Постанова № 68916822, 13.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 922/4365/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДанилової М.В., Дроботової Т.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФермерського господарства "Альянс"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід18.04.2017у справі№922/4365/16Господарського судуХарківської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Харківській областідоФермерського господарства "Альянс"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - позивач) просила стягнути з Фермерського господарства "Альянс" (далі - відповідач) шкоду заподіяну державі у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у загальному розмірі 79 890,40 грн., яка складається з: 704,99 грн. перевищення ліміту забору води, який встановлений у дозволі відповідача, 23711,20 грн. самовільне користування надрами, тобто свердловинами, які знаходяться на земельних ділянках, що не перебувають у власності або користуванні відповідача та 55 474,21 грн. самовільне зайняття земельних ділянок державної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми неправомірними діями порушив вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у зв'язку з чим завдав шкоди державі, відтак наявні підстави для застосування відповідальності до відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Слободін М.М.), позов задоволено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення в частині стягнення шкоди у розмірі 55 474,21 грн. та прийняти нове, яким в позові у цій частині відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.08.2016 по 19.08.2016 позивачем здійснено планову перевірку діяльності відповідача на відповідність дотримання ним вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 436/01-04/02-09 від 19.08.2016, який був отриманий представником відповідача за довіреністю. Даним актом встановлено, що на балансі відповідача знаходяться три артезіанських свердловини: одна - в с. Таранівка та дві - у с. Роздольне Харківської області, за допомогою яких у період з 24.03.2016 по 31.03.2016 він здійснював забір води з перевищенням добового ліміту, який був визначений дозволом на спеціальне водокористування від 14.02.2015 Укр.№04.01-10-348 А/Хар. При цьому встановлено, що відповідач не є землевласником та землекористувачем земельної ділянки на яких розміщені наведені свердловини та спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) у нього відсутній. Також встановлено, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення - несільськогосподарські угіддя, кадастрові номера: 6321786000:02:000:0144; 6321786000:02:000:0145; 6321786000:02:000:0146 (далі-земельні ділянки), для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, що розташовані на території Таранівської сільської ради (за межами населених пунктів) Зміївського району Харківської області, загальна площа самовільно зайнятих земельних ділянок становить 15,08053 га.

При цьому судами також встановлено, що відсутність у відповідача документів, які б посвідчували право власності або користування на земельні ділянки, було встановлено ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 820/4672/16, яка набрала законної сили.

Судами встановлено, що позивач врахувавши наведені обставини та спираючись, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (далі-Методика), здійснив розрахунок шкоди заподіяної державі внаслідок неправомірних дій відповідача, які відображені у акті, у загальному розмірі 79 890,40 грн., та направив відповідачу відповідні претензії, які були ним отримані, але залишені без задоволення.

Також встановлено, що 22.08.2016 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, позивачем винесено на адресу відповідача припис № 02-25/134, яким зобов'язано голову відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), отримати правовстановлюючі документи на земельні ділянки та забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 14.02.2015 Укр. № 04.01-10-348А/Хар.

Крім того, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000281 від 23.08.2016 та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 02-26/238 від 23.08.2016, згідно яких голову відповідача ОСОБА_4 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого статтями 48, 53-1, ч.1 ст.78, ч.2 ст.61, 47, 82, 83 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., який було сплачено у добровільному порядку, про що свідчить квитанція № 95 від 31.08.2016.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд свою постанову в оскарженій у касаційному порядку частині мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено вчинення відповідачем порушення у сфері природних ресурсів, що виразилося у самовільному зайнятті земельних ділянок державної власності, та підтверджено розмір шкоди, яку завдав відповідач державі внаслідок своїх неправомірних дій, відтак відповідач повинен її відшкодувати у повному обсязі.

У касаційному порядку відповідачем оскаржено судові рішення лише в частині стягнення шкоди у розмірі 55 474,21 грн. за самовільне зайняття земельних ділянок державної власності.

При цьому відповідач виходив із того, що позивач не є уповноваженим органом здійснювати контроль у сфері використання землі.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Згідно положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, у відповідній редакції, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "а" частини першої статті 211 наведеного Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення щодо самовільного зайняття земельних ділянок.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Статтею 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать, зокрема, вирішення інших питань відповідно до закону (п. ґ).

Згідно статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991, яка визначає об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ч.1).

Положеннями статті 35 цього Закону встановлено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 7 наведеної вище Методики, у редакції, яка діяла на час проведення перевірки та нарахування розміру шкоди, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок, зокрема, самовільного зайняття земельних ділянок, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивач не вправі був здійснювати перевірку та розрахунок шкоди за самовільно зайняті земельні ділянки на підставі акта, з посиланням на те, що оскільки такі повноваження у нього відсутні, є безпідставними.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Альянс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі Господарського суду Харківської області №922/4365/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді М.В. Данилова

Т.Б. Дроботова