Рішення № 6891752, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/203 26.11.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/203                                                                                                    26.11.2009 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДУКТ" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова Підтримка" Простягнення 4 118,92 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін:

від позивача:адвокат Халілова Н.К. (договір №15/11/2008 від 15.11.2008 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДУКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова Підтримка" заборгованості за договором поставки №81 від 10.10.2006 року у сумі 4 118,92 грн. (у тому числі 3454,13 грн. боргу за поставлений товар, 538,40 грн. інфляційних втрат та 126,39грн. 3% річних), а також 1000,00 грн. адвокатських послуг. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року порушено провадження у справі №23/202 та призначено її розгляд на 06.10.2009 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з надходженням клопотань Відповідача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладався на 03.11.2009 року та 26.11.2009 року.

Перед початком розгляду справи по суті представника Позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також порядком оскарження протоколу судового засідання.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У день судового засідання Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому факт наявності боргу не заперечив, але просив відмовити у задоволенні позову, оскільки, на його думку, наявні у справі докази оформлені неналежним чином.

У судове засідання 26.11.2009 року представник Відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі №23/202 від 07.09.2009 року, 06.10.2009 року та від 03.11.2009 року не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

На підставі статті 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.11.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №81 від 10.10.2006 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти в обумовлені строки Відповідачу продовольчі товари, а Відповідач зобов’язався приймати та оплачувати їх на умовах даного договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона зобов’язується передати у встановлений договором строк (строки) товар (товари) у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №81 від 10.10.2006 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 8954,13 грн., що підтверджується наданими ним видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Зазначені видаткові накладні підписані представниками Відповідача без заперечень щодо кількості та якості поставленого товару, а також строків його поставки.

В матеріалах справи відсутні довіреності, видані працівникам Відповідача для підтвердження їх повноважень на отримання товару у Позивача та які засвідчують зразки їх підписів та відбиток штампу магазину. Проте, 04.04.2008 року сторони провели звірку взаєморозрахунків та актом звірки фактично підтвердили здійснення поставок, визначених у накладних товару, зафіксувавши суму боргу у розмірі 6854,13 гривень.

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.04.2008 року від Відповідача підписано його директором та скріплено печаткою підприємства.

14 травня 2008 року сторони уклали угоду про погашення суми боргу за договором №81 від 10.10.2006 року, яка підписана директором Відповідача і якою визначено наступний графік погашення заборгованості:

- з 14.05.2008 року по 14.06.2008 року - 2287,71 грн.

- з 14.06.2008 року по 14.07.2008 року –2287,71 грн.

- з 14.07.2008 року по 14.08.2008 року - 2287,71 грн.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав своїх господарських зобов’язань та не розрахувався з Позивачем у повному обсязі відповідно до визначеного сторонами графіку.

Після підписання сторонами угоди від 14.05.2008 року Відповідачем було перераховано Позивачу грошові кошти лише у розмірі 3400,00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача становить 3454,13 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені угодою від 14.05.2008 року, тобто порушив строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунків Позивач помилково не врахував, що прострочення виконання грошового зобов’язання наступає з наступного дня після закінчення строку, протягом якого Відповідач повинен був здійснити перерахування коштів.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 126,39 грн. та інфляційних втрат у сумі 538,40 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню у сумах 120,37 грн. та 531,54 грн. відповідно.

Позивач просив суд стягнути з Відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 1000,00 грн. Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених ним судових витрат, Позивачем надано суду договір №15/11/2008 року від 15.11.2008 року (про надання адвокатських послуг), укладений між Позивачем та суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем Халіловою Н.К., відповідно до якого Халілова Н.К., як адвокат, зобов’язалась представляти інтереси Позивача у судовій справі за позовом Позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультативний центр «Правова Підтримка»про стягнення заборгованості за договором №81 від 10.10.2006 року. Відповідно до пункту 5.1.1 договору №15/11/2008 від 15.11.2008 року за підготовку документів Позивач сплачує адвокату 1000,00 грн. Означений платіж було здійснено Позивачем 15.11.2008 року (квитанція №09 знаходиться у матеріалах справи). У судових засіданнях інтереси Позивача представляв адвокат Халілова Н.К. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №157 від 20.09.2007 року, копію залучено до матеріалів справи).

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на адвокатські послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДУКТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова Підтримка" підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультативний центр "Правова Підтримка" (02099, м.Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, ідентифікаційний код 31065450) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОДУКТ" (01033, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н/п №43, ідентифікаційний код 24082043) основний борг у розмірі 3454,13 грн. (три тисячі чотириста п’ятдесят чотири гривні 13 копійок); 3% річних у розмірі 120,37 грн. (сто двадцять гривень 37 копійок), 531,54 грн. (п’ятсот тридцять одну гривню 54 копійок) інфляційних втрат; 996,87грн. (дев’ятсот дев’яносто шість гривень 87 копійок) послуг адвоката; 101, 68 грн. (сто одну гривню 68 копійок) державного мита та 235,26 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 26 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 27.11.2009 року.