Ухвала суду № 68926437, 13.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Майбоженко А.М.

№22-ц/796/9966/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №756/8979/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України, Прокуратури Київської області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України, Прокуратури Київської області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України, Прокуратури Київської області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна.

Роз'яснено позивачу, що розгляд його вимог відноситься до компетенції суду в порядку кримінального судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Зазначає, що він не є засудженим, цивільним відповідачем і боржником, не має ніякого відношення до кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який засуджений Апеляційним судом міста Києва 30.07.2004 року за ст. 93 п. «а, г, ж, з, і» (в редакції 1960 року), ст. 185 ч. 2 (в редакції 2001 року), ст. 42, 43 КК України до довічного позбавлення волі.

Крім того, у кримінальній справі, по якій був накладений арешт на майно, взагалі відсутній боржник з дня смерті засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказує, що він, як особа, яка не є боржником (обвинуваченим, цивільним відповідачем) у кримінальній справі по обвинуваченню померлого ОСОБА_2, засудженого Апеляційним судом Київської області до довічного позбавлення волі та померлого у 2016 році, має право на розгляд його справи про зняття арешту з його безпідставно арештованого майна у порядку статей 321, 391 ЦК України.

Також посилається, що за смерті засудженого ОСОБА_2 (цивільного відповідача) розгляд справи у порядку, визначеному ст. 411 КПК УРСР 1960 року, є неможливим.

До того ж, оскільки він не є цивільним відповідачем у кримінальній справі, то він не підлягає виклику в судове засідання Апеляційного суду Київської області і не має прав на подання заяв вказаному суду про скасування вироку чи питання його виконання стосовно арешту майна засудженого.

Таким чином, посилання суду на можливість скасування арешту його квартири у кримінальному провадженні не ґрунтуються на законі і не дають йому усунути порушення його прав власника безпідставно арештованої квартири, позбавляють його права на судовий захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходи з того, що арешт на квартиру був накладений слідчим 06.07.2006 року в порядку досудового слідства у кримінальній справі, а тому питання про зняття арешту з майна слід розглядати у порядку кримінального судочинства за правилами, встановленими КПК України (в редакції 1960 року).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна, ОСОБА_2 посилався на те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_3, та засуджений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є різними особами. Він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 (по 1/3 частці). Звідси, арешт його та членів його сім'ї квартири був здійснений без достатніх правових підстав. (а.с. 2-3)

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого прокуратури Київської області від 19.11.2001 року з метою забезпечення цивільних позовів та можливої конфіскації майна обвинувачених накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме, на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 10)

Згідно інформації №21212/ПІ-ЮР-1599/23 від 02.06.2017 року, наданої Міністерством юстиції України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений 30.07.2004 року Апеляційним судом міста Києва за ст. 93 п. «а, г, ж, з, і» (в редакції 1960 року), ст. 185 ч. 2 (в редакції 2001 року), ст. 42, 43 КК України до довічного позбавлення волі, помер 20.10.2016 року. (а.с. 8)

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ«Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5 роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.05.2013 року в справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Таким чином, право власності особи на майно, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту в рамках законодавства про захист права власності.

З огляду на те, що арешт на майно було накладено слідчим під час дії КПК України 1960 року та що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 06.01.1998 року ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що пред'явлені ОСОБА_2 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набираєзаконної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.Д.Українець

Судді М.І.Оніщук

В.А.Шебуєва