Постанова № 68920471, 13.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2758/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 р. у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи України» про скасування наказу №185/5 від 25.01.2017 року,-

В С Т А Н О В И В :

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та державного підприємства «Національні інформаційні системи» про скасування наказу Мінюсту від 25.01.2017 року №185/5.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.01.2017 року Міністерством юстиції України видано оскаржуваний наказ «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а саме про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.09.2016 року №24181210, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом, внесення записів про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№11053965, 11053994, 11053983 та запису про розділ з реєстраційним №717900551101 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також вилучення відмітки про погашення запису про обтяження за №5803308 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та іпотеки за №5803630 у Державному реєстрі іпотек, які внесено на підставі цього рішення;

- анулювання доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мінюсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса.

Оскаржуваний наказ видано на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.01.2017 року, складеного за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 від 21.11.2016 року, зареєстрованої в Мінюсті 28.11.2016 року за №36982-0-33-16.

Вважаючи оскаржуваний наказ таким, що прийнятий із порушенням норм законодавства, у результаті чого порушено права та інтереси позивача, останній звернувся до суду із позовом.

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України та державного підприємства «Національні інформаційні системи» про скасування наказу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, з огляду на таке.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон).

Відповідно до статті 5 Закону, нотаріус зобов'язаний:

здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29 1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Статтею 14 Закону передбачено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з підпунктом «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках, зокрема, знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Отже, з аналізу зазначених статей Закону вбачається, що санкція у вигляді позбавлення свідоцтва за знищення документів випливає з обов'язку нотаріуса дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення. Це пояснюється особливою цінністю документів, які зберігаються у нотаріуса, важливістю інформації, яку містять документи, а також можливістю завдання шкоди охоронюваним правам та інтересам фізичних, юридичних осіб, територіальних громад або держави у разі знищення чи пошкодження документів.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року №1577 (далі - Положення), Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У відповідності до пунктів 8,9,10,11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 розгляду скарг під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту;

засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам. запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.».

Пунктом 10 Порядку передбачено, що заінтересованих осіб повідомляють одним з способів передбачених цим пунктом. Як і зазначає сам позивач, було повідомлено про розгляд скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту.

Встановлено, що відповідачем Мінюстом здійснювалась телефонограма суб'єкту оскарження згідно встановленої Реєстрами інформації, зокрема за номером телефону (сторінки 28 та 29 матеріалів розгляду скарги), неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду згідно п.9 Порядку.

Об'єктивність розгляду скарги, згідно приписів п.8 Порядку, забезпечується шляхом перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що і було зроблено Міністерством юстиції України при встановлені обставин, що мали значення для розгляду скарги.

Копії рішення прийнятого за результатами розгляду скарги, засвідчені в установленому законом порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (п.17 Порядку).

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з Міністерством юстиції України про дотримання ними вимог Порядку розгляду скарг, в частині надісланні копії рішення прийнятого за результатами розгляду скарги особам, які брали участь у розгляді скарги по суті. Вказане підтверджується копією супровідного листа від 30.01.2017 року № 3/36982-0-33-16/19К надісланого приватному нотаріусу ОСОБА_3 (сторінка 38 матеріалів розгляду скарги).

Порушення щодо не належного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, не вчасне надходження копії скарги Позивачу, за своєю суттю є формальним, оскільки їх наявність не впливає на законність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Оспорюваним наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційні дії вчинені з явними порушеннями законодавства.

Наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України.

Слід зазначити, що оскаржуване рішення № 24181210 прийняте нотаріусом ОСОБА_3 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) представника ТОВ «Кей-Колекст» ОСОБА_6 від 05 вересня 2015 року, зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав за реєстраційним № 13136794, та поданого разом із заявою договору іпотеки.

05 вересня 2015 року на підставі рішення № 24181210 нотаріусом ОСОБА_3 у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 717900551101 на квартиру, проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колекст» на квартиру та внесено відповідний запис про право власності № 11053965.

05 вересня 2015 року на підставі оскаржуваного рішення № 24181210 нотаріусом ОСОБА_3 у розділ Державного реєстру прав за реєстраційним № 717900551101 внесено запис № 11053994 про державну реєстрацію іпотеки шляхом перенесення такого запису з Державного реєстру іпотек (запис № 5803630), а також внесено відмітку про погашення такого запису.

Того ж 05 вересня 2015 року на підставі оскаржуваного рішення №24181210 нотаріусом ОСОБА_3 у розділ Державного реєстру прав за реєстраційним № 717900551101 внесено запис № 11053983 про державну реєстрацію обтяження (заборона) шляхом перенесення такого запису з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис № 5803308) та внесено відмітку про погашення такого запису.

Наявні також відомості щодо внесення нотаріусом ОСОБА_3 у розділ за реєстраційним №717900551101 Державного реєстру прав запису про припинення запису про державну реєстрацію іпотеки № 11053994 щодо квартири на підставі прийнятого нею рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2015 року №24181510.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 534/23066, який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, передбачалось, що у разі подання заяви відповідно до Закону щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Пунктом 2 Порядку, затвердженого зазначеним наказом, встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Отже, враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення був договір іпотеки, що містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, вбачається, що при прийнятті оскаржуваного рішення нотаріус ОСОБА_3 діяла поза межами наданих їй повноважень. Прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України, а не до компетенції нотаріусів.

Абзацом першим пункту 36 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно підпункту 1 пункту 37 Порядку № 868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Розділом 5 Іпотечного договору від 09.10.2007 року передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: (пункт 5.2.1) передача іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; (пункт 5.2.2) отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-кому разі лише до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Нотаріусом ОСОБА_3 не спростовано того факту, що підставою для прийняття нею оскаржуваного рішення був тільки договір іпотеки.

З огляду на викладене в результаті перевірки заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) представника ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_6 від 05 вересня 2015 року, зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав за реєстраційним № 13136794, та поданих разом із заявою документів встановлено, що оскаржуване рішення № 24181210, прийняте нотаріусом ОСОБА_3 за результатом її розгляду, підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що було прийнято з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки нею було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру на підставі договору іпотеки, яким не передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на квартиру за відсутності окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення таких вимог.

Слід вказати на необґрунтованість висновку суду першої інстанції в наступній частині: «Зважаючи на викладене вище суд зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витяг з якого наявний у матеріалах справи, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24181210 приватним нотаріусом прийнято 05.09.2015 року. Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відносно рішення, яке скаржником не оскаржувалося. До того ж, суд припускає, що рішення, датоване 05.09.2016 року за №24181210, приватним нотаріусом по відношенню майна, на яке скаржник претендує, взагалі не приймалося.».

Міністерством юстиції України стверджує, що ними була допущена механічна помилка у даті, а саме у році прийнятого приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказану механічну помилку було виправлено шляхом винесення наказу від 20.06.2017 року № 10178/5 про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № 185/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»(копія надається).

Відповідно до пункту четвертого Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме мано від 26 жовтня 2011 року № 1141, ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Номери, що формуються та присвоюються за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду, та не повторюються по всій території України у межах нумерації об'єктів нерухомого майна, заяв (запитів), записів, документів, які формуються за допомогою Державного реєстру прав (рішень, витягів, інформаційних довідок, виписок, свідоцтв тощо).

Номер реєстраційної дії є незмінним і відповідає номеру проведеної реєстраційної дії приватним нотаріусом ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо майна скаржника ОСОБА_5

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи України» про скасування наказу №185/5 від 25.01.2017 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: О.Є.Пилипенко

С.Б.Шелест

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.