Рішення № 68913496, 13.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/567/17 13.09.2017 13.09.2017 13.09.2017

Справа № 479/567/17

Провадження № 22ц-784/1974/17 Суддя першої інстанції - Репушевська О.В.

Категорія 54 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів – Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Кривоозерського професійного аграрного ліцею

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 1 серпня 2012 року у відповідача працював робітником по обслуговуванню будівель. 7 липня 2017 року на підставі наказу №116-к його було звільнено з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату.

Посилаючись на незаконність звільнення, оскільки його не було повідомлено про наступне вивільнення працівників, не було запропоновано жодної вакантної посаді, а також відсутність згоди профспілкової організації на звільнення, позивач просив суд, поновити його на посаді робітника по обслуговуванню будівель Кривоозерського професійного аграрного ліцею, скасувавши дію наказу №116-к від 7 липня 2017 року. Стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади робітника по обслуговуванню будівель за п.1ст.40 КЗпП України згідно з наказом «Про звільнення працівників у зв’язку із скороченням штату» № 116-к від 7 липня 2017 року. Поновлено ОСОБА_3 на посаді робітника по обслуговуванню будівель з 7 липня 2017 року. Стягнуто з Кривоозерського професійного аграрного ліцею на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 7 липня по 1 серпня 2017 року у розмірі 4000 грн. без врахування податків та інших обов’язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, фактичну недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки відсутні докази на підтвердження персонального попередження ОСОБА_3 про наступне звільнення та пропозиції щодо зайняття вакантних посад.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки спростовується обставинами справи.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що на підставі наказу №126 від 1 серпня 2012 року ОСОБА_3 було прийнято робітником по обслуговуванню будівель Кривоозерського професійного аграрного ліцею (надалі – Кривоозерський ліцей) (а.с. 5-6).

З метою приведення у відповідність штатного розпису Крвоозерського ліцею до «Типових штатних нормативів професійно-технічних навчальних закладів», затверджених наказом МОН від 6 грудня 2010 року №1204 (з подальшими змінами від 2 липня 2012 року) наказом директора №36-о від 7 квітня 2017 року в Кривоозерському ліцеї внесені зміни до штатного розпису та вирішено з 6 липня 2017 року скоротити, в тому числі, 2 штатні одиниці робітників по обслуговуванню будівель (а.с.26).

5 травня 2017 року директором Кривоозерського ліцею прийнято наказ №52-о «Про попередження працівників щодо наступного звільнення» та видано попередження робітнику по обслуговуванню будівель ОСОБА_3 з переліком вакантних посад (а.с.44- 45).

Наказом директора ліцею від 7 липня 2017 року №116-к ОСОБА_3 звільнено з посади робітника з комплексного обслуговування будівель на підставі пункту 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням штату працівників (а.с.7).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

В роз’ясненнях, що міститься в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року роз’яснено,що розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, зазначено, що суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року справа №6-40цс15 та від 1 липня 2015 року справа №6-491цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилався на те, що його особисто не було попереджено про наступне скорочення та йому не було запропоновано жодної вільної вакансії, а також на відсутність згоди на його звільнення профспілкової організації.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 58-59, 61, 212 ЦПК за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Як на підставу своїх заперечень відповідач посилався на те, що процедура, передбачена положеннями статті 49-2 КЗпП України, яка є передумовою звільнення ним була повністю виконана.

Так, згідно акту, складеного 5 травня 2017 року на навчальному полігоні Кривоозерського ліцею, у складі директора, майстра та зав. господарством, ОСОБА_3 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом про попередження працівника щодо наступного звільнення (а.с. 46).

ОСОБА_4 того, на письмовому попередженні ОСОБА_3 про майбутнє звільнення від 5 травня 2017 року та одночасної пропозиції про переведення на іншу роботу з переліком вакантних посад, також є відмітка про відмову від підпису позивача, завірена директором ліцею, майстром в/н та зав. господарством (а.с.45).

Допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснили, що у зв’язку з відмовою ОСОБА_3 з’явитися в кабінет директора 5 травня 2017 року, вони того ж дня разом з директором були вимушені виїхати на навчальний полігон ліцею де в пристосованому для відпочинку місті - бесідці, позивачу разом з іншим робітником ОСОБА_7, вголос було оголошено наказ про наступне звільнення та попередження із переліком вакантних посад.

Після чого, ОСОБА_3 з метою консультації зробив телефонний дзвінок, після якого в категоричній формі відмовився засвідчити своє ознайомлення з наказом та попередженням, мотивуючи це наказом голови профкому ОСОБА_8 нічого не підписувати, що також зазначено в акті від 5 травня 2017 року, складеного на полігоні.

Також, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 підтвердили про те, що директор разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 5 травня 2017 року приїздили на навчальний полігон де в бесідці спілкувались з ОСОБА_3 та ОСОБА_7

ОСОБА_4 того, позивачу на момент попередження 5 травня 2017 року були запропоновані вакантні посади, які він може зайняти з урахуванням його освіти, а саме: соціальний педагог - на період декретної відпустки основного працівника, юрисконсульта, електрогазозварника, водія, дієтсестри, двірника, інженера-електрика, фахівця з тендерних закупівель, інженера з ОП. Вказані посади були і на момент звільнення. Інших посад, крім тих, що були перелічені в попереджені, у відповідача не відкривалися.

Зазначені обставини підтверджується штатними розписами Кривоозерського ліцею станом на 1 вересня 2016 року, 23 вересня 2016 року, 1 грудня 2016 року, 1 січня 2017 року та на 6 липня 2017 року (а.с.49-62).

Представник відповідача в апеляційній інстанції також підтвердив, що позивачу були запропоновані вакантні посади, які існували в ліцеї з моменту його попередження та до моменту звільнення, інші посади в цей період в ліцеї були відсутні.

Також представник зазначив, що на заяву позивача від 16 травня 2017 року про надання наказу про наступне звільнення, останній відмовився особисто отримувати та засвідчити це своїм підписом.

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 особисто було ознайомлено з наказом про наступне звільнення та запропоновано вакантні посади, що відповідає вимогам ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України та ста. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 року, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника).

Як встановлено 7 квітня 2017 року директором ліцею до Профспілкових комітетів первинних профспілкових організацій Кривоозерського ліцею було направлено повідомлення про скорочення штату та вивільнення працівників (а.с.43).

20 квітня 2017 року голова Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ліцею ОСОБА_11 звернулась до директора ліцею із заявою про надання економічного обґрунтування скорочення двох посад робітників з обслуговування будівель (а.с.9).

10 травня 2017 року директором ліцею до профспілкового комітету направлено подання про надання дозволу на звільнення з посади робітників по обслуговуванню будівель, зокрема ОСОБА_3 (а.с.14).

Вказане подання було розглянуто на профспілковому комітеті 11 травня 2017 року на якому вирішили звернутися повторно до адміністрації ліцею із заявою про надання копій штатних розписів працівників станом на 1 січня 2017 року на 1 травня 2017 року, або інший змінений штатний розпис, загальну площу будівель та споруд, які обслуговуються працівниками згідно штатного розпису та економічне обґрунтування необхідності скорочення 2-х посад, що підтверджується протоколом зборів №18 (а.с16).

Того ж дня голова профспілкової організації повторно звернулась до адміністрації ліцею з відповідною заявою (а.с.11-12).

Листом від 13 травня 2017 року голові профкому ОСОБА_12 була надана відповідь з якої вбачається, що на особистому прийомі у директора ліцею в присутності голови профспілки було доведено до відома членам профспілки причину скорочення посад, які займають, зокрема ОСОБА_3 (а.с.13).

Відповідно до протоколу №19 від 18 травня 2017 року дозвіл на звільнення членів профспілки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підставі п.1ч.1 ст. 40 КЗпП України Профкомом не надано (а.с.18-19).

Обґрунтування відмови в надані дозволу на звільнення ОСОБА_3 в протоколі Профкому відсутнє. Лише зазначено, що голова профкому ОСОБА_12 вважала порушення трудових прав працівників, зокрема, ОСОБА_3, оскільки порушена процедура скорочення та відсутнє економічного обґрунтування дій адміністрації ліцею.

Між тим, такі посилання не можуть вважатися обґрунтованою відмовою та є безпідставні виходячи з наступного.

Як встановлено вивільнення працівників в Кривоозерському ліцеї відбувалося у зв’язку з необхідністю приведення у відповідність до вимог Типових штатних нормативів кількості працівників ліцею, а не з економічних підстав, процедура скорочення була дотримана, що підтверджується обставинами, встановленими під час розгляду справи. Підстава щодо порушення трудових прав, як відмова у наданні дозволу на звільнення то це є незгода Профкому взагалі щодо звільнення працівників.

Враховуючи викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного з наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності, колегія вважає, що звільнення ОСОБА_3 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі положень статті 49-2 КЗпП України.

За таких обставин, відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті справи про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кривоозерського професійного аграрного ліцею задовольнити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_13