Рішення № 6891478, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/638 12.11.09 За позовомПриватного підприємства «Продукти харчування» до1. Державного комітету України з державного матеріального резерву 2. Державного підприємства «Ресурспостач» прозобов’язання виконати певні дії Суддя Хрипун О.О.

Представники: від ПозивачаКлімов С.С. –предст., від Відповідача-1Висотенко І.М. –предст.,

від Відповідача-2Дроган О.В. –предст., ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Продукти харчування»з позовними вимогами про зобов’язання Державного комітету України з державного матеріального резерву видати та Державного підприємства «Ресурспостач»передати Позивачу розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей: м’яса курей мороженого (блоки з напівфабрикатів (тушки)) у кількості 519,515 тонн (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009) та м’яса свинини мороженого (блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009). В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачами зобов’язань, передбачених договорами від № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 щодо передачі покупцю розпоряджень (нарядів) на відпуск придбаного м’яса.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, представник Державного комітету України з державного матеріального резерву у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості та неправомірності заявлених Позивачем вимог.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позов від 12.11.2009 посилається на відсутність у Державного підприємства «Ресурспостач»як повіреного за договором доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006 розпоряджень (нарядів) Державного комітету України з державного матеріального резерву на відпуск придбаного Приватним підприємством «Продукти харчування» курячого м’яса у зв’язку з невидачею їх Відповідачем-1.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2009 Державним комітетом України з державного матеріального резерву згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв», Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078, проведено аукціон з реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

За результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву № 90/прод від 30.03.2009, переможцем по лотам № 263 (м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн) та № 265/2 (м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса) (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн) визнано Приватне підприємство «Продукти харчування».

У зв’язку з цим між Приватним підприємством «Продукти харчування»(покупець) та Державним підприємством «Ресурспостач»(продавець), який діяв від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006, були укладені договори купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009, а саме –на придбання Позивачем м'яса курей морожені блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн на загальну суму 1600106,20 грн. та м'яса свинини морожені блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн на загальну суму 236 504,00 грн.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі-продажу м’яса курей та м’яса свинини Відповідач-2, який діє від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення продає, а Приватне підприємство «Продукти харчування»купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко-–склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000.

У свою чергу, Приватне підприємство «Продукти харчування», відповідно до умов договорів купівлі-продажу м’яса курей та м’яса свинини зобов’язане було сплатити на користь Відповідача-2, який діє від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення, вартість переданого товару.

Судом встановлено, що Позивачем належним чином виконано зобов’язання по оплаті вартості придбаного ним на підставі договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 м’яса. Підтвердженням цього є довідка Державного підприємства «Ресурспостач»про отримання грошових коштів від 03.11.2009, згідно з якою зобов’язання Позивача по оплаті придбаного м’яса за договорами купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 припинені шляхом зарахування відповідно до листа Приватного підприємства «Продукти харчування»№ 107 від 02.04.2009 коштів, сплачених за договором № 1-2557 від 27.10.2008 (платіжне доручення № 16 від 01.12.2008). Вказаний факт підтверджується випискою ТОВ КБ «Арма»по особовим рахункам за період 26.11.2008 по 18.03.2009, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 у справі № 14/244 визнано за Приватним підприємством «Продукти харчування»право власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009), яке знаходиться на складах Приватного підприємства «Продукти харчування»відповідно до договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009, поставка м’яса здійснюється на умовах EXW «Франко-склад»відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2000.

Згідно з Правилами ІНКОТЕРМС-2000 термін «Франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

В статті А.4 Розділу EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС зазначається, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

У статті Б.5 «Перехід ризиків»Розділу EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) Правил ІНКОТЕРМС вказується, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару: - з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Пунктом 4.4 договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 передбачено, що право власності на матеріальні цінності переходить до покупця з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України.

Факт передачі розпорядження покупцю підтверджується актом приймання-передачі розпорядження, який підписується сторонами під час його передачі та/ або іншими документами.

У зв’язку з тим, що Відповідач-2 не перерахував Відповідачу-1 кошти, які отримані ним від Позивача відповідно до вищевказаних договорів, Державний комітет України з державного матеріального резерву відмовляється видавати розпорядження, чим порушує права щодо володіння, користування, розпорядження належного Позивачу майна.

Проте, Господарським судом міста Києва у рішенні від 12.06.2009 у справі № 14/244 встановлено, що на момент виникнення у Відповідача-2 зобов’язань по поставці на адресу Позивача матеріальних цінностей, Позивач вже здійснював зберігання цих матеріальних цінностей на своїх складах на підставі договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008 та приймальних актів форми Р-16.

Отже, матеріальні цінності, які були предметом купівлі-продажу, на момент виникнення зобов’язань Відповідача-2 по передачі цих цінностей вже знаходились у розпорядженні Позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.06.2009 по справі №14/244 дійшов висновку про виникнення у Позивача права власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009), що знаходиться на складах Позивача, у зв’язку з переданням на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008 та актів форми Р-16.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 № 8 частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 2 Листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»№ 01-8/1427 від 18.11.2003 у зв’язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарські суди у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовують судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Пунктом 72 рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг»проти України передбачено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований §1 ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод має тлумачитися в світлі преамбули даної Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Господарським судом міста Києва рішенням від 12.06.2009 у справі № 14/244 також встановлено, що, укладаючи договори купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009, Державне підприємство «Ресурспостач»діяло від імені Державного комітету України з державного матеріального резерву на підставі договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000, ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Таким чином, укладання договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (Відповідача-2), зокрема, щодо передачі покупцю товару, придбаного згідно з вказаними договорами купівлі-продажу. Невиконання повіреним своїх обов’язків перед довірителем щодо перерахування коштів жодним чином не впливає на права та обов’язки покупця щодо отримання належного йому майна, оскільки Позивач не є стороною по договору доручення.

Згідно з пунктами 4.2 договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 та № 1-2038 від 02.04.2009 протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання продавцем грошових коштів на умовах та в розмірах, вказаних у пунктах 2.1, 3.1 договорів, Державне підприємство «Ресурспостач»передає Приватному підприємству «Продукти харчування»розпорядження Державного комітету України з державного матеріального резерву на відпуск матеріальних цінностей державного резерву.

Пунктом 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078, передбачено, що протягом п'яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу щодо оплати вартості матеріальних цінностей Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов’язаний видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск матеріальних цінностей переможцю аукціону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи встановлений законодавством порядок відпуску реалізованих на аукціоні матеріальних цінностей державного матеріального резерву на підставі розпоряджень Державного комітету України з державного матеріального резерву, суд приходить до висновку, що ухилення Відповідача-1 від видачі, та Державного підприємства «Ресурспостач»від передачі Приватному підприємству «Продукти харчування»розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву перешкоджає Позивачу, який є одночасно відповідальним зберігачем, у здійснені правомочностей власника, зокрема, щодо розпорядження придбаним м’ясом курячим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) видати, а Державне підприємство «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) передати Приватному підприємству «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк» м. Донецьк, МФО 334970) розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей, а саме: м'яса курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009) та м'яса свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009).

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк» м. Донецьк, МФО 334970) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592; п/р 26007180120722 у Київській регіональній філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк»м. Донецьк, МФО 334970) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:18.11.2009