Рішення № 6892141, 26.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                 Справа № 7/232

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар”, с. Просторе Білокуракинського району Луганської області

про стягнення 125870 грн. 53 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Задорожний А.Г., довіреність № 213-ЮР від 13.10.09;

від позивача –Федай Я.І., довіреність № 16119 від 30.12.08;

від відповідача –Кондак С.В., довіреність № б/н від 15.10.09.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 73735 грн. 89 коп., пені у сумі 7351 грн. 49 коп., інфляційних нарахувань у сумі у сумі 6409 грн. 51 коп. та 3% річних у сумі 1884 грн. 09 коп. (з урахуванням заяви № 245-ЮР від 25.11.09, якою було зменшено позовні вимоги щодо пені, інфляційних нарахувань та 3% річних).

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 76 від 14.10.09 (а.с.84-86), посилаючись зокрема на те, що загальна сума договору склала 105527 грн. 82 коп., з яких відповідачем було сплачено 97945 грн. 36 коп. та повернуто товару суму 6612,86 грн. і 969,6 грн. Погасити заборгованість у встановлений договором строк відповідач не зміг з ряду незалежних від нього обставин, які підтверджуються Свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати "Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор)" № 1250/3 від 10.12.08 та про настання яких позивач був повідомлений. Крім того, у відповіді на претензію відповідач запевнив позивача про погашення заборгованості до 20.10.09. У зв’язку з чим та з посиланням на ст. 219 ГК України і п.п.12.1, 12.3 Договору відповідач вважає, що позивач не мав застосовувати санкції.

          На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.10.09 по 26.11.09, 11-20.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна” (Продавець) та відповідачем –Дочірнім підприємством “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар” (Покупець) було укладено Договір № 08/08-ЛЗАУ від 11.03.08 з Доповненням № 1, № 2 та № 3 до нього (далі –Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується продати та відвантажити, а Покупець зобов’язується оплатити та прийняти на умовах, передбачених цим Договором товар зазначений у п. 1.1 Договору та п.1.2. Доповнень.

Відповідно до п.3.1. Договору та п.1.3. Доповнень, остаточна оплата вартості продукції до 01.10.2008 року.

Ціни, за якими Продавець пропонує Продукцію, базуються згідно встановленого прайс-листа де 1 у.о. еквівалентна 1 долару США або 1 Євро (в залежності від прайс-листа) та перераховуються по курсу НБУ на день підписання Договору. При змін курсу Продавець залишає за собою право переглянути ціни до зміни курсу долара США або Євро на день отримання оплати Продавцем за поставлену Покупцю Продукцію (п.3.2. Договору та п.1.4. Доповнень).

У випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,3% від вартості несплаченої Продукції за кожний день затримки оплати (п.4.2. Договору та п.1.3. Доповнень).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 95468 грн. 22 коп. згідно до видаткових накладних № РН-160420 від 16.04.08, № 190507 від 19.05.08, № 100606 від 10.06.08 та № 100604 від 10.06.08, який було отримано представником відповідача за довіреностями ЯПБ №№ 424754 від 09.04.08, 424778 від 17.05.08, № 424790 від 05.06.08 та 424791 від 05.06.08 (а.с.15-22).

Відповідно до поворотної накладної № 22 від 18.12.08 (а.с.37) відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 7582 грн. 46 коп.

Зобов’язання по оплаті позивачеві вартості товару в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем були виконані частково у сумі 41339 грн. 98 коп., тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 76 від 14.10.09 (а.с.84-86).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення між сторонами у справі договору № 08/08-ЛЗАУ від 11.03.08 підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

На виконання укладеного договору позивач виконав свої зобов’язання та передав відповідачу товар на загальну суму 95468 грн. 22 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідними видатковими накладними № РН-160420 від 16.04.08, № 190507 від 19.05.08, № 100606 від 10.06.08 та № 100604 від 10.06.08, підписаними представниками сторін без доповнень і зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції, а також належно оформленими відповідачем довіреностями ЯПБ №№ 424754 від 09.04.08, 424778 від 17.05.08, № 424790 від 05.06.08 та 424791 від 05.06.08 (а.с.15-22), та визнається відповідачем.

Відповідно до поворотної накладної № 22 від 18.12.08 (а.с.37) відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 7582 грн. 46 коп.

До звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем було оплачено товар частково у сумі 41339 грн. 98 коп. (а.с.23-36). Таким чином несплачений залишок складає 46545 грн. 78 коп.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Частиною 3 статті 691 ЦК України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Частиною 2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ціни, за якими Продавець пропонує Продукцію, базуються згідно встановленого прайс-листа де 1 у.о. еквівалентна 1 долару США або 1 Євро (в залежності від прайс-листа) та перераховуються по курсу НБУ на день підписання Договору. При змін курсу Продавець залишає за собою право переглянути ціни до зміни курсу долара США або Євро на день отримання оплати Продавцем за поставлену Покупцю Продукцію (п.3.2. Договору та п.1.4. Доповнень).

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 ЦК України та ч.2 ст. 533 ЦК України, пунктом 3.2. Договору та п.1.4. Доповнень сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Як вбачається з змісту прайс-листів: ціна товару визначена у іноземній валюті - долар США (а.с.112-114).

Позивачем здійснено перерахунок виходячи з курсу долару США на день укладення договору 1 долар США = 5,05 грн. та станом на 24.09.09 –1 долар США = 8,00 грн.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що умови перегляду суми оплати визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що перерахування суми боргу у зв’язку із зміною курсу гривні до іноземної валюти не суперечить умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Та оскільки строк сплати товару відповідачем настав, має місце порушення зобов'язань відповідачем.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість відповідача з урахуванням перерахунку по курсу валюти зменшилась та складає 27190 грн. 11 коп. Заборгованість на загальну суму 46545 грн. 78 коп. сплачено відповідно до платіжних доручень № 234 від 13.10.09, № 235 від 13.10.09, № 229 від 06.10.09 та № 230 від 06.10.09 (а.с.94,95). Тобто вказану заборгованість було сплачено відповідачем після звернення позивача 01.10.09 до суду з цим позовом. Тому провадження у справі у частині 46545 грн. 78 коп. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, судові витрати у цій частині відносяться на відповідача.

Щодо стягнення 3% річних у сумі 1884 грн. 09 коп., то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. З змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що сплата 3% річних, яка встановлена за неналежне виконання грошових зобов’язань, за своїм правовим характером є платежем за користування грошовими коштами. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.11.07 у справі № 11/145-07.

Відповідно до умов п.4.2. Договору та п.1.3. Доповнень, а також приписів ч.2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 7351 грн. 49 коп.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Враховуючи, що відповідачем на день розгляду справи сплачено суму за товар зазначену у накладних, що ціна за товар у договорі зазначена у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, що у тому числі враховує знецінення національної валюти, а відтак і виключає втрати позивача від цього знецінення, та що розмір неустойки є значним, суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 4000 грн. 00 коп. У стягненні решти суми пені слід відмовити, з віднесенням у цій частині судових витрат на відповідача у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити у повному обсязі з огляду на те, що ціна у договору визначена сторонами у грошовому еквіваленті до іноземної валюти.

З змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що інфляційні нарахування є відшкодуванням від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.11.07 у справі № 11/145-07.

Знецінення національної валюти України –один з факторів, який впливає на зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних. Тобто, при зниженні курсу національної валюти України до іноземної, у тому числі враховано і її знецінення.

Позивачем за цим позовом заявлено до стягнення заборгованості з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 73735 грн. 89 коп., де 27190 грн. 11 коп. –сума перерахунку з урахуванням зміни курсу гривні до долару США.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Заперечення відповідача з посиланням на форс-мажорні обставини, підтверджені Свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати "Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор)" № 1250 від 10.12.08 судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" (Далі –Закон № 671/97-ВР) торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Законом розрізняються повноваження та функції регіональних торговельно-промислових палат, створених у відповідності до Закону, та Торговельно-промислової палати України.

Як випливає зі ст.13. Закону № 671/97-ВР, членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Крім того, ч.2 п.3 ст. 14 Закону № 671/97-ВР ("Діяльність Торгово-промислової палати України") чітко визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. В той же час статтею 11 Закону № 671/97-ВР, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 533, 625, 632, 691 ЦК України, ст. 233 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Агропромислова компанія “УкрАгроСтар”, с. Просторе Білокуракинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 30790892 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроУкраїна”, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 31351291 - борг з урахуванням перерахунку по курсу валюти у сумі 27190 грн. 11 коп., пеню у сумі 4000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1884 грн. 09 коп., державне мито у сумі 829 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 155 грн. 57 коп., видати наказ.

          3. Провадження у справі щодо стягнення боргу у сумі 46545 грн. 78 коп. припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 01.12.09.

Суддя Т.Л.Калашник