Рішення № 6891759, 24.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/182 24.11.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/182                                                                                                    24.11.2009 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Володимир» до1)          Дочірнього підприємства "Російський продукт"

2)          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспак-1»

простягнення 31539,44 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін:

від позивача:представник Єніч В.С. (довіренність від 30.03.2009 року)

від відповідача 1:не з’явився

від відповідача 2:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Володимир»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Російський продукт" та товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспак-1»заборгованості за договором купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року у сумі 31539,44 грн. (у тому числі 28475,54 грн. суми основної заборгованості, 1010,76 грн. пені, 401,23 грн. інфляційних втрат, 149,08 грн. 3% річних, 1502,83 грн. заборгованості солідарного боржника). Позов обґрунтований тим, що Відповідач 1 неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/182 та призначено її розгляд на 29.09.2009 року.

28.09.2009 року через канцелярію суду від Відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення судового засідання на іншу дата, для ознайомлення Відповідача 1 з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року у зв’язку з неявкою представників Відповідачів у судове засідання розгляд справи № 23/182 було відкладено на 15.10.2009 року.

14.10.2009 року Позивач подав через канцелярію суду клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з Відповідача1 - 12551,66 грн. суми основної заборгованості, 1010,76 грн. пені, 401,23 грн. інфляційних втрат, 149,08 грн. 3% річних та з Відповідача2 - 1502,83 грн. заборгованості солідарного боржника.

14.10.2009 року через канцелярію суду Відповідач 2 надав клопотання про рогляд справи без його участі.

У судовому засіданні 15.10.2009 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 14.10.2009 року та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також, у судовому засіданні представником Позивача подано заяву про стягнення з Відповідача1 судових витрат, які складаються з послуг адвоката у сумі 5400,00 грн., витрат на отримання витягів з єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців у сумі 173,40 грн., державного мита у сумі 315,40 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

В судове засідання 15.10.2009 року представники Відповідачів не з’явились, вимог ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/182 від 25.08.2009 року та від 29.09.2009 року не виконали.

У зв’язку з неявкою представників Відповідачів у судове засідання та ненадання ними витребуваних судом документів відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року, строк розгляду справи №23/182 продовжено на один місяць.

Відповідачі повідомлялись про час та місце розгляду даної судової справи, проте витребуваних судом документів не подали, в судове засідання своїх представників не направляли, про поважність причин зазначених обставин суд не повідомили.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 24.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем1 було укладено договір №09/7 від 01.02.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити, а Відповідач 1 - прийняти та оплатити продовольчі та промислові товари.

На виконання умов договору №09/7 від 01.02.2009 року, Позивач поставляв Відповідачу чайну продукцію, що підтверджується видатковими накладними № МНМ0000686 від 27.02.2009 року, № МНМ0000563 від 20.02.2009 року, № МНМ 0000360 від 06.02.2009 року, № МНМ 0000975 від 19.03.2009 року та № МНМ 0000787 від 04.03.2009 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженим представником Відповідача1 та скріплені печаткою, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач передав у власність Відповідача1 на передбачених договором умовах продукцію на суму 60880,13 грн.

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року передбачено, що оплата партії товару повинна бути здійснена Відповідачем1 шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Позивача до закінчення останнього дня відстрочки платежу. Розрахунки здійснюються з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з дати фактичної передачі товару Відповідачу1 (пункт 6.3 договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року).

Згідно пункту 7.8 договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року датою прийняття товару є дата, зазначена у видатковій накладній.

Всупереч умовам договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року, Відповідач1 за отриманий товар розрахувався частково. Згідно акту звірки взаєморозрахунків заборгованість Відповідача1 станом на 31 травня 2009 року склала 36475,54 грн.

Відповідно до відзиву на позовну заяву Відповідач1 визнає наявність заборгованості перед Позивачем, проте в дещо меншому обсязі. До відзиву Відповідачем1 додано платіжні доручення, відповідно до яких було частково погашено суму боргу.

Представником Позивача надана довідка вих. № 33/11 від 20.11.2009 року, з якої також вбачається, що Відповідач1 частково погасив заборгованість перед Позивачем за договором №09/7 від 01.02.2009 року.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача1 перед Позивачем у сумі 12551,66 грн. підтверджено наявними у справі документами, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (з врахуванням уточнення позовних вимог) в сумі 12551,66 грн. підлягають задоволенню.

Між Позивачем та Відповідачем2 було укладено договір поруки від 05.02.2009 року, згідно якого Відповідач2 зобов’язувався солідарно відповідати перед Позивачем за виконання зобов’язань Відповідачем1, по оплаті поставлених продовольчих товарів згідно договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року. Розмір відповідальності Відповідача2 становить 5% від заборгованості Відповідача1.

Отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу повинні бути задоволені у сумі 627,58 гривень за рахунок Відповідача2 та у сумі 11924,08 гривень за рахунок Відповідача1.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки та відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої грошові зобов’язання у строки, встановлені пунктом 6.3 договору купівлі-продажу №09/7 від 01.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до пункту 10.3.1 договору №09/7 від 01.02.2009 року за прострочення терміну оплати товару Відповідач1 зобов’язався сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Позивач відповідно до наданого ним розрахунку просить стягнути з Відповідача1 пеню за період з 01.06.2009 року по 21.07.2009 року, хоча має право стягнути її за шість місяців з моменту кожної поставки. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача1 пені заявлені у значно меншому розмірі ніж сума штрафних санкцій, право на стягнення якої має Позивач, а відтак –позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі, заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено клопотання про відшкодування понесених ним судових витрат у сумі 6124,8 гривень (у тому числі послуги адвоката - 5400,00 гривень, державне мито –315,40 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 гривень, вартість довідок –173,40 гривень).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката та інші судові витрати, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Володимир» до дочірнього підприємства "Російський продукт" та товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспак-1»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідачів на користь Позивача стягуються понесені ним судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Російський продукт" (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 23, кв. 37, ідентифікаційний код 32972182) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Володимир»(01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21-А, ідентифікаційний код 35573637) 11924,08 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот двадцять чотири гривні 08 копійок) основного боргу; 1010,76 грн. (одну тисячу десять гривень 76 копійок) пені; 401,23 грн. (чотириста одну гривню 23 копійки) інфляційних втрат; 149,08 грн. (сто сорок дев’ять гривень 08 копійок) 3% річних; 2613,68 грн. (дві тисячі шістсот тринадцять гривень 68 копійок) судових витрат.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспак-1»(01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21-А, ідентифікаційний код 35573658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Володимир»(01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21-А, ідентифікаційний код 35573637) 627,58 грн. (шістсот двадцять сім гривень 58 копійок) основного боргу та 127,17 (сто двадцять сім гривень 17 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Видати накази.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 27.11.2009 року.