Ухвала суду № 68922501, 14.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/7072/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1527/2017

Єдиний унікальний номер 235/7072/16-ц Головуючий 1 інстанції Назаренко В.Г.

Номер провадження 22-ц/775/1527/2017 Суддя-доповідач Новосядла В.М.

Категорія справи 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів: Дундар І.О., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про стягнення половини вартості автомобіля, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року був частково задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_2 про стягнення половини вартості автомобіля, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, а саме:

• на користь ОСОБА_4 було стягнуто з ОСОБА_2 половину вартості автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, в сумі 43 136 (сорок три тисячі сто тридцять шість) гривень, на відшкодування сплаченого судового збору 475 (чотириста сімдесят п'ять) гривень 52 копійки,

• в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення половини вартості автомобіля, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав:

- суд першої інстанції не врахував, що первинно ОСОБА_4 звернулась до суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності на 1\2 частку автомобіля. В подальшому ОСОБА_4 уточнила позов і просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 вартість 1\2 частини автомобіля у розмірі 50 000 гривень,

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у суді першої інстанції було встановлено, що 12 травня 2011 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 57 000 гривень, а той в свою чергу, видав їй нотаріальну посвідчену довіреність на керування та розпорядження автомобілем та передав їй автомобіль і ключі від нього,

- суд першої інстанції неправильно виходив із того, що договір купівлі-продажу автомобілю був вчинений 1 березня 2017 року,оскільки ОСОБА_2 не отримував гроші від цієї угоди, а тому не повинен виплачувати колишній дружині вартість 1\2 частини автомобілю у розмірі 43 136 гривень,

- судом не було надано належної оцінки тому, що із позовом про стягнення половини вартості автомобіля ОСОБА_4 звернулась через 5 років після розірвання шлюбу і не ставила питання про поновлення строку, а суд не застосував статтю 72 СК України.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_2 підтримала доводи апепялційної скарги і просила її задовлльтнити, а рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідач ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

Позивачка ОСОБА_4,відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_6 у судове засідання апеляційній інстанції не з'явились, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать направлені на їх адреси телефонограми, які зареєстровані в журналі телефонограм апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_7перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 25 червня 2005 року по 11 грудня 2012 року.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2012 року шлюб було розірвано (а.с. 145).

Автомобіль DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, був зареєстрований 23 січня 2009 року в РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 7).

12 травня 2011 року ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Дух І.О., за реєстровим номером №1599 уповноважив ОСОБА_5 користуватись та розпоряджатися належним йому автомобілем DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску (а.с. 132).

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_2 12 травня 2011 року та визнання за нею права власності на зазначений автомобіль.

В грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання права власності на частку автомобіля та визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля.

1 березня 2017 року між ОСОБА_2, від імені якого діяла по довіреності ОСОБА_5, автомобіль був проданий ОСОБА_6. Договір купівлі-продажу № 1444/2014/351727 автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, був оформлений в Територіальному сервісному центрі МВС 1444 РСЦ .

Згідно із цим договором продаж автомобілю було вчинено за 86 272 гривні.

В цей же день ОСОБА_6 перереєструвала автомобіль на себе.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року за заявою позивачки ОСОБА_5 її позов до ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

ОСОБА_4 після зміни свого статусу з третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, на статус позивачки, уточнила свої вимоги і просила стягнути зі свого колишнього чоловіка вартість 1\2 частини автомобілю у розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що в листопаді 2016 року вона довідалась про продаж її колишнім чоловіком автомобілю, придбаного у шлюбі із нею.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиною 1 статті 70 і частини 1 статті 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року передбачено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках розпорядження майном, шо є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (пункт 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007року).

Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 продав автомобіль, який належить колишньому подружжю, після розірвання шлюбу, то колишня дружина ОСОБА_4 має право на отримання половини вартості автомобіля у розмірі 43 136 гривень.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позову.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений 12 травня 2011 року - в період перебування ОСОБА_2 у шлюбі, то вказані обставини були оцінені судом і їм була надана належна правова оцінка.

Для встановлення факту продажу автомобіля суду першої інстанції були надані довіреність на розпорядження автомобілем ОСОБА_5, розписка про отримання от ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 57 000 грн, та Договір купівлі-продажу № 1444/2014/351727 автомобіля DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_2, 2009 року випуску, був оформлений в Територіальному сервісному центрі МВС 1444 РСЦ від 1 березня 2017 року.

Оцінючи надані докази, суд першої інстанції виходив із Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, який є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх та статті 210 ЦК України, відповідно до якої правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Висновок суду першої інстанцій в цій частині відповідає частині 2 статті 59 ЦПК України, згідно із якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а саме на підтвердження факту продажу автомобіля суд першої інстанції надав перевагу договору купівлі-продажу автомобіля від 1 березня 2017 року.

Підстав для переоцінки висновку суду першої інстанці в цій частині у апеляційного суду немає.

Довід апепялційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував того, що первинно ОСОБА_4 звернулась до суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності на 1\2 частку автомобіля, а суд ці вимоги не розглянув, є необґрунтованим з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля за заявою позивачки було залишено без розгляду.

Після залишення позовної заяви ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля без розгляду, ОСОБА_4 подала позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення 1\2 вартості автомобілю, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав розглядати вимоги третьої особи, які є похідними від основних вимог, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання за нею права власності на 1\2 частку автомобіля.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що із позовом про стягнення половини вартості автомобіля ОСОБА_4 звернулась через 5 років після розірвання шлюбу і не ставила питання про поновлення строку, є неогбрнутованим, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції сторони не зробили заяву про застосування строку позовної давності у відповідності до частини 3 статті 267 ЦК України.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: