Постанова № 68911598, 06.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., -

за участю представників:

публічного акціонерного товариства

«Державний експортно-імпортний банк України» - Корінного А.В.,

публічного акціонерного товариства

«Діамантбанк» - Білоконя М.В.,

публічного акціонерного товариства «ВОЗКО»

арбітражного керуючого - Симончука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (далі - ПАТ «Діамантбанк»), публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року у справі № 915/1036/15 за заявою публічного акціонерного товариства «ВОЗКО» (далі - ПАТ «ВОЗКО») про визнання банкрутом,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ПАТ «ВОЗКО» звернулося до суду із заявою про визнання банкрутом у порядку, передбаченому статтею 95 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), яку ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2015 року прийнято до розгляду; ухвалою цього ж суду від 30 червня 2015 року порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПАТ «ВОЗКО» станом на 22 грудня 2015 року; ліквідовано ПАТ «ВОЗКО»; провадження у справі припинено; постановлено вимоги кредиторів вважати погашеними; зобов'язано банківські установи закрити розрахункові рахунки банкрута; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року зазначені судові рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 915/1036/15 із підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Діамантбанк», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 95 Закону № 2343-XII, статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року та припинити провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 26 червня 2014 року у справі № 904/4773/13, від 12 лютого 2015 року у справі № 908/2546/14, від 18 червня 2015 року у справі № 911/4053/13, від 08 грудня 2015 року у справі № 904/10022/14, від 03 березня 2016 року у справі № 902/1367/15, від 15 березня 2017 року у справі № 908/2546/14.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 915/1036/15 із підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 11116 ГПК, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 41, 42, 65, 95 Закону № 2343-XII, статей 105, 110, 111 ЦК, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 22 липня 2015 року у справі № 904/6495/13, від 26 червня 2014 року у справі № 904/4773/13, від 09 червня 2015 року у справі № 910/2687/14, від 01 грудня 2015 року у справі № 915/1340/13, від 16 червня 2015 року у справі № Б-24/93-10, від 10 січня 2017 року у справі № Б-24/93-10.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПАТ «Діамантбанк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заяви не підлягають задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року ПАТ «ВОЗКО» визнано банкрутом відповідно до положень статті 95 Закону № 2343-XII, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року затверджено наданий ліквідатором реєстр вимог кредиторів на загальну суму 917 001 119,58 грн, у тому числі вимоги ПАТ «Діамантбанк» у сумі 1 218,00 грн (перша черга), у сумі 2 949 707,09 грн (шоста черга); вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у сумі 1 218,00 грн (перша черга), у сумі 212 853 921,69 грн (четверта черга), у сумі 74 305 456,83 грн (шоста черга); окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПАТ «ВОЗКО» вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника: ПАТ «Діамантбанк» у сумі 4 670 833,68 грн, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в сумі 197 057 540,80 грн.

У ході ліквідаційної процедури ліквідатором вжито заходів щодо виявлення майна банкрута, яке можна включити до ліквідаційної маси та реалізувати. За результатами вжиття таких заходів ліквідатором виявлено рухоме та нерухоме майно банкрута, перелік якого наведено у звіті.

Згідно зі звітами про оцінку майна активи банкрута було оцінено у 220 008 901,00 грн. Також ліквідатором вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості у загальній сумі 12 454 435,17 грн.

09 жовтня 2015 року ліквідатором було скликано та проведено загальні збори кредиторів і сформовано комітет кредиторів, на якому прийнято рішення про затвердження початкової вартості майна ПАТ «ВОЗКО» для реалізації у розмірі 220 008 901,00 грн (як початкову вартість майна для проведення аукціону у разі нереалізації майна боржника за початковою вартістю цілісного майнового комплексу у сукупності визнаних у встановленому законом порядку вимог кредиторів), а також визначено організатора аукціону - товарну біржу «Корпоративна», з якою ліквідатор уклав договір на організацію та проведення аукціону.

У жовтні 2015 року ліквідатор звернувся до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ПАТ «Діамантбанк» як забезпечених кредиторів із листами про надання письмової згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення за зобов'язаннями ПАТ «ВОЗКО» і перебуває у заставі (іпотеці) цих банків, а також про вилучення відомостей щодо обтяжень, застав та іпотек майна товариства із відповідних реєстрів із метою належного здійснення ліквідаційної процедури.

Направлення зазначених листів підтверджується відповідними описами цінних листів, фіскальними чеками, роздруківками із веб-сайту Укрпошти про вручення поштових відправлень адресатам, а також відповідними штампами прийняття та підписами посадових осіб.

У листі від 27 жовтня 2015 року ПАТ «Діамантбанк» повідомило ліквідатора, що згоду на реалізацію заставного майна буде надано після надання ліквідатором інформації щодо результатів інвентаризації та оцінки майна, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі.

У зв'язку із ненаданням забезпеченими кредиторами відповідей на ці запити ліквідатор звернувся до господарського суду з клопотанням від 29 жовтня 2015 року про надання згоди на продаж майна ПАТ «ВОЗКО», яке є предметом забезпечення.

У подальшому ліквідатор уточнив вимоги щодо необхідності надання дозволу на продаж майна, яке є предметом забезпечення, і зазначив, що на адресу забезпечених кредиторів повторно було направлено запити щодо отримання дозволу на продаж заставного майна, однак відповідей на ці запити не надійшло. Крім того, початкову вартість майна боржника для проведення аукціону визначено рішенням комітету кредиторів у розмірі 220 008 901,00 грн. Цю вартість підтверджено рецензією оцінювача - ТОВ «ЕкспертЦентр» від 01 жовтня 2015 року, яка повністю забезпечує погашення вимог забезпечених кредиторів, що сукупно становить 203 314 540,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11 грудня 2015 року ліквідатор отримав згоду на продаж заставного майна, що забезпечує вимоги заставних кредиторів - ПАТ «Діамантбанк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Торги з продажу майна банкрута як цілісного майнового комплексу призначалися на 27 листопада 2015 року (у виді цілісного майнового комплексу за ціною 917 001 119,58 грн, без можливості зниження вартості), 04 грудня 2015 року (за ціною у 220 008 901,00 грн без можливості зниження вартості), 11 грудня 2015 року (за ціною у 220 008 901,00 грн із можливістю зниження початкової вартості) та 18 грудня 2015 року (другий повторний, за ціною у 220 008 901,00 грн із можливістю зниження початкової вартості).

У ході ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено продаж рухомого та нерухомого майна ПАТ «ВОЗКО» на загальну суму 11 008 901,00 грн і частково погашено кредиторську заборгованість відповідно до черговості, встановленої статтею 31 Закону № 2343-XII, а саме: окремо вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна банкрута, на загальну суму 10 094 171,42 грн; вимоги першої черги на загальну суму 10 962,00 грн; вимоги другої черги в сумі 1 176 210,32 грн; вимоги третьої черги в сумі 139 397,88 грн; вимоги четвертої черги частково на суму 170 819,97 грн; ліквідаційні витрати на загальну суму 1 096 681,03 грн.

За результатами проведеної роботи ліквідатором подано звіт і ліквідаційний баланс ПАТ «ВОЗКО» станом на 22 грудня 2015 року.

Також судами установлено, що у листопаді 2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» зверталося до суду першої інстанції зі скаргою на дії ліквідатора, в якій, посилаючись на порушення арбітражним керуючим Симончуком О.М. приписів частини другої статті 42, статей 44, 57 Закону № 2343-XII просило визнати дії ліквідатора щодо організації проведення аукціонів із реалізації майна ПАТ «ВОЗКО», яке є предметом забезпечення грошових вимог банку, неправомірними; припинити повноваження арбітражного керуючого Симончука О.М. як ліквідатора ПАТ «ВОЗКО» і призначити ліквідатором банкрута іншого арбітражного керуючого шляхом його визначення за допомогою автоматизованої системи відбору арбітражних керуючих; із метою недопущення реалізації заставного майна, а також прав та охоронюваних інтересів ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просило винести ухвалу про заборону проведення аукціону з продажу майна банкрута, яке є предметом забезпечення грошових вимог банку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11 грудня 2015 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2016 року, відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії ліквідатора у зв'язку з недоведеністю. При цьому судом зазначено, що функції з оцінки та продажу майна, в тому числі того, що перебуває у заставі, здійснює виключно ліквідатор, а погодження умов оцінки та продажу такого майна із заставним кредитором нормами Закону № 2343-XII не передбачено.

Судові рішення у справі, яка розглядається, мотивовано таким:

- відповідно до законодавства України обов'язковими умовами для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону № 2343-XII є дотримання заявником необхідних передумов, передбачених статтями 105, 110, 111 ЦК; господарський суд у разі виявлення недотримання заявником необхідних передумов, передбачених цими нормами, зазначає про ці обставини при затвердженні ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута;

- головою ліквідаційної комісії вжито всіх необхідних заходів, що передують ліквідації підприємства, зокрема здійснено оцінку майна, виявлено кредиторів і встановлено повний обсяг кредиторської заборгованості, повідомлено орган державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складено проміжний ліквідаційний баланс, який розглянуто та затверджено загальними зборами акціонерів ПАТ «ВОЗКО»; до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15 квітня 2015 року внесено запис про прийняття рішення акціонерів ПАТ «ВОЗКО» щодо припинення юридичної особи, в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва № 315 (10) опубліковано повідомлення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, комісією з припинення повідомлено всіх можливих кредиторів ПАТ «ВОЗКО», державні фонди та податкові органи подали свої кредиторські вимоги на підставі відповідних перевірок, Фонд соціального страхування та податкова інспекція були учасниками провадження у справі про банкрутство, їх вимоги погашено в установленому законом порядку;

- постанова Господарського суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року про визнання боржника банкрутом набрала законної сили, а тому з урахуванням вимог статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_502/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>124 Конституції України є обов'язковою до виконання на всій території України та в силу статті 35 ГПК містить обставини, які не потребують доказування;

- ліквідатором відповідно до вимог Закону № 2343-XII вжито заходів, спрямованих на виявлення майнових активів банкрута, які можна включити до складу ліквідаційної маси та реалізувати його, а саме: виявлено майно банкрута, здійснено його інвентаризацію, замовлено рецензії на звіти з незалежної оцінки ринкової вартості належного банкруту майна; комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження початкової вартості майна банкрута, визначено організатора аукціону, з яким укладено відповідний договір, згоду на продаж майна заставних кредиторів надано ліквідатору згідно з ухвалою суду першої інстанції від 11 грудня 2015 року;

- ухвалу суду про надання згоди на продаж майна боржника від 11 грудня 2015 року мотивовано тим, що ліквідатор із метою запобігання затягуванню розгляду справи та недопущення порушень майнових прав та інтересів кредиторів на засіданні комітету кредиторів ПАТ «ВОЗКО» погодив порядок продажу майна банкрута шляхом проведення аукціону відповідно до порядку, визначеного Законом № 2343-XII; згоду на реалізацію майна банкрута саме у такий спосіб висловлено всіма членами комітету кредиторів, у тому числі й представником ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», у зв'язку з чим ліквідатор правомірно розпочав продаж майна банкрута у виді цілісного майнового комплексу за ціною 917 001 119,58 грн, що дорівнює загальній вартості всіх визнаних судом грошових вимог кредиторів та узгоджується з приписами статті 44 цього Закону;

- рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом засідання від 24 листопада 2015 року, схвалено звіт ліквідатора, в якому ліквідатор повідомив членів комітету кредиторів про проведену ним роботу в процедурі банкрутства ПАТ «ВОЗКО», у тому числі про заходи щодо збереження майна товариства, укладені договори охорони майна, про інвентаризацію майна, про закриття рахунків у банках та відкриття ліквідаційного рахунка тощо. При цьому за схвалення цього звіту голосував і представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Крім того, рішенням комітету кредиторів від 22 грудня 2015 року вирішено затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційній баланс ПАТ «ВОЗКО», затвердити звіт про витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство товариства, а також доручити ліквідатору звернутися із відповідним клопотанням до Господарського суду Миколаївської області; рішення за результатами заслуховування звіту ліквідатора прийнято зборами кредиторів більшістю голосів, що узгоджується з приписами частини дев'ятої статті 26 Закону № 2343-XII, відповідно до якої рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредиторів.

Відповідно до положень статті 11114 ГПК Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом. Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Із наданих для порівняння копій постанов Вищого господарського суду України вбачається наступне:

- у справі № 904/4773/13 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою провадження у справі про банкрутство (порушене на підставі статті 95 Закону № 2343-XII) припинено згідно з пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК, і зазначив, що ліквідатором не в повному обсязі вжито заходів, спрямованих на виявлення та пошук майна боржника, виявлення його активів та, відповідно, належним чином не сформовано актив та пасив боржника; матеріали справи не містять доказів повідомлення власником боржника ймовірних кредиторів; наявність кредиторських вимог до боржника виявлено після публікації оголошення про визнання боржника банкрутом у ході ліквідаційної процедури; при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу було неправильно сформовано пасив банкрута і на момент порушення провадження у справі про банкрутство перелік кредиторів боржника, доданий до заяви, не відповідав дійсним обставинам справи;

- у справі № 908/2546/14 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, а справу передано на новий розгляд, і погодився з висновками цього суду про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для затвердження поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, ліквідації боржника та припинення провадження у справі, оскільки подані ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс, а також звіт про витрати ліквідатора не відповідають вимогам, встановленим Законом № 2343-XII; разом із тим при вирішенні питання про призначення ліквідатора боржника не було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 95 Закону № 2343-XII;

- у справі № 911/4053/13 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою провадження в справі про банкрутство (порушене на підставі статті 95 Закону № 2343-XII) припинено згідно з пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК, і погодився з висновками цього суду, що боржником при зверненні до суду із заявою відповідно до статті 95 Закону № 2343-XII не було дотримано вимог, передбачених статтями 11, 95 цього Закону, оскільки ліквідаційний баланс боржника складено до закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог, затверджено достроково, а відтак боржником не було дотримано порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України перед зверненням із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи;

- у справі № 904/10022/14 суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, а справу передано на новий розгляд, і погодився з висновками цього суду про те, що суд першої інстанції не з'ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: ліквідатором не було вжито всіх необхідних заходів щодо розшуку належного банкрутові майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, пасив боржника не був належним чином сформований, акт перевірки банкрута державним податковим органом не надано, а зіставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів свідчать про наявні у боржника розбіжності з формування податкових зобов'язань із ПДВ, що фактично має прояв у їх зниженні та несплаті коштів до бюджету;

- у справі № 902/1367/15 суд касаційної інстанції, припиняючи провадження у справі про банкрутство, порушене на підставі статті 95 Закону № 2343-XII, виходив із того, що головою ліквідаційної комісії боржника при зверненні до суду з відповідною заявою не дотримано строку, передбаченого частиною четвертою статті 105 ЦК, у заяві не наведено відомостей про проведення оцінки наявного майна боржника, а також не надано доказів повідомлення дебіторів про припинення юридичної особи, формування активу та пасиву боржника, що свідчить про відсутність необхідних передумов для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство;

- у справі № 904/6495/13 суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, та передаючи справу на новий розгляд, виходив із того, що з метою забезпечення реалізації майна боржника у межах процедури банкрутства за найвищою ціною та недопущення зловживань своїми повноваженнями з боку ліквідатора як замовника аукціону, а також організатора аукціону, початкова вартість будь-якого майна боржника, що підлягає реалізації на аукціоні, має бути погоджена із комітетом кредиторів (якщо майно не перебуває у заставі), заставним кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство; судами не надано належної правової оцінки тим фактам, що реалізацію майна на повторному і на другому повторному аукціоні було проведено без погодження із заставним кредитором початкової вартості майна; відсутність контролю з боку заставного кредитора та суду за реалізацією майна боржника призвела до того, що заставне майно реалізовано за заниженою ціною, що завдало значних збитків заставному кредитору;

- у справі № 910/2687/14 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство, погодився із висновками цього суду про безпідставність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 95 Закону № 2343-XII, оскільки ліквідатором не було дотримано порядку ліквідації юридичної особи відповідно до положень статей 105, 110, 111 ЦК;

- у справі № 915/1340/13 суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення заяви щодо визнання аукціону з продажу майна боржника недійсним із тих підстав, що зазначений аукціон проведено з порушенням вимог Закону № 2343-XII, оскільки майно, включене ліквідатором до цілісного майнового комплексу боржника, складається виключно із майна, яке є предметом застави двох різних кредиторів, тому воно не може вважатися цілісним майновим комплексом і не підлягає продажу одним лотом;

- у справі № Б-24/93-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, оскільки цей аукціон було проведено з порушенням процедури, визначеної Законом № 2343-XII.

Аналіз цих рішень суду касаційної інстанції дає підстав для висновку, що у цих справах та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними. У зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК.

За правилами пункту 2 частини першої статті 11116 ГПК неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень у господарських справах у тому випадку, якщо предметом перегляду є судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

З урахуванням наведеного та зважаючи на приписи частини другої статті 1117 , частини першої статті 11123 ГПК, у цій частині заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» немає підстав для перегляду Верховним Судом України судових рішень, оскільки доводи заяви фактично зводяться до правильності оцінки доказів судом.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Зважаючи на те, що обставини, на які посилаються заявники як на підставу для перегляду судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи № 915/1036/15, заяви ПАТ «Діамантбанк» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяв публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2015 року у справі № 915/1036/15 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець