Рішення № 6890871, 20.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 р. Справа № 25/61

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-А, м.Івано - Франківськ, 76006)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 3 189,27 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабій С.В. - юрисконсульт (довіреність № 602-2/09 від 07.08.09),

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 189,27 грн. заборгованості, з яких 1572,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1572,14 грн. пені, 31,14 грн. втрат від інфляції та 13,85 грн. суми 3 % річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 586 про постачання теплової енергії від 01.03.06 позивач поставляв відповідачу теплову енергію, а відповідач свої зобовязання з оплати отриманої теплової енергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 572,14 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.09.09.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.09 та від 06.10.09 розгляд справи було відкладено на 06.10.09 та на 20.10.09 відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.09 подав суду клопотання від 19.10.09 №974-2/09 (вх. №8922 від 20.10.09) про припинення провадження у справі в частині стягнення 1 572,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у звязку з його сплатою відповідачем, а в решті заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Зокрема, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.09 про призначення розгляду справи на 20.10.09 було вручено відповідачу 15.10.09, про що свідчить відповідне повідомлення (а.с. №48).

Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 01.03.06 між позивачем (виробник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 586 про постачання теплової енергії (далі - Договір) (а.с. №9-11), відповідно до якого виробник зобовязується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами даного Договору, а споживач зобовязується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 9.1 Договору цей Договір укладений на строк до 30.04.07, однак сторони погодили, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Доказів відмови у продовженні строку дії Договору сторони суду не надали. Відповідно до письмових пояснень представника позивача від 05.10.09 №927-2/09 (а.с. №№40-41) жодних пропозицій щодо зміни чи розірвання Договору відповідачем до позивача не направлялось.

У п. 5.3 Договору сторони встановили, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника у відділ договірної роботи та реалізації теплової енергії виробника за адресою: вул. Б.Хмельницького, 59/а для подання звіту про фактичне споживання теплової енергії за розрахунковий місяць.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу протягом лютого-квітня 2009 р. теплову енергію, щодо обсягів якої відповідач не заперечує, на загальну суму 1572,25 грн.

Згідно із п. 3.2.2 Договору споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.6 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що сума передоплати за теплову енергію визначається у відповідності з очікуваним її споживанням в наступному розрахунковому періоді і становить не менше 80% її місячної вартості.

За приписами п. 5.8 Договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми вказаної в цих рахунках:

- з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури;

- з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа наступного розрахункового місяця.

Отже, в Договорі сторони передбачили оплату відповідачем спожитої теплової енергії на підставі платіжних документів, що виставляються позивачем.

Як вбачається, умови Договору щодо оплати платіжних документів з платежів передоплати обома сторонами не виконувалися, оскільки такі платіжні документи позивачем відповідачу не виставлялися.

Таким чином, за умовами Договору оплата спожитої теплової енергії мала здійснюватися в 5-денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії за лютий квітень 2009 р. (а.с. №№15-17), про що свідчать відповідні реєстри вручення рахунків (а.с. №№43-45).

Внаслідок несплати відповідачем вартості спожитої протягом лютого квітня 2009р. теплової енергії виникла заборгованість у розмірі 1572,14 грн.

З метою досудового врегулювання спору 18.06.09 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 16.06.09 №579-2/09 (а.с. №№18-20), з вимогою погасити існуючий борг, проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідні положення містить ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а згідно зі ст. 25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем сплачено основний борг у розмірі 1 572,14 грн., що підтверджується квитанцією від 29.09.09 (а.с. №51), банківською випискою (а.с. №52), а також довідкою позивача (а.с.№50).

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 1 572,14 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У силу ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, на суму невиконаного зобовязання нараховується пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення до дня фактичної оплати .

Отже, встановлений Договором та заявлений до стягнення розмір пені відповідає розміру пені, визначеному зазначеним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду (а.с. №№35, 47) відповідач не надав доказів наявності у нього на праві власності або користування жилих будинків та/або приміщень, а згідно із додатком №1 до Договору опалювальним обєктом є магазин "Старт", що знаходить за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 53-3 (а.с. №12).

Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а тому повинен застосовуватися до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за спожиту теплову енергію та у звязку з тим, що відповідно до чинного законодавства розмір пені не може бути більшим 100 % загальної суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення 1 572,14 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд бере до уваги те, що клопотання про зменшення розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, в порядку ст. 83 ГПК України відповідачем не заявлено, а також на вимогу суду (а.с. №№35, 47) не надано довідку про фінансово - майновий стан відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 5.8 Договору та беручи до уваги рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ, викладені в його листі від 03.04.97 N 62-97р, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за період з часу виникнення заборгованості по 31.07.09 підлягають задоволенню на суму 23,11 грн., а на суму 8,03 грн. задоволенню не підлягають.

У звязку з тим, що сума 3% річних, заявлена позивачем до стягнення за період з часу виникнення заборгованості по 31.07.09, не перевищує суми 3% річних, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 13,85 грн. суми 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача у звязку з тим, що спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. ст. 22, 43, 49, 75, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано - Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 03346058) 1572,14 грн. пені, 23,11 грн . втрат від інфляції, 13,85 грн. суми 3 % річних, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 8,03 грн. втрат від інфляції) відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1572,14 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Е. Валєєва

рішення підписане 26.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______