Ухвала суду № 68920881, 14.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 147/702/17

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин І.А.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

14 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа - Служба у справах дітей Тростянецької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації №203 від 18 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа - Служба у справах дітей Тростянецької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації №203 від 18 липня 2017 року.

24.07.2017 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 18.07.2017 року №203 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу на території Тростянецького району».

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.07.2017 року задоволено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, та зупинено дію розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 18.07.2017 року № 203 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу на території Тростянецького району».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянт вказав, що всупереч міжнародному законодавству та законодавству України у справах дітей суд першої інстанції не взяв до уваги думку самих дітей та органу опіки та піклування.

Сторони в судове засіданні не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, з таких підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та їх вихованцям - неповнолітнім дітям та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Як встановлено з матеріалів справи, 19.08.2011 року розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації №348 було створено дитячий будинок сімейного типу на базі прийомної сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22.08.2011 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з однієї сторони та Тростянецькою РДА з іншої сторони була укладена угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу №1. В укладеній угоді були зазначені діти, влаштовані на виховання та проживання в будинку сімейного типу, а також чітко перелічені зобов'язання сторін та підстави розірвання угоди. Згодом до даного дитячого будинку були ще влаштовані діти на виховання.

18.07.2017 року розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації від 18.07.2017 року № 203 було вирішено, зокрема, припинити з 19.07.2017 року функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на території Тростянецького району. На даний час усі діти, які проживали у вказаній сім'ї забрали, проживають в Тростянецькій районній лікарні.

Позивачем оскаржено вищевказане розпорядження до суду та подано заяву про забезпечення позову. В заяві позивач зазначає, що в лікарні дітям не затишно та дискомфортно, вони страждають і бажають повернутися додому, однак працівники служби у справах дітей не дозволяють матері забрати їх додому.

Так, відповідно до частини 1 статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В силу ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Так, суд першої інстанції, посилаючись на п.п. 1,2 ст. 3, п.2 ст.6 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача та їх вихованцям - неповнолітнім дітям, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Також, відповідно до положень ст. 12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27.02.1991 р.) держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час постановлення оскаржуваного рішення суд першої інстанції взяв до уваги лише пояснення ОСОБА_2, та всупереч зазначеним вище нормам не врахував думки дітей щодо місця їх проживання.

Відповідно до наданих письмових пояснень дітей, які додані до матеріалів апеляційної скарги, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вони відмовляються повертатись в будинок сімейного типу, посилаючись на погане ставлення до них.

Крім того, органом опіки та піклування в апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до розпорядження голови Тростянецької районної адміністрації від 18 липня 2017 року № 203 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу на території Тростянецького району» передбачено, що діти будуть направлені (ОСОБА_6 до Козятинського обласного соціального центру матері та дитини, а ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 згідно направлення служби у справах дітей обласної державної адміністрації до Жмеринського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей), що не можливо виконати на даний час так, як ухвалою Тростянецького районного суду від 25.07.2017 року вищезазначене розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації призупинене.

На даний час діти перебувають в медичному закладі Тростянецькій центральній районній лікарні. Дана установа є медичним закладом для лікування хворих осіб, які перебувають у лікарні з різними захворюваннями та симптомами, які є шкідливими для здоров'я дітей, а також є закладом тимчасового перебування даних дітей, в якому вони проходять медичне обстеження. Зважаючи на це діти не можуть перебувати у Тростянецькій центральній районній лікарні до закінчення розгляду справи № 147/702/17 адже це займе тривалий час та може становити загрозу для здоров'я дітей та нестабільності психоемоційного стану дітей. Окрім цього, центр соціально-психологічної реабілітації може відіграти важливу роль у психологічній реабілітації дітей та покращення внутрішньо-особистого стану.

Отже, в даному випадку бажання та інтереси дітей є пріоритетними, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області від 18.07.2017 року № 203 «Про припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу на території Тростянецького району» не підлягає задоволенню.

Оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовані заходи забезпечення позову, які передбачені ст.117 КАС України та підстав для застосування таких немає.

А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 199, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вирішив скасувати її та постановити нову ухвалу, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити повністю.

2. Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа - Служба у справах дітей Тростянецької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації №203 від 18 липня 2017 року скасувати.

3. Постановити нову ухвалу.

4. В задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.