Рішення № 68935562, 05.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Дряниці Ю.В.

при секретарі: Радько О.М.

за участі адвоката - Костенка В.О.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької Ірини Вікторівни про визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності за ОСОБА_8 та відновлення права власності за ОСОБА_5.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Фастовець І.В. /на даний час - Святецька/ про визнання договору дарування недійсним.

У квітні 2017 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним договір дарування 21/50 частини житлового будинку з надвір-ними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і посвідчений приватним нотаріусом Фастовець І.В.; скасувати реєстрацію власності на 21/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за вищевказаною адресою за ОСОБА_8 та відновити за ОСОБА_5

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат - ОСОБА_8, після смерті якого спадкоємцями першої черги за законом є їх мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина брата - ОСОБА_6.

На підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2007 року ОСОБА_5 визнана недієздатною і він, позивач, призначений її опікуном.

Окрім того, зазначав, що лише після смерті брата, він дізнався про наявність оспорюваного договору дарування від 07 липня 2006 року, згідно з яким його мати - ОСОБА_5 безоплатно передала у власність 21/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 його брату - ОСОБА_8

Також вказував, що на момент вчинення даного правочину - ОСОБА_5, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №407 від 09 червня 2006 року, не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, про що було відомо обдаровуваному ОСОБА_8

З цих підстав вважає, що право власності на 21/50 частини житлового будинку ОСОБА_8 набув протиправно, оскільки оспорюваний договір дарування є недійсним.

Мотивуючи тим, що після укладення договору дарування власність була зареєстрована в ПП Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» і по теперішній час рахується за ОСОБА_5, просив зазначену реєстрацію власності скасувати та відновити за ОСОБА_5

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року в задово-ленні позову ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності за ОСОБА_8 та відновлення права власності за ОСОБА_5 - відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2017 року відмовлено в задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В.

Не погодившись з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване ним судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 07 липня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_5 зобов'язується безоплатно передати, а ОСОБА_8 зобов'язався прийняти у власність 21/50 частину житлового будинку з надвір-ними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Фастовець І.В. /на даний час - Святецька/ 07 липня 2006 року та зареєстрований в реєстрі за №2243 /а. с. 8/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на 21/50 частину житлового будинку з частиною надвірних будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Окрім того, судом встановлено, що менш ніж за два місяці до укладення вказаного договору дарування, а саме - 10 травня 2006 року ОСОБА_8 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з заявою про визнання ОСОБА_5 недієздатною у зв'язку з тим, що через хворобу вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /а. с. 10/.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2007 року, яке набрало законної сили 31 липня 2007 року, ОСОБА_5 визнана недієздатною, її опікуном призначено ОСОБА_4 /а. с. 61/.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №407 від 09 червня 2006 року, ступінь вираженості змін в нервово-психічній діяльності внаслідок органічного уражуння центральної нервової системи складного ґенезу у ОСОБА_5 на час проведення експертизи такі, що позбавляють її можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 20 лютого 2017 року №105, призначеної та проведеної в ході судового розгляду даної цивільної справи №552/4347/16-ц, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладання договору дарування - 07 липня 2006 року, страждала на психічний розлад у вигляді легкої атеросклеротичної деменції з депресивним синдромом. Вказаний психічний розлад позбавляв ОСОБА_5 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні договору дарування 07 липня 2006 року /а. с. 98-110/.

Таким чином, встановивши, що правочин укладено в момент, коли ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 203, 215, 225 ЦК України дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору дарування - недійсним.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що виконуючи з 31 липня 2007 року свої обов'язки опікуна ОСОБА_5 належним чином, маючи повний доступ до її документів, позивач мав можливість звернутись до суду з таким позовом з додержанням встановленого законом трирічного строку позовної давності.

З огляду на те, що до суду з даним позовом позивач звернувся 15 серпня 2016 року, суд дійшов висновку про пропуск ним встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, який закінчився 07 липня 2009 року, та з цих підстав, з урахуванням ч. 4 ст. 267 ЦК України, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За норми ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Всупереч вищенаведеним нормам, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду, не ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, а лише на припущенні того, що позивач міг бути ще в 2006 році ознайомлений з оспорюваним ним договором дарування. В той же час, у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того факту, що позивач, міг довідатися про укладений його матір'ю договір дарування на користь ОСОБА_8 з моменту його укладення, до того ж на час вчинення ОСОБА_5 вказаного правочину, позивач не був її опікуном.

За наведених обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції не є законним і обгрунтованим, а тому відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, визнання оспорюваного договору дарування від 07 липня 2006 року - недійсним та зобов"язання приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. відповідно до ст. ст. 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасувати реєстрацію власності на 21/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та відновити - за ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2017 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати договір дарування 21/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Фастовець Іриною Вікторівною - недійсним.

Зобов'язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецьку Ірину Вікторівну скасувати реєстрацію власності на 21/50 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 та відновити - за ОСОБА_5.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.

Судді: /підписи/ Дряниця Ю.В.

Кривчун Т.О.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.