Ухвала суду № 68919434, 14.09.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

14 вересня 2017 року Справа № 813/1749/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю прокурора Топій Т.В.,

представників: позивача Филипця Ю.М., відповідача Кохана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС-1» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі -Укртрансбезпека), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС-1» (далі - ТзОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1») на користь Укртрансбезпеки в дохід Державного бюджету України 11 147,78 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, визначеної Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області розрахунком №19830 від 11.11.2016 на підставі акту зважування транспортного засобу марки ДАФ, д.н.з. ВС8937ВА, причіп BOLEX, д.н.з. ВС 7521 ХТ, належного ТзОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1».

Представником відповідача Коханом А.В.в судовому засіданні 14.09.2017 заявлено усне клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано відсутністю в Укртрансбезпеки повноважень на звернення до суду з позовом про стягнення з юридичної особи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Прокурор Топій Т.В. та представник позивача ФилипецьЮ.М. в судовому засіданні заперечили проти закриття провадження у справі та просили розглядати справу в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1?4 частини 4 статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

З огляду на наведене, пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Суб'єкт владних повноважень відповідно до пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Повноваження Укртрансбезпеки стосовно реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті визначено Законом України «Про дорожній рух» та Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015. Вказані нормативно-правові акти не містять норм, які б закріплювали повноваження Укртрансбезпеки звертатись до суду з позовом про стягнення з юридичної особи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

З урахуванням наведеного, заявлений позов про стягнення грошових коштів в сумі 11 147,78 грн в якості плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1884а15.

Отже звернення до адміністративного суду із пред'явленим позовом до юридичної особи не передбачено ані положеннями процесуального закону, ані положеннями Конституції та законів України, як того вимагають пункт 9 частини 1 статті 3, частина 3 статті 6 та пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України. Більше того, вирішення заявленого спору не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному у статті 2 вищенаведеного Кодексу.

Стосовно звернення з вказаним позовом прокурора, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз положень частини другої статті 60 КАС України дає підстави стверджувати, що у разі відсутності у органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор повинен зазначити про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом прокурор виступив представником Укртрансінспекції, яка визначена позивачем у справі.

Своє представництво прокурор обґрунтував неналежним виконанням позивачем як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом.

Вищенаведений аналіз норм чинного законодавства свідчить про помилковість тверджень прокурора про наявність в Укртрансінспекції повноважень щодо звернення до суду з позовом про стягнення з юридичної особи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних прокурором підстав представництва Укртрансінспекції у даній справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи вказану норму, для вирішення питання повернення судового збору позивачу слід подати відповідне клопотання.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Клопотання відповідача задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СЕРВІС-1» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.