Рішення № 68915379, 12.09.2017, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2258/17

Провадження № 2/577/974/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в склад і:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Лошкарьовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН», третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу № 857 від 12 травня 2017 року, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить: визнати незаконним та скасувати наказ № 857 від 12.05.2017 року, виданий Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН»; зобов'язати Державне піжприємство «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» поновити його на роботі фрезерувальником цеху № 8 зазначеного підприємства, допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині; стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6050 грн. 35 коп. Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 20.01.2015 року працював фрезерувальником в ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» та наказом № 8576 від 12.05.2017 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України ( розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника). Вважає його звільнення незаконним з наступних підстав. Так, 09.05.2017 року, він, вшановуючи пам'ять загиблих воїнів у Другій Світовій війні, які загинули під час визволення м. Конотоп від німецько-фашистських загарбників, надів на себе георгіївську (гвардійську) стрічку та вийшов на меморіал Вічної слави, що розташований в м. Конотоп. Його дії викликали незадоволення націоналістів та активістів м. Конотоп, які з застосуванням до нього фізичної сили зірвали з нього вказану стрічку та прилюдно спалили. В подальшому 12.05.2017 року до ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" прийшли активісти міста та, погрожуючи керівництву заводу палінням шин біля КПП заводу вимагали його звільнення. Будучи під тиском працівників підприємства, він написав заяву про звільнення відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України. 15.05.2017 року він прийшов на завод і на КПП охорона його не впустила на територію. 17.05.2017 року він в позасудовому порядку звернувся з письмовою заявою про поновлення його на роботі у зв'язку з порушенням трудового законодавства під час звільнення. Вирішити це питання не вдалося. На день звернення з позовною заявою до суду він перебував у вимушеному прогулі 22 дня, з 15.05.2017 року до 02.06.2017 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на його користь заробітну плату в сумі 6050 грн. 35 коп., але остаточний розмір буде визначений на день розгляду справи в суді.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» по довіреності ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечує та пояснив, що звільнення ОСОБА_1, фрезерувальника ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» було проведено згідно чинного законодавства про працю України, в суворій відповідності з вимогами, що ставляться до розірвання трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП України, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Також при ухваленні рішення просить врахувати письмові заперечення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовну заяву залишити без задоволення ( а.с. 75).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» з 20.01.2015 року на посаду фрезерувальника по 4-му розряду до цеху № 8 ( а.с. 37).

З копії заяви від 12.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 просить звільнити його з роботи за власним бажанням з 15 травня 2017 року ( а.с. 38).

Наказом № 857 від 12.05.2017 року ОСОБА_1, фрезерувальника цеху № 8 звільнено 15 травня 2017 року за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України). Наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ( а.с. 39).

Листом від 15.05.2017 року № 1845 ОСОБА_1 було повідомлено про нараховану йому заробітну плату в розмірі 3898,81 грн. у зв'язку із звільненням з роботи. Зважаючи на те, що у день звільнення він не працював, нарахована до виплати сума буде виплачена йому не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок ( а.с. 40). Та листом від 17.05.2017 року позивача повідомлено про те, що він звільнений з роботи 15.05.2017 року за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) згідно його заяви від 12.05.2017 року, тому йому необхідно прибути на підприємство для отримання трудової книжки та розрахунку ( а.с. 41).

Судом встановлено, що наказ № 857 від 12.05.2017 року видано головним інженером підприємства ОСОБА_2, який на час відрядження в.о. директора ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» ОСОБА_4 з 11.05.2017 року по 14.05.2017 року, виконував функціональні обов'язки директора підприємства ( а.с. 42).

На заяву ОСОБА_1 від 17.05.2017 року про порушення вимог трудового законодавства під час звільнення з роботи, відповідач листом від 24.05.2017 року № 2002 повідомив останнього, що його звільнення відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства. На підставі поданої ним заяви про звільнення з роботи з 15.05.2017 року за ст. 38 КЗпП України. Органом управління підприємством не здійснювалось жодного тиску на нього під час прийняття рішення про звільнення ( а.с. 6).

В книзі протоколів засідань цехового комітету ППО ДП АВІАКОН цеху № 8 мається протокол № 8 від 12.05.2017 року про проведення зібрання колективу щодо вчинку ОСОБА_1 09.05.2017 року, а також розглянуто питання про надання цеху № 8 характеристики у службу безпеки підприємства ( а.с. 69).

В судовому засіданні встановлено, що вчинок ОСОБА_1 обговорювався серед мешканців міста в соціальних мережах ( а.с. 9).

Позивач пояснює, що будучи під тиском працівників підприємства, він написав заяву про звільнення відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України.

Згідно довідки про доходи від 19.06.2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року в розмірі 44 401 грн.38 коп. Середня заробітна плата складає 8366,82 грн. ( а.с. 43).

З витягу із наказу № 1954 від 13.06.2017 року вбачається, що в.о. директора ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» ОСОБА_4 відбуває у службове відрядження з 17.06.2017 року по 24.06.2017 року. На час його відрядження виконання функціональних обов'язків директора підприємства покладено на головного інженера ОСОБА_2 ( а.с. 44).

Згідно копії витягу із журналу обліку виходів особового складу цеху № 8 за травень 2017 року ОСОБА_1 15.05.2017 року був відсутній на робочому місці та через прохідну не проходив ( а.с. 45, 46, 47-48).

З копії доповідної записки заступника начальника охорони сторожової ОСОБА_5 від 23.06.2017 року вбачається, що 15.05.2017 року на посту № 9 (центральна прохідна) службу несли працівники охорони сторожової: сторож ОСОБА_6 з 06.00 год. до 09.00 год.; старший сторож ОСОБА_7 з 07.00 год. до 09.00 год.; сторож ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 09.00 год до закриття підприємства. Він прибув на підприємство о 07.27 год. І до кінця робочого дня від центральної прохідної нікуди не відлучався, крім обідньої перерви з 12.10 год. до 12.50 год. Вказівки, щодо недопущення на територію підприємства працівника цеху № 8 ОСОБА_1, йому не надходило і він нікому з вищевказаних працівників охорони сторожової такої вказівки не давав. За весь день ОСОБА_1 він не бачив і якихось конфліктних ситуацій з приводу того, що когось не пускають на підприємство він не чув. Останній міг спокійно пройти на підприємство 15.05.2017 року, так як пропуск його не був заблокований ( а.с. 64).

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працює старшим сторожем сторожової охорони ДП«Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН». З 14.05.2017 року по 15.05.2017 року він був на зміні, ніс службу на центральній прохідній, безпосередньо був з 07 години до 09 години, фактів непропуску працівників на територію заводу з будь-яких причин не було. Пропуск на завод здійснювався по електронній карті. Навіть якщо у працівника відсутня електронна карта, виписується тимчасовий пропуск з метою допуску працівника на підприємство. У разі виникнення позаштатної ситуації, повідомляється начальник зміни охорони по рації або по внутрішньому телефону. Фізично перешкодити працівнику пройти на підприємство не має можливості, оскільки вони знаходяться по різні сторони прохідної. На прохідній є внутрішній телефон та заступник начальника сторожової охорони блокує електронну картку пропуску.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює інженером по нормуванню праці ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН». На неї покладено обов'язок щодо ведення табелю виходу особистого складу цеху на роботу. 15.05.2017 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, йому неодноразово телефонували, але на дзвінки він не відповідав. Потім повідомив ОСОБА_11, що йому зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що він знаходиться на лікарняному. Близько 15 -ї години вона особисто телефонувала, щоб повідомити ОСОБА_1 про необхідність з'явитися за розрахунковими, але він слухавку не взяв, тому вона попрохала ОСОБА_11 передати ОСОБА_1 вказану інформацію. Якщо працівник не може з будь-яких причин вийти на роботу, обов'язково необхідно повідомити її, майстра цеха, начальника цеха.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він працює слюсарем механозбірних робіт цеху № 8 ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН». 15.05.2017 року до нього підійшов майстер токарної дільниці цеху № 8 ОСОБА_12 і попросив зателефонувати ОСОБА_1 дізнатися, чому його немає на роботі. Він декілька раз набирав його номер, але той не відповідав. Потім він таки зателефонував і ОСОБА_1 йому повідомив, що він погано себе почуває і збирається до лікаря. Цю інформацію він передав ОСОБА_12 Ці події відбувалися з 09 до 10 години.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працює інженером-технологом цеху № 8 ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН». 15.05.2017 року ОСОБА_1 на роботу не прийшов. Як голові цехового комітету майстром цеха ОСОБА_12 було дано доручення виїхати за місцем проживання ОСОБА_1 та з'ясувати причини невиходу на роботу. Згодом стало відомо, що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_11 чи то він на лікарняному, чи то збирається до лікаря.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, про які повідомили свідки. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні та показання підтверджуються і доповнюються іншими зібраними по справі доказами.

Разом з тим суд звертає увагу на нижчевикладене.

Постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 звернено увагу судів на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу ( переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Якщо трудовий договір укладено на невизначений строк, працівник має право в будь-який час розірвати його, письмово попередивши власника про звільнення за два тижні.

Працівник не зобов'язаний вказувати причини, що спонукали його подати заяву про звільнення за власним бажанням. Однак зазначені причини мають значення в разі, якщо в працівника є право та бажання розірвати трудовий договір в строк, менший двох тижнів.

Випадки, коли на власника покладається обов'язок звільнити працівника в строк, про який він просить, перелічені в ст. 38 КзпП. Усі вони об'єднані однією загальною ознакою - неможливість для працівника продовжувати роботу, яка виявляється зокрема, у такий спосіб: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Таким чином, чинним законодавством встановлено певний порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, який містить гарантії збереження трудового договору як для власника, так і для працівника.

За відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Однак власник не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. Водночас працівникові надається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це - безумовне право працівника. Однак, працівник позбавляється права відкликати заяву про звільнення за власним бажанням тоді, коли у зв'язку з подачею заяви про звільнення власник запросив на його місце такого працівника, якому не можна відмовити в прийнятті на роботу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в своїй заяві від 12.05.2017 року просить звільнити його з роботи за власним бажанням з 15 травня 2017 року, причини неможливості продовжувати роботу не зазначив. Разом з тим наказом № 857 від 12.05.2017 року ОСОБА_1, фрезерувальника цеху № 8 звільнено 15 травня 2017 року за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України).

Позивач 17.05.2017 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про поновлення його на роботі, яка отримана відповідачем 19.05.2017 року, тобто в межах двотижневого строку. Згідно довідки ДП «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» від 23.08.2017 року на посаду фрезерувальника цеху № 8, після звільнення ОСОБА_1, інша особа не була працевлаштована ( а.с. 78).

Аналізуючі зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд вважає, що волевиявлення ОСОБА_1 при розірванні трудового договору та звільненні з роботи не було вільним, а написання заяви відбулось під дією зовнішніх факторів, в т.ч. під впливом обстановки, що склалась в трудовому колективі та внаслідок психологічного тиску з боку керівництва підприємства. Крім того, звільненя ОСОБА_1 проведено безпосередньо в день подання ним заяви про звільнення 12 вересня 2017 року, без будь-яких поважних причин для цього, що свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку розірвання трудового договору, а також про позбавлення позивача можливості відкликати свою заяву про звільнення.

Таким чином суд приходить до висновку, що наказ № 857 від 12 травня 2017 року, виданий Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН», про звільнення з роботи ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню. Тому позивача слід поновити на роботі на посаді фрезерувальника цеху № 8 Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН».

Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тому з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 19.05.2017 року ( день коли відповідач отримав заяву про поновлення на роботі) по день ухвалення судового рішення 12.09.2017 року.

З довідки про доходи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за березень 2017 року складає 8 825 грн. 76 коп., а за квітень 2017 року - 7 950 грн. 21 коп. ( а.с. 43).

Кількість робочих днів в березні 2017 - 22, в квітні - 19, разом 41.

Таким чином середньоденна заробітна плата складає 409 грн. 17 коп. (( 8 825 грн. 76 коп.+7 950 грн. 21 коп.) : 41).

Кількість робочих днів за період з 19.05.2017 року по 12.09.2017 року складає 80.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.05.2017 року по 12.09.2017 року = 32 733 грн. 60 коп. (409 грн. 17 коп. Х 80 днів).

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. 38, 232, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 10, 11, 57-60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 857 від 12 травня 2017 року, виданий Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН», про звільнення з роботи ОСОБА_14.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді фрезерувальника цеху № 8 Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН».

Допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.

Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2017 року по 12 вересня 2017 року в сумі 32 733 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 60 коп. з послідуючим відрахуванням всіх обов'язкових зборів і платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН» на користь держави 1600 ( одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подання до Конотопського міськрайонного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Буток Т. А.