Ухвала суду № 68928578, 18.09.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6565/16

№ 1-кс/183/720/17

У Х В А Л А

18 вересня 2017 року

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., за участю секретаря Акавової А.В., прокурора Дахно М.М., розглянувши клопотання слідчої слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, маючої середню освіту, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимої,-

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме в тому, що ОСОБА_2 в період з 06 серпня 2016 року по 07 грудня 2016 року, маючи умисел на зайняття видами господарської діяльності, щодо яких існує спеціальна заборона, встановлена законом, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, достовірно знаючи, що гральний бізнес в Україні заборонений згідно Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» №1334-УІ от 15.05.2009, в порушення встановленого законодавством України порядку заняття дозволеними видами господарської діяльності та вказаного Закону України, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 203-2 КК України, за наступних обставин.

Так, в період з 06 серпня 2016 р. по 07 грудня 2016 р., ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зайняття гральним бізнесом, працюючи відповідно до встановленого графіка виходу на роботу для належного функціонування грального закладу, перебуваючи в приміщенні, розташованому за адресою: вул. Гетьманська, 31, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, в якому невстановлена слідством особа організувала гральний заклад та встановила гральне обладнання, за дорученням останньої виконувала організаційні функції адміністратора грального закладу, пов'язані з наданням можливості доступу до азартних ігор, які полягали у забезпеченні збереження та функціонування ігрових автоматів марки «МеgaLасk» та «АРЕХ», які використовувалися як апарати для проведення азартних ігор, та на яких встановлено програмне забезпечення, котре використовує алгоритми роботи генератора випадкових чисел, а також персональних комп'ютерів, які виконували і нкцію емуляторів азартної гри; наданні вказаного обладнання для користування гравцям з метою здійснення азартної гри; забезпеченні обліку доходів та видатків від протиправної діяльності; отриманні грошових ставок та видачі грошових коштів в якості виграшів переможцям азартних ігор.

Таким чином, ОСОБА_2 в період з 06 серпня 2016 р. по 07 грудня 2016 р, виконуючи функції адміністратора грального закладу, використовуючи облаштоване гральним обладнанням приміщення, систематично надаючи послуги клієнтам закладу, здійснювала діяльність з надання можливості доступу до азартної гри, умовою якої є внесення гравцем ставки, що надає можливість отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості, тобто здійснювала діяльність, пов'язану із зайняттям гральним бізнесом.

Умисні дії ОСОБА_2, які виразились у зайнятті гральним бізнесом, кваліфіковано за ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Слідча слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з процесуальним керівником прокурором Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, у відношенні ОСОБА_2, підтримавши його в судовому засіданні і мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_2, обґрунтованою. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що, ОСОБА_2 вчинила особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 203-1 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскаціє. грального обладнання, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи, що підозрюється у скоєні особливо тяжкого кримінального правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваної ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та забезпечити у подальшому можливість виконання нею процесуальних рішень, у тому числі вироку суду.

Підозрювана ОСОБА_2А пояснила, що винною себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнає, вказує, що вона не має наміру ухилятися від слідства та буде зявлятися своєчасно до слідчого.

Захисник ОСОБА_4 вважає, що запобіжний захід може задоволено, або відхилено так як підозрювана буде співпрацювати зі слідчим.

Прокурор Дахно М.М. підтримала заявлене слідчою клопотання та просить задовольнити його, оскільки на її думку наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а враховуючи особу підозрюваного, для забезпечення ним покладених процесуальних обовязків просить застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваної, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 179 КПК України, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відомості про правопорушення було внесено до ЄРДР за №12016040350003414 від 16 серпня 2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

30 червня 2017 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5, суд враховує, відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана буде переховуватися від органів досудового розслідування, так як ні слідча і прокурор не надали суду беззаперечних доказів та фактів які б свідчили про наміри ОСОБА_2, переховуватися від слідства. Посилання слідчої на тяжкість покарання за вчинений злочин не може бути прийнято судом в даному випадку, як наявність беззаперечного ризику для обрання запобіжного заходу, а посилання слідчої на наявність у підозрюваної можливого наміру переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню під впливом тяжкості можливого покарання за злочин нічим обєктивно нею та прокурором в суді не доведена, та є тільки припущенням слідчої.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 сама зявлялася до слідчої за викликом своєчасно, чим добросовісно виконувала покладені на неї процесуальні обовязки, в судове засідання зявилася своєчасно, що також свідчить про належне виконання нею своїх процесуальних обовязків та відсутність будь яких підстав вважати, що вона має намір переховуватися від слідства.

Одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу обставин про те, що підозрювана намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування чи вчиняти інші дії, спрямовані на протидію розслідування, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватися відповідними матеріалами, які має дослідити слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Однак таких обставин суду слідством не надано.

Фактичні підстави застосування запобіжних заходів - це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.

Крім того суд враховує і процесуальні порушення допущені слідчою при складанні клопотання, так в клопотання копії процесуальних документів з яких неможливо прочитати сам текст взагалі, та надати належну оцінку доказам. Також судом встановлено, що слідчий в клопотанні просить обрати запобіжний захід особисте зобовязання строком на 60 днів, та покласти певні обов'язки на підозрювану, однак відповідно до статті 179 КПК України особисте зобовязання як запобіжний захід не має терміну дії, а відповідно до частини шостої ст. 194 КПК України обовязки передбачені частиною пятою цієї статті можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше 2 місяців.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 194, 196 КПК України, суд, -

постановив:

у задоволенні клопотання слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу особистого зобовязання відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя Лила В.М