Ухвала суду № 68907844, 12.09.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року про відмову забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу; встановити факт значного покращення житлового будинку та істотного збільшення у своїй вартості часток внаслідок спільних трудових та грошових затрат за час шлюбу на земельну ділянку та житловий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1; визнати 1/5 частину будинку та ? частину земельної ділянки за вказаною адресою спільною сумісною власністю подружжя; здійснити поділ вказаного нерухомого майна шляхом виділення по ? частині 1/5 частки житлового будинку та ? частки земельної ділянки; визнати транспортні засоби об'єктом права спільної приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на 1/5 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані по АДРЕСА_1, зареєстрованих в реєстрі 16 серпня 2016 року на ім'я ОСОБА_3; накласти арешт на транспортний засіб PONTIAC, моделі - BONNEVILE з номером кузова НОМЕР_3, державний реєстраційним номер транспортного засобу НОМЕР_4, який було поставлено на облік 23 лютого 2016 року на ім'я ОСОБА_3; накласти арешт на транспортний засіб трактор марка DF 254Е заводський № НОМЕР_5 двигун НОМЕР_6 об'ємом 1530 см3, державний реєстраційним номер транспортного засобу № НОМЕР_1, який було поставлено на облік 02 жовтня 2008 року на ім'я ОСОБА_3; накласти арешт на транспортний засіб «Камаз» (самоскид), моделі -ACHIEVA з номером кузова НОМЕР_7, державний реєстраційним номер транспортного засобу НОМЕР_8, який було поставлено на облік 06 травня 2011 року на ім'я ОСОБА_3. Заява обґрунтована тим, що відповідач та третя особа можуть відчужити майно, яке є предметом спору, на користь інших осіб, що утруднить або зробить неможливим рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач вживає всіх необхідних заходів для унеможливлення користування спільним майном. Суд не взяв до уваги, що існує ризик відчуження майна, що є предметом спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви про забезпечення позову є необґрунтованими, не співмірними та не відповідними із заявленими позовними вимогами. Позивачем не надано доказів суду, що відповідачем здійснюються дії щодо відчуження або перетворення/знищення спірного майна, що в подальшому б мало наслідком утруднення або неможливість виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 ставить питання про виділення їй у власність майна та визнання майна спільною сумісною власністю. Спір стосується 1/5 частини житлового будинку, ? частини земельної ділянки та транспортних засобів, на які позивач просить накласти арешт.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив чи належить спірне майно сторонам по справі та чим це підтверджується, не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_5 У разі належності вказаного майна відповідачу останній може розпорядитися ним, відчуживши його іншим особам, що в подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 293 ЦПК України направив до суду лише позовну заяву без додатків до неї, ухвалу про відкриття провадження у справі, заяву про забезпечення позову та оскаржувану ухвалу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України - заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначена норма закону судом проігнорована. Так, отримавши заяву про забезпечення позову 25.05.2017 року, суд розглянув її лише 14.06.2017 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, що у відповідності до вимог ст. 312 ЦПК України є підставою до скасування ухвали суду та направлення питання на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року скасувати та передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Сержанюк А.С.