Постанова № 68922621, 29.08.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/11502/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря – Бомбушкар В.П.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, про прийняття постанови , яка б гарантувала дотримання і захист прав і свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб"єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 02.12.2014 року та 11.11.2015 року ним та зазначеними ним третіми особами – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради були подані клопотання та весь необхідний пакет документів, згідно ст. 118 ЗК України, з метою отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража. Згідно витягів з рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року № 182 було отримано відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража. З вказаним рішенням Ужгородської міської ради він не погоджується, оскільки рішення Ужгородської міської ради приймаються як правило, на підставі протоколів засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури, а протоколом № 2 від 14.12.2015 року постійної комісії рекомендовано задовольнити його клопотання щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

Також зазначає, що на І сесії міської ради VII скликання було прийняте рішення від 23.12.2015 року № 71 «Про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудов земельних ділянок в м. Ужгороді» на підставі якого і надаються відмови мешканцям м. Ужгород на законне право щодо отримання бажаної земельної ділянки.

Також вказує, що рішення Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71 було прийняте з посиланням на ст. 12 ЗК України, якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, та зазначено, що дійсно у міської ради є повноваження щодо обмеження, тимчасово заборони (зупинення) використання земель громадянами, але тільки у разі порушення ними вимог земельного законодавства. Відповідно до цього повноважень відмовляти громадянам, у яких немає порушених вимог земельного законодавства, у міської ради немає, тим більше на підставі тимчасового рішення. Таким чином, враховуючи імператив ст. 19 Конституції України, посадові особи, які подають на розгляд сесії відповідні звернення громадян та відмовляючи їм, керуючись рішенням Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71, завдають істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, порушують їх права та вводять в оману, а тому просить суд прийняти постанову, яка гарантувала дотримання і захист їхніх прав, свобод, інтересів людини і громадянина (іде мова про позивача та третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4П.), від порушень з боку суб»єкта владних повноважень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд позов задовольнити та ухвалити рішення , яке б гарантувало дотримання і захист прав ї свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб"єкта владних повноважень. Зазначив , що рішення Ужгородської міської ради №182 від 21.04.2016 року про відмову йому п.7.83 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є незаконним. Крім того додав , що третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також було незаконно відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок п.7.107 та п.7.108 рішення Ужгородської міської ради №182 від 21.04.2016 року і це незважаючи на те, що згідно протоколу №2 від 14.12.2015 року засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури, при розгляді заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки , було вирішено задовольнити клопотання. При цьому позивач не скористався своїм правом передбаченим ст.51 КАС України, зокрема до початку судового розгляду змінити підставу або предмет позову, у будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив, що хоч у оскаржуваному рішенні міської ради і не зазначено , однак основною підставою для прийняття даного рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року № 182, щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів - є тимчасова заборона (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок, встановлений згідно рішення Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71. Додав , що дане рішення про тимчасову заборону (мораторій ) на сьогоднішній день є чинним та зазначив , що засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури, при розгляді заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким було вирішено задовольнити клопотання проводилося 14.12.2015 року, а рішення Ужгородської міської ради № 71 про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок, приймалося 23.12.2015 року.

Треті особи в судове засідання не з»явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про причини неявки суду не повідомили, про, що в судовому засіданні підтвердив і сам позивач .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення ІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року № 182, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Гвардійській.

Як встановлено в ході розгляду справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, з пояснень представника відповідача, стала наявність мораторію, а саме згідно рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71, міською радою вирішено ввести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права на землю, згідно з якими, за позивачем зберігається право на безоплатну передачу земельної ділянки лише один раз по кожному виду використання.

Порядок надання земельних ділянок у користування громадянам передбачений статтею 12 Земельного кодексу України, якою встановлено, що їх надання можливе лише за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які приймаються на підставі проекту землеустрою і особа, яка зацікавлена в одержанні в користування такої земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення повинна звернутися з клопотанням про надання такого дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради. Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк повинен розглянути клопотання цієї особи і дати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Згідно із частинами першою, другою та одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Встановлено, що ОСОБА_1 як громадянин України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 гектара.

За таких обставин, підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ч.3 ст.123 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки, таких обставин у спірному випадку не існувало, то відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність мораторію на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок як на підставу винесення оскаржуваного рішення. Оскільки рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71, стосувалося введення тимчасової заборони (мораторій) саме на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста, а щодо тимчасової заборони (мораторію) на надання дозволу розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у даному рішенні взагалі не йдеться.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт надання особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не породжує у цієї особи права на земельну ділянку, відносно якої надано такий дозвіл.

Згідно п.34 ст.26, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Зокрема, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача № 182 від 21.04.2016р., в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки п.7.83, є неправомірним та підлягає скасуванню.

При цьому суд, виходячи з положень закріплених у ч.2 ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог, та вважає, що скасування рішення Ужгородської міської ради № 182 від 21.04.2016 року є необхідним та достатнім способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Що стосується вимог позивача про захист прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які згідно позовної заяви, поданої позивачем є третіми особами, то суд зазначає, що сторонами у справі є позивач та відповідач, і рішення суду може впливати на права і обов»язки тільки щодо сторін, а відносно третіх осіб у майбутньому.

Згідно ст. 94 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 12, 116, 118, 121, 123 ЗК України , ст. ст. 69, 70, 71, 159, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про прийняття постанови , яка б гарантувала дотримання і захист прав ї свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб"єкта владних повноважень – задовольнити .

Визнати неправомірним та скасувати п.7.83 рішення ІІ сесії міської ради VII скликання Ужгородської міської ради № 182 від 21.04.2016 року, щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Гвардійській .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України , апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5