Рішення № 68931618, 06.09.2017, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/650/17; 2/401/664/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2017 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», Приватного акціонерного товариства «Ренесанс життя» про визнання кредитних договорів не дійсними, повернення незаконно стягнутих сум та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та з урахуванням змін, зазначений у заяві від 23 травня 2017 року просив:

- визнати недійсним кредитний договір № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року зі страхування життя позичальника(каса) між ОСОБА_1 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ" «Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

- визнати недійсним кредитний договір № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року зі страхування життя позичальника(каса) між ОСОБА_1 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

- визнати недійсним кредитний договір № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року зі страхування життя позичальника(пошта) між ОСОБА_1 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

- визнати недійсним кредитний договір № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу) між ОСОБА_1 з однієї сторони та ПАТ «Платинум Банк» з іншої сторони;

- застосувати до заборгованості, яка виникла за договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року, № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року за період з березня 2013 року до теперішнього часу, строк позовної давності відповідно до статті 257, 258 ЦК України;

- відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» повернути йому незаконно стягнуті кошти у сумі 50022 грн. 58 коп;

- відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Свій позов обґрунтовує тим, що його звернення до суду зумовлене тим, що стосовно нього розпочались погрози з боку колекторських фірм, які діють за дорученням ПАТ «Платинум Банк». Вважає, що за весь час співробітництва з банком щодо нього з боку банку допущено ряд грубих порушень чинного законодавства, а саме він не мав жодної інформації про стан своєї заборгованості, що є грубим порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», банк постійно нараховував йому відсотки та пеню за прострочення нехтуючи строками позовної давності, передбаченими статтям 257 та 258 ЦК України, в інформаційних картках не було вказано повної орієнтовної суми кредиту, розрахунок незрозумілий для споживача, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», графік погашення кредиту йому не видавався, текст договору він читав за допомогою лупи та виявив, що у розділі 5 договору, № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року мається застереження про розгляд спорів у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків з визначенням конкретного судді, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», текст договору у супереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» виконаний шрифтом, який є складним для прочитання.

В цілому вважає, що договори є такими що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать принципам добросовісності та справедливості, наслідком чого є дисбаланс договірних прав та обов'язків, погіршення становища його як споживача, що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини та докази, що їх стверджують.

Відповідач Публічне акціонерне товариства «Платинум Банк» просив розглядати справу без участі представника та надав письмові заперечення у яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі. Підтверджує, що дійсно з позивачем були укладені кредитні договори, які ним зазначені у позові, а саме № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року, які станом на 22.07.2014 року є закритими.

22.07.2014 року між позивачем та банком був укладений кредитний договір № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу), який є діючим станом на 30.03.2017 року. Уклавши вказаний договір з банком та отримавши кредитні кошти у розмірі 14304 грн. 86 коп. позивач ОСОБА_1 відповідно до умов договору спрямував їх на погашення заборгованості та закриття Кредитних договорів, отриманих позивачем раніше, а саме за договором № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року - 4255 грн. 24 коп., за договором № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року 3971 грн. 29 коп, за договором № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року - 6078 грн. 29 коп.

Таким чином, єдиним діючим залишається кредитний договір № № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу), який, на думку відповідача, укладений у повній відповідності з чинним законодавством є дійсним у розумінні статті 203 ЦК України. До підписання вказаного договору позивач детально був ознайомлений з усією інформацією, що передбачена ЗУ «Про захист прав споживачів», про що свідчить його підпис у Заяві/Анкеті від 21.07.2014 року, крім того у додатку № 1 до договору викладено детальну інформацію про суму кредиту, термін користування кредитом, графік повернення кредиту. Твердження позивача щодо погроз з боку сторонніх колекторських компаній вважає безпідставними, оскільки права вимоги за даним договором не відступались. Також відповідач вважає, що державним виконавцем під час примусового виконання рішення про стягнення заборгованості з пенсіонера мають враховуватись вимоги статті 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Ренесанс життя» про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не забезпечив явку свого представника, не повідомив про причини неявки та не надав суду заяви про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доводи позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач уклав з ПАТ «Платинум Банк» кредитні договори № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року на суму кредиту відповідно - 5900 грн., 11800 грн. та 8165, 60 грн. зі стоком кредитування 36 платіжних періодів з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом за договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року - 20,0000% річних та за договором № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року - 12,0000% річних, що стверджується Заявами/Анкетами позичальника та кредитними договорами з графіками платежів (а.с. 24- 39).

22 липня 2014 року позивач уклав з ПАТ «Платинум Банк» кредитний договір № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу) на суму кредиту 14304 грн. 86 коп. зі строком кредитування 39 платіжних періодів та фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 0,0001 % річних.

Відповідно до меморіального ордеру від 22 липня 2014 року (а.с.53) ОСОБА_1 отримав обумовлену у договорі суму кредиту.

Вказана сума кредиту спрямована на погашення заборгованості за кредитними договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами (а.с.29, 35, 41) та випискою по особовим рахункам (а.с. 48-52).

Таким чином суд вважає, що зобов'язання між сторонами за даними договорами є виконаними, а правовідносини припиненими.

Отже, позивач ОСОБА_1, на даний час перебуває у договірних правовідносинах з ПАТ «Платинум Банк» відповідно до укладеного кредитного договору від 22 липня 2014 року № 2932/4268DСLRКРТ (оптимальний з перенесенням платежу). Як вбачається з виписки по особовому рахунку (а.с.48-52) позивачем здійснювалось погашення кредиту за даним договором. Останній платіж на суму 500 грн. здійснено 24.01.2017 року.

Судом досліджені повідомлення ПАТ «Платинум Банк» боржнику ОСОБА_1 з яких вбачається, що боржнику пропонувалось погасити заборгованість за кредитним договором та у випадку невиконання вимоги, зазначалось про примусове стягнення заборгованості.(а.с.91-97)

Вказані повідомлення повністю спростовують доводи позивача ОСОБА_1 про те, що стосовно нього розпочались погрози з боку колекторських фірм, які діють за дорученням ПАТ «Платинум Банк».

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживача»

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий;орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається із Заяв /Анкет позивача ОСОБА_1 від 04.02.2013 року, 21.03.2013 року, 14 червня 2013 року та 21.07.2014 року (а.с. 25,31, 37, 43) які ним підписані до укладання договорів, він підтвердив, що з умовами кредитування, наявними формами кредитування з описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, варіанти повернення, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість та умови дострокового повернення кредиту, форм та видів його забезпечення тощо. А також із орієнтовною сукупною вартістю кредиту (з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, в тому числі послуги страхування тощо) ознайомлений і ця інформація надана йому у письмовій формі.

На підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 мав у письмовому вигляді вказану в заяві/анкеті інформацію, він надав до позовної заяви, документи, які це підтверджують (а.с.3-11)

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що всупереч вимогам зазначеної статті позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину викладені у статті 203 ЦК України, де зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перевіряючи договори, які позивач просить визнати недійсними, на відповідність їх вимогам, які зазначені у вказаній статті, суд не знаходить підстав для визнання вказаних договорів недійсними.

Крім цього як підставу недійсності вказаних договорів позивач зазначає наявність Третейського застереження.

Суд, також не бере до уваги зазначені доводи позивача, оскільки наявність в умовах договору Третейського застереження не суперечить вимогам законодавства не тягне за собою наслідків недійсності правочину чи його частини, оскільки не позбавляє сторони договору звернутись за захистом своїх прав до суду у загальному порядку, чим позивач ОСОБА_1 і скористався.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсними кредитних договорів та повернення йому коштів у сумі 50022 грн. 58 коп. та відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн. не ґрунтуються на законі не підтверджені доказами та є такими, що не підлягають задоволенню.

Однією із вимог позивач ОСОБА_1 ставить застосування до його заборгованості за кредитним договором строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із пояснень відповідача заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає 11248 грн.69 коп., проте відповідач ПАТ «Платинум Банк» у даній справі не висуває вимог до ОСОБА_1 про примусове стягнення вказаної заборгованості, а відтак суд не має законних підстав розглядати питання щодо застосування позовної давності стосовно заборгованості позивача.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст..88 ЦПК України та у зв'язку із відмовою у задоволенні позову та звільнення позивача від сплати судового збору, відносить їх за рахунок держави.

На підставі викладеного та ст. 203, 256, 257, 267 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209,212,214-215,217,218, ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», Приватного акціонерного товариства «Ренесанс життя» про визнання кредитних договорів не дійсними, повернення незаконно стягнутих сум та відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш