Рішення № 68916949, 12.09.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс"

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача 2: Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради

про стягнення 1688816,13 грн.

Головуючий суддя - Шум М.С.

суддя Якушева І.О.

суддя Бондарєв С.В.

представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: Хромчак Р.О., довіреність №71/15 від 11.01.2017р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" звернулося з позовом до відповідачів: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про стягнення 1688816,13 грн., з них 1686816,13 грн. збитків у формі упущеної вигоди просять стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, 2000 грн. солідарно з обох відповідачів (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.08.2017р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №1187 від 03.11.2016р. про закупівлю послуг, положення статей 22, 525, 526, 623 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) та статей 224-226 Господарського кодексу України(далі - ГК України).

Ухвалою суду від 15.08.2017р. розгляд справи відкладено на 12.09.2017р..

Ухвалою суду від 15.08.2017р. розгляд справи призначено у колегіальному складі суду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Шума М.С., суддів - Слободян О.Г., Костюк С.В..

У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Слободян О.Г., Костюк С.В., проведено заміну складу колегії суддів.

Згідно протоколу автоматичної заміну складу колегії суддів від 11.09.2017р. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Шума М.С., суддів - Якушевої І.О., Бондарєва С.В..

12.09.2017р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду спору, у зв'язку із тим, що між позивачем та його представником ОСОБА_3 станом на 12.09.2017р. припиненні договірні відносини та укладено новий договір з іншим представником.

В судовому засіданні представник відповідача 2 подав суду додаткові пояснення з додатком(постановою Вищого господарського суду від 23.08.2017р. по справі №903/165/17), заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити через безпідставність та необґрунтованість.

Суд розглянувши клопотання позивача з приводу відкладення розгляду справи, відхиляє його, оскільки положення ГПК України не містять конкретних вимог щодо повноважень осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Згідно ст.28 ГПК України, представляти інтереси сторін у господарському суді можуть також інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації. Представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Окрім цього, подане клопотання не підтверджене належними та допустимими доказами.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача 2, суд, -

встановив:

03.11.2016р. між ТОВ «ТЕРКОМУНАЛСЕРВІС» та Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради укладено договір №1187 про закупівлю послуг (далі - Договір).

Договір укладено за наслідками проведення конкурсних торгів (лот 1 «санітарне утримання вулично-дорожньої мережі міста).

У відповідності до умов Договору позивачем, як Виконавцем, взято на себе зобов'язання надати відповідачу-2, як Замовнику, послуги щодо очищування (утримання шляхово-мостового господарства міста).

В свою чергу, Відповідачем-2 взято на себе зобов'язання здійснити оплату наданих послуг.

Згідно п.3.1 Договору сторонами визначено, що очікувана вартість (ціна) договору становить 18914740,69 грн.

Згідно п.5.1 Договору сторонами також визначено строк надання послуг, який становить «протягом 2017р.».

Крім цього, сторонами підписано додаток №1 «Договірна ціна вартості послуг» та додаток №2 «Зведений кошторис розрахунків вартості послуг».

В зазначених додатках до Договору сторонами деталізовано вартість одиниць виміру послуг, що є предметом зазначеного Договору.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В даному випадку між позивачем та відповідачем 2 виникли відносини надання послуг.

Згідно ст.901 та ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Листом Відповідача-2 від 16.01.2017р. за №101/15 повідомлено про розірвання Договору.

Проте позивач вказує на відсутність правових підстав та належних доказів невиконання зі сторони останнього зобов'язань, відповідача-2 повідомлено про можливість розгляду пропозиції щодо припинення дії Договору за умови компенсації товариству неодержаних доходів (упущеної вигоди) за вказаним правочином.

Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Вимогами ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

Згідно ст.218 Господарського Кодексу України(далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.615 та ч.3 ст.651 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів правопорушення, а саме: реальність намірів та можливість реального отримання прибутку (шкідливий результат такої поведінки (збитки), який визначено позивачем в розмірі 1688816,13 грн..

Посилання позивача в обґрунтування розміру рентабельності правочину на постанову Уряду від 16.07.2006р. №1010 не приймається судом, оскільки, вказаною постановою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів та вказано, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів лише на послуги з вивезення побутових відходів до яких належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. Даний Порядок не може застосовуватись в обґрунтування позовних вимог оскільки не стосується Договору та відповідно предмету даного спору. Відхиляють також твердження позивача про те, що Управлінням погоджено розмір рентабельності згідно договору №1187 аналогічно, як із договором №168, оскільки ТОВ «Теркомуналсервіс» послуг згідно договору №1187 не надавало, для погодження рентабельності не зверталось, доказів на підтвердження такого звернення суду не надало.

Визначення позивачем збитків на рівні рентабельності правочину в розмірі 12 відсотків є абстрактним, оскільки граничного(будь-кого) відсоткового рівня сторонами в Договорі чи законодавством не передбачено, сторонами у будь-який інший спосіб не погоджено.

Окрім цього, у позовній заяві позивач стверджує, що договірний обсяг послуг останній був готовий та мав можливості надати в період протягом 2017р. та вказані можливості передбачали наявність у нього відповідних технічних засобів та ресурсів для забезпечення надання послуг. Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо зокрема наявності у позивача відповідних технічних засобів та ресурсів для забезпечення надання послу по Договору.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

В забезпечення належного виконання зобов'язань 03.11.2016р. між ТОВ «ТЕРКОМEНАЛСЕРВІС» та підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач-1) було укладено договір поруки №3-п.

Згідно умов вказаного договору поруки Відповідач-1 поручився перед ТОВ «ТЕРКОМУНАЛСЕРВІС» за виконання обов'язків Відповідачем-2 згідно умов Договору №1187 про закупівлю послуг від 03.11.2016р.

Згідно умов договору поруки, Позивач як кредитор має право звернутись до Поручителя за виконанням Поручителем зобов'язань Боржника по оплаті заборгованості в розмірі 2000 грн., а Поручитель зобов'язується виконати за Боржника його зобов'язання перед Кредитором, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Кредитора суми коштів в розмірі 2000 грн..

Згідно ст.553, 554, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача позбавлені фактичного обґрунтування, є безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

18.09.2017

Головуючий суддя Шум М.С.

суддя Якушева І.О.

суддя Бондарєв С.В.