Постанова № 68920128, 15.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2017 року № 826/5983/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач ТОВ «Аскоп-Україна».) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0019201406, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 27671,99 грн.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте всупереч нормам законодавства, чинного на момент здійснення валютних операцій. При цьому, представник позивача наголосив, що 14.07.2016 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем та компанією «Glam Invest LLP» (Великобританія) останньому експортовано 308,2 тонни сої на загальну суму 120198,00 доларів США. Вказані кошти 11.11.2016 зараховано на розподільчий рахунок позивача, тобто у строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361.

Таким чином, позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Аскоп-Україна» вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях, в обґрунтування яких зазначив, що датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів саме на поточний рахунок резидента, а отже просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», ідентифікаційний номер 30579869, зареєстроване як юридична особа 27.09.1999 за адресою:02260 м. Київ, вул.. Марії Раскової, 11, офіс 600.

Судом встановлено, що 03.04.2017 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 16.05.2016 № 014/16 з компанією «Glam Invest LLP» (Великобританія) згідно листа ПАТ «ОТП Банк» від 05.12.2016 № 52-52-1/5215БТ за період з 16.05.2016 по 30.11.2016 за результатами якої складено акт від 293/26-15-14-0606/30579869, яким встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 120198,00 доларів США (3074670,97 грн.) за зовнішньоекономічним контрактом від 16.05.2016 № 014/16 з компанією «Glam Invest LLP» (Великобританія).

На підставі акту від 03.04.2017 № 293/26-15-14-0606/30579869 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0019201406, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 27671,99 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі ст. 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

На підставі викладеного, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», зокрема п. 1 вказаної постанови установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» у п. 1 постанови Правлінням Національного банку України від 07.06.2016 № 342 внесено зміни, а саме: замінено цифру « 90» на цифру « 120».

Таким чином, Постановою Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися в строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Також, п. 2 постанови Правління НБУ від 07.06.2016 № 342 встановлено, що уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання».

За змістом п. 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (далі - Інструкція) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з п. 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що юридичні особи мають право відкривати в банках як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

При цьому датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Вказана позиція узгоджується і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 у справі № №814/1256/15 та від 03.10.2016 у справі 805/1062/14.

Як встановлено судом, 16.05.2016 між ТОВ «Аскоп-Україна» (продавець) та компанією «Glam Invest LLP» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 014/16 (далі - контракт № 014/16).

Відповідно до п. 1.1 контракту № 014/16 продавець зобов'язується передати покупцю соєві боби, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити його ціну.

Пунктом 1.2 контракту № 014/16 передбачено, що кількість і загальна ціна вказаного товару встановлюються додатковими погодженнями.

Відповідно до додаткового погодження № 2 продавець продає покупцю товар (соя) у кількості 325 тонн. Ціна за 1 тонну - 390,00 доларів США. Загальна ціна товару складає 126750,00 доларів США.

Так, 14.07.2016 на виконання умов контракту від 16.05.2017 № 014/16 резидентом експортовано за межі України 308.2 тонн сої на загальну суму 120198,00 доларів США. Оформлення поставленої позивачем продукції підтверджено митною декларацією, інвойсом та залізничними накладними. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в доларах США протягом 120 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Отже, умовами означеного контракту передбачені умови оплати: 100% оплата впродовж 120 днів від дати постачання товару.

На виконання умов вищезазначеного контракту позивачем здійснено відвантаження товару, обумовленого контрактом, що підтверджується ВМД від 14.07.2016 № 101030002/2016/00705, копія якої наявна в матеріалах справи.

Отже, граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією 11.11.2016.

Так, 11.11.2016 на розподільчий рахунок позивача в ПАТ «ОТП Банк» від нерезидента надійшли кошти у розмірі 120198,00 доларів США в рахунок оплати вартості зазначеного товару, що підтверджується довідкою банку із системи SWIFT Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк».

Суд зазначає, що датою надходження спірної суми валютної виручки є - дата її зарахування на розподільчий рахунок позивача.

Доводи відповідача про те, що датою зарахування валютної виручки вважається дата зарахування її на поточний рахунок, а не на розподільний рахунок, суд зазначає, що рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатися первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Сам по собі рух коштів з розподільчого рахунку на поточний рахунок одного і того ж платника на думку суду не є складом порушення резидентом строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не ґрунтується на вимогах Закону.

Аналізуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № від 25.04.2017 № 0019201406 є протиправним, а відтак таким що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач не спростував доводів позивача та не довів суду правомірність, обґрунтованість прийнятого ним рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0019201406, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 27671,99 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» судові витрати у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда