Постанова № 68917000, 13.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 910/6325/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Владимиренко С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 23.11.2016 Київського апеляційного господарського суду 15.02.2017за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"на діїДержавного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі Господарського суду№ 910/6325/13 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження"прозвернення стягнення на предмет іпотекиу судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи - ДВС повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3904 від 07.09.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/6325/13 у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.09.2017 у справі № 910/6325/13 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Владимиренко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило: - визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. при винесенні повідомлення № 589/16 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; - скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 589/16 від 13.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/6325/13 (суддя Андреїшина І.О.) визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. при винесенні повідомлення № 589/16 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 589/16 від 13.10.2016 визнано недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 910/6325/13 (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючий суддя, судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 910/6325/13 скасовано частково, прийнято нову ухвалу: "1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково. 2. Визнати недійсним повідомлення № 589/16 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. 3. В іншій частині скарги відмовити.".

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 910/6325/13, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

12.09.2017 від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надав доказів на підтвердження причин викладених у клопотанні; ст. ст. 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; п. 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 31.08.2017 у справі № 910/6325/13 доведено до відома сторін та скаржника, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/6325/13 позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1396, - нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, загальною площею 483,4 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (літера В), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в розмірі 28326087,09, що складаються з: 1223000,00 євро та 216600,00 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 42218,63 євро та 103849,30 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; заборгованість по пені: 802334,51 євро та 1420978,37 грн. - за порушення строків повернення кредиту, 28619,24 євро та 70314,87 грн. - за порушення строків сплати; відповідальність за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) становить: 139120,44 євро та 246389,92 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту, 4917,89 євро та 12086,68 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих процентів, 418246,73 грн. - інфляційних втрат щодо суми прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту, 22089,66 грн. - інфляційних втрат щодо суми прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих процентів; 2800,00 грн. - витрати на проведення незалежної експертної оцінки предмету іпотеки. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1396, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8282 400,00 грн. (в тому числі ПДВ), встановленою звітом від 02.09.2013 про оцінку нежилого приміщення загальною площею 483,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (літера В), що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

28.10.2013 Господарським судом міста Києва на виконання даного рішення видано наказ.

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2016 № 13-11-б3б/4749, відповідно до якої просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 № 910/6325/13.

13.10.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром Вячеславовичем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016 № 589/16.

В обґрунтування вказаного повідомлення державний виконавець зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження" представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Однак, як вказав державний виконавець, стягувачем пред'явлено на виконання виконавчий документ разом з копією довіреності, яка не завірена належним чином, в результаті чого відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, про що винесено повідомлення від 13.10.2016.

Обґрунтовуючи скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позивач посилався на те, що представником стягувача пред'явлено на виконання виконавчий документ разом з копією довіреності, яка завірена відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів"(ДСТУ 4163-2003); водночас, як зазначив скаржник, державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, не зазначив, які саме недоліки містить копія довіреності подана представником стягувача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/6325/13 розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначено на 23.11.2016; зобов'язано, зокрема Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати суду: - докази направлення стягувачу повідомлення № 589/16 від 13.10.2016; - матеріали справи виконавчого провадження (в оригіналі для огляду та в копіях для залучення до матеріалів справи).

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в призначене на 23.11.2016 судове засідання не з'явився та витребувані ухвалою від 14.11.2016 матеріали справи виконавчого провадження не надав.

23.11.2016, задовольняючи скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місцевий господарський суд виходив з того, що надані скаржником пояснення та докази свідчать про те, що у державного виконавця не було законних підстав для повернення виконавчого документу без розгляду.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого документу були правомірними, оскільки копія довіреності № 217 від 31.08.2016, яка була додана представником стягувача до заяви про відкриття виконавчого провадження не була завірена належним чином відповідно до вимог законодавства, так як не містила напис "згідно з оригіналом", та дату її засвідчення. Водночас, підтримуючи висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 589/16 від 13.10.2016 виходив з того, що ПАТ "Родовід Банк" звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження 04.10.2016, відтак державний виконавець повинен був вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, при цьому Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV взагалі не передбачав винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (пункт 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Під час апеляційного перегляду Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було подано до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме: копію матеріалів справи виконавчого провадження № 52635198.

Водночас, прийнявши додаткові докази Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які не були подані суду першої інстанції та не були предметом його оцінки, суд апеляційної інстанції у постанові не зазначив підстави такого прийняття. Тобто, апеляційним господарським судом прийнято нові додаткові докази без врахування ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного повідомлення державний виконавець безпідставно керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, оскільки для вчинення відповідних дій державний виконавець повинен був керуватись попередньою редакцією Закону від 21.04.1999 № 606-XIV.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (до 05.10.2016 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами)).

Згідно із пунктами 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно цього Закону.

З наведених вище норм вбачається, що лише за умови, якщо здійснення виконавчих дій розпочато до 05.10.2016, такі дії завершуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який діяв до 05.10.2016.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016 виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження відповідно - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, до 05.10.2016 здійснення виконавчих дій по відповідному виконавчому документу розпочато не було.

Звернення стягувача 04.10.2016 із заявою про відкриття виконавчого провадження, тобто в період дії попередньої редакції Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про початок виконавчих дій до набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження". Подання заяви про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є дією стягувача, направленою на ініціювання вчинення уповноваженим суб'єктом виконавчих дій.

Таким чином, оскільки повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання винесено 13.10.2016 у державного виконавця після 05.10.2016 були відсутні підстави керуватися нормами Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Згідно із п. 3 ст. 1119 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову у справі, суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, а саме: статей 47 ,43, 99, 101 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 910/6325/13 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 910/6325/13.

Справу № 910/6325/13 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. ВЛАДИМИРЕНКО