Рішення № 6892172, 26.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                 Справа № 7/230

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар”, с. Просторе Білокуракинського району Луганської області

про стягнення 129125 грн. 13 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Задорожний А.Г., довіреність № 213-ЮР від 13.10.09;

від позивача –Федай Я.І., довіреність № 16119 від 30.12.08;

від відповідача –Кондак С.В., довіреність № б/н від 15.10.09.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 76032 грн. 00 коп., пені у сумі 4898 грн. 60 коп., інфляційних нарахувань у сумі у сумі 6240 грн. 62 коп. та 3% річних у сумі 1205 грн. 47 коп. (з урахуванням заяви № 247-ЮР від 25.11.09, якою було зменшено позовні вимоги щодо пені, інфляційних нарахувань та 3% річних).

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 77 від 14.10.09 (а.с.64-66), посилаючись зокрема на те, що загальна сума договору склала 95990 грн. 40 коп., з яких відповідачем було сплачено 55990 грн. 40 коп. Погасити заборгованість в сумі 40000 грн. у встановлений договором строк відповідач не зміг з ряду незалежних від нього обставин, які підтверджуються Свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати "Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор)" № 1250 від 10.12.08 та про настання яких позивач був повідомлений. Крім того, у відповіді на претензію відповідач запевнив позивача про погашення заборгованості до 20.10.09. У зв’язку з чим та з посиланням на ст. 219 ГК України і п.п.12.1, 12.3 Договору відповідач вважає, що позивач не мав застосовувати санкції.

          На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.10.09 по 26.11.09, 11-00.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна” (Продавець) та відповідачем –Дочірнім підприємством “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” (Покупець) було укладено Договір № 22/08-ЛЗАУ від 14.04.08 (далі –Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується продати та відвантажити, а Покупець зобов’язується оплатити та прийняти на умовах, передбачених цим Договором товар зазначений у п. 1.1 Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, остаточна оплата вартості продукції до 15.10.2008 року.

Ціни, за якими Продавець пропонує Продукцію, базуються згідно встановленого прайс-листа де 1 у.о. еквівалентна 1 долару США або 1 Євро (в залежності від прайс-листа) та перераховуються по курсу НБУ на день підписання Договору. При змін курсу Продавець залишає за собою право переглянути ціни до зміни курсу долара США або Євро на день отримання оплати Продавцем за поставлену Покупцю Продукцію (п.3.2. Договору).

У випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,3% від вартості несплаченої Продукції за кожний день затримки оплати (п.4.2. Договору).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 95990 грн. 40 коп. згідно до видаткової накладної № 70513 від 07.05.08, який було отримано представником відповідача за довіреністю ЯПБ № 424772 від 07.05.08 (а.с.12-13).

Зобов’язання по оплаті позивачеві вартості товару в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем були виконані частково у сумі 47995 грн. 20 коп., тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 77 від 14.10.09 (а.с.64-66).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення між сторонами у справі договору № 22/08-ЛЗАУ від 14.04.08 підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

На виконання укладеного договору позивач виконав свої зобов’язання та передав відповідачу товар на загальну суму 95990 грн. 40 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідною видатковою накладною № 70513 від 07.05.08, підписаною представниками сторін без доповнень і зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції, а також належно оформленою відповідачем довіреністю ЯПБ № 424772 від 07.05.08 (а.с.12-13), та визнається відповідачем.

До звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем було оплачено товар частково у сумі 47995 грн. 20 коп. (а.с.14-17). Таким чином несплачений залишок складає 47995 грн. 20 коп.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Частиною 3 статті 691 ЦК України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Частиною 2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ціни, за якими Продавець пропонує Продукцію, базуються згідно встановленого прайс-листа де 1 у.о. еквівалентна 1 долару США або 1 Євро (в залежності від прайс-листа) та перераховуються по курсу НБУ на день підписання Договору. При змін курсу Продавець залишає за собою право переглянути ціни до зміни курсу долара США або Євро на день отримання оплати Продавцем за поставлену Покупцю Продукцію (п.3.2. Договору).

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 ЦК України та ч.2 ст. 533 ЦК України, пунктом 3.2. Договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Як вбачається з змісту прайс-листів: ціна товару визначена у іноземній валюті - Євро (а.с.93).

Проте, у позовній заяві позивачем здійснено перерахунок виходячи з курсу долару США на день укладення договору 1 долар США = 5,05 грн. та станом на 24.09.09 –1 долар США = 8,00 грн.

Тоді як слід було за курсом Євро, на день укладення договору 1 Євро = 7,99 грн. та станом на 24.09.09 –1 Євро = 11,83 грн. З урахуванням перерахунку за курсом Євро, заборгованість відповідача на день звернення позивача до суду складатиме 71061 грн. 73 коп. (47995,20 коп./ 7,99 грн. х 11,83 грн.). Решта суми заборгованості позивачем заявлена необґрунтовано.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що умови перегляду суми оплати визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що перерахування суми боргу у зв’язку із зміною курсу гривні до іноземної валюти не суперечить умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Та оскільки строк сплати товару відповідачем настав, має місце порушення зобов'язань відповідачем.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість відповідача з урахуванням перерахунку по курсу валюти зменшилась та складає 23066 грн. 53 коп. Заборгованість на загальну суму 47995 грн. 20 коп. сплачено відповідно до платіжних доручень від 06.10.09 та № 244 від 28.10.09 (а.с.67, 97). Тобто вказану заборгованість було сплачено відповідачем після звернення позивача 01.10.09 до суду з цим позовом. Тому провадження у справі у частині 47995 грн. 20 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, судові витрати у цій частині відносяться на відповідача.

Щодо стягнення 3% річних у сумі 1205 грн. 47 коп., то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. З змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що сплата 3% річних, яка встановлена за неналежне виконання грошових зобов’язань, за своїм правовим характером є платежем за користування грошовими коштами. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.11.07 у справі № 11/145-07.

Відповідно до умов п.4.2. Договору, а також приписів ч.2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 4898 грн. 60 коп.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Враховуючи, що відповідачем на день розгляду справи сплачено суму за товар зазначену у накладних, що ціна за товар у договорі зазначена у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, що у тому числі враховує знецінення національної валюти, а відтак і виключає втрати позивача від цього знецінення, та що розмір неустойки є значним, суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 2500 грн. 00 коп. У стягненні решти суми пені слід відмовити, з віднесенням у цій частині судових витрат на відповідача у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити у повному обсязі з огляду на те, що ціна у договору визначена сторонами у грошовому еквіваленті до іноземної валюти.

З змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що інфляційні нарахування є відшкодуванням від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.11.07 у справі № 11/145-07.

Знецінення національної валюти України –один з факторів, який впливає на зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних. Тобто, при зниженні курсу національної валюти України до іноземної, у тому числі враховано і її знецінення.

Позивачем за цим позовом заявлено до стягнення заборгованості з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 71061 грн. 73 коп., де 23066 грн. 53 коп. –сума перерахунку з урахуванням зміни курсу гривні до Євро.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Заперечення відповідача з посиланням на форс-мажорні обставини, підтверджені Свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати "Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор)" № 1250 від 10.12.08 судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" (Далі –Закон № 671/97-ВР) торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Законом розрізняються повноваження та функції регіональних торговельно-промислових палат, створених у відповідності до Закону, та Торговельно-промислової палати України.

Як випливає зі ст.13. Закону № 671/97-ВР, членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Крім того, ч.2 п.3 ст. 14 Закону № 671/97-ВР ("Діяльність Торгово-промислової палати України") чітко визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. В той же час статтею 11 Закону № 671/97-ВР, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 533, 625, 632, 691 ЦК України, ст. 233 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар”, с. Просторе Білокуракинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 30790892 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна”, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 31351291 - борг з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 23066 грн. 53 коп., пеню у сумі 2500 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1205 грн. 47 коп., державне мито у сумі 771 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 141 грн. 03 коп., видати наказ.

          3. Провадження у справі щодо стягнення боргу у сумі 47995 грн. 20 коп. припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 01.12.09.

Суддя Т.Л.Калашник