Ухвала суду № 68919564, 18.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1830/17

У Х В А Л А

18 вересня 2017 року

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування декларації та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається адміністративна справа за позовною заявою (з урахуванням уточненого адміністративного позову) Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій позивач просить суд скасувати декларацію про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № ОД 142160761558 виданої 16.03.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29375533 від 22.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Одеського міського управління юстиції внесено запис про право власності на квартиру від 30.03.2016 року за № 14307133, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 910282651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

11 вересня 2017 року до судового засідання зявились: представник позивача, представник відповідача (Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області), представник третьої особи.

Представник відповідача (Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області) в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.

Зсувавши думку учасників процесу, суд встановив, що всі докази по справі надано, додаткові докази, заяви та клопотання відсутні.

Враховуючи думку осіб, які зявились до судового засідання, щодо відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Вивчивши матеріали справи на предмет підвідомчості спору в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, суд дійшов наступного.

Згідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін субєкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт. який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа. інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Декларації ДАБІ в Одеській області №ОД142160761558 від 16.03.2016 року та договору купівлі продажу від 25.12.2002 року, який зареєстровано в реєстрі за № 14617, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86733107 від 11.05.2017 року (р/н обєкта нерухомого майна 910282651101).

Позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29375533 від 22.04.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог останній зазначає, що відповідно до декларації про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ОД 142160761558, виданої 16.03.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області, реконструкція квартири №29 повинна проводитись з улаштуванням балкону без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані. Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2002 року, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_3, яка складається з двох кімнат житловою площею 23,1 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею 49,5 кв.м. Але, як вбачається з декларації основні показники обєкта будівництва: загальна площа - 66,7 кв.м., житлова площа 40,3 кв.м., що не відповідає площі вказаної в договорі купівлі-продажу від 25.12.2002 року. Вказаний у декларації балкон являє собою завершену будівництвом житлову прибудову до квартири №29, проведену самовільно ОСОБА_1

На думку позивача, реєстрація зазначеної декларації, яка послугувала підставою для реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна, здійснена із суттєвим порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2017 року №461. А отже рішення про державну реєстрацію права підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 16.03.2016р.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Встановлення правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на підставі Декларації №142160761558 від 16.03.2016 та договору купівлі-продажу №1467 від 25.12.2002 року перебуває поза межами компетенції адміністративного суду, оскільки наявний спір про право, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже ОСОБА_1 в межах адміністративної справи не може реалізувати право подання зустрічного позову про визнання за ст.392 ЦК України права власності, адже це право не визнається позивачем.

Згідно із положеннями ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування за рішенням суду рішення про державну реєстрацію прав, на підставі якого вноситься запис про право власності, тягне за собою правові наслідки у вигляді внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав (ч.2 ст.26 Закону), отже результатом вирішення спору в адміністративному суді про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2016р. може стати втрата ОСОБА_1 права власності на квартиру, зареєстрованого цим рішенням.

Таким чином, в даному випадку, існує спір щодо правомірності набуття права власності на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4, який не стосується процедури проведення реєстрації права власності на нього, а тому в даному випадку цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічних висновків про відсутність публічно-правового спору при реєстрації права власності державним реєстратором на об'єкт нерухомого майна, якщо це пов'язано із цивільними правовідносинами, дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 826/4858/15 (в ЄДРСР № 59205451), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до ч.ч.1,2 ст.244-2 КАС України висновок висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За таких обставин, вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29375533 від 22.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Одеського міського управління юстиції внесено запис про право власності на квартиру від 30.03.2016 року за № 14307133, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 910282651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на обєкт житлової нерухомості - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №815/1830/17 в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29375533 від 22.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Одеського міського управління юстиції внесено запис про право власності на квартиру від 30.03.2016 року за № 14307133, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 910282651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян