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вона має право на отримання довічного грошового утримання судді в розмірі 90%, виходячи із заробітної плати 28160 гривень, як зазначено в поданні Апеляційного суду Рівненської області від 15.12.2016 р. № № 04.32/1082/16.

Однак, відповідач нарахував позивачу довічне грошове утримання лише в розмірі 88%.

Після звернення 24.03.2017 р. до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач отримала відповідь про відмову у нарахуванні та виплаті такого утримання в розмірі 90% від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді з посиланням на норми ст.137 Закону України № 1402 і зарахувавши до стажу роботи лише 24 роки 4 місяці 12 днів.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона не узгоджується з положеннями Закону України «про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 р.

Сторони в судове засідання не з»явились, подавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради юстиції № 3114/0/15-16 від 08.12.2016 р. ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Рівненської області у зв»язку з поданням заяви про відставку.

14.12.2016 р. наказом голови Апеляційного суду Рівненської області № 44 позивач була виключена зі штату Апеляційного суду Рівненської області.

Відповідно до подання Апеляційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж її роботи становить 26 років 03 місяці 20 днів, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 28160 гривень

15.12.2016 р. ОСОБА_1, звернулась до Рінвенського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як встановлено судом, при призначенні довічного грошового утримання судді відповідач зарахував стаж роботи на посаді судді з 14.07.1992 р. по 30.11.2016 р., що становить 24 роки 4 місяці 12 днів та призначив довічне грошове утримання в розмірі 88% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з врахуванням положень п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. Згідно з розпорядженням пенсійного фонду від 30.01.2017 р. розмір пенсії ОСОБА_1, становить 24780 гривень 80 копійок, за вирахуванням обов»язкових податків --22380 гривень 20 копійок.

24.03.2017 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням стажу роботи та заробітку, зазначеного в поданні Апеялційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 р. № 04.32/1082/16.

У здійсненні такого перерахунку їй було відмовлено.

В силу вимог ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій незалежності і недоторканості суддів, що закріплені Конституцією України, є право судді на відставку (пункт 9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року)).

Право на відставку слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, обумовлене пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року), передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення.

Щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Відповідно до п. п. 22, 23 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року зазначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Також, відповідно до п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, за змістом вищенаведених законодавчих положень вбачається, що відносно суддів, які звільненні з посади у зв'язку з відставкою за наявності достатнього стажу на посаді судді, до набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, який діє з 30.09.2016 року, як і після його вступу в законну силу, обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання здійснюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлення системи і загального порядку забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. були врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Розділ XIII вказаного Закону в редакції від 07 липня 2010 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-УІ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відвідають Конституції України(є неконституційними) положення: частини третьої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІП "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»; пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні роз'яснив наступний порядок виконання: частина третя статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення», тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: щомісячне довічне грошове утримання вплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Закону України від 24 грудня 2015 року № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержаного суддею після виходу у відставку.

Суд зазначив, що не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів».

У пункті 5 названого Рішення вказано, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.

Згідно з пунктом 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року № (2010)12 оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їх рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено судом, при розрахунку стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, до стажу роботи позивача не було зараховано час навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Згідно з п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Тобто, в даному випадку, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зарахуванню підлягає час навчання ОСОБА_1 на денному відділенні Української юридичної академії ім.Ф.Е.Джержинського за період з 01.09.1987 р. по 30.06.1991 р. (половина навчання).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності: відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові І службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що з боку відповідача суду не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням її стажу роботи та заробітку, зазначеного в поданні Апеляційного суду Рівненської області від 15.12.2015 р., суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.3, 4, 11, 12, 19, 160-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до Рівненського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дію задовольнити.

Визнати дії Рівненського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області протиправними в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до подання Апеляційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 р. № 04.32/1082/16 про суддівську винагороду ОСОБА_1, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і станом на 15.12.2016 р. складає 28160 в гривень, в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 15.12.2016 р., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; а також відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 15.12.2016 р.

Зобов»язати Рівненське об»єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до подання Апеляційного суду Рівненської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 р. № 04.32/1082/16, відповідно до якого заробітна плата для обчислення довічного грошового утримання становить 28160 гривень, стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 26 років 03 місяці 20 днів в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 15.12.2016 р., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов»язати Рівненське об»єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області виплатити ОСОБА_1 після здійснення перерахунку недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 15.12.2016 р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївький районний суд м.Києва

У разі застосування судом положень ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :