Ухвала суду № 68906985, 12.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2181/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 5 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» про визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2015 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на окремі нежитлові будівлі, позначені літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Є», «Ж», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА» (далі СТОВ «Дружба») було укладено договір, згідно якого вона набула права як покупця на вказані нежитлові приміщення за договорами купівлі-продажу майнових паїв.

У звязку з тим, що у неї відсутня можливість зареєструвати за собою право власності на виділені в натурі приміщення, а відповідач не має змоги надати позивачу для реєстрації будь-які інші правовстановлюючі документи, тому вона була змушена звернутись до суду.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба» про передачу у власність нежитлових будівель.

Посилається та те, що вказаним судовим рішенням порушуються його права, як співвласника майна, яке незаконно було відчужено ОСОБА_2

Ухвалюючи рішення, суд не мав можливості всебічно розглянути матеріали справи, оскільки позивач надала неправдиву інформацію, яка не відповідає обставинам справи. Суд не звернув увагу на те, що виділення майна в натурі можливе лише на підставі рішення загальних зборів членів (співвласників). Укладений між позивачем та відповідачем правочин є недійсним (нікчемним), оскільки не був нотаріально посвідчений, СТОВ «Дружба» не мало права укладати договір та підписувати акт прийому-передачі без проведення зборів співвласників майнових паїв.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Згідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до положень ч.1 ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Судом встановлено, що між СТОВ «Дружба» та власниками майнових паїв Товариства укладено 273 договори куплі-продажу майнових паїв, в тому числі із ОСОБА_4, спадкоємцем майна якої є ОСОБА_3

Загальна вартість викуплених майнових паїв становила 1 871420 грн., що становило 65,88% у майні пайового фонду товариства.

Протоколом загальних зборів співвласників майнових паїв № 3 від 25.05.2007 затверджено розмір пайового фонду у розмірі 1 807215 грн., з яких 1 737215 грн. припадає на основні засоби, інше - на худобу.

Наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14 березня 2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», що був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5496, було передбачено, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна. Одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна підприємство-користувач повинно робити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчувалося підписом керівника підприємства і печаткою.

Зазначений наказ втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.04.2013 № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів».

Судом встановлено, що СТОВ «Дружба» є користувачем майна на підставі Договору № 1 від 17 липня 2007 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

Пунктом 1.4 цього Договору передбачено, що з метою більш ефективного використання майна співвласники домовились передати його за цивільно-правовими угодами про передачу майна СТОВ «Дружба» для використання цього майна у виробництві товарної сільськогосподарської продукції. На виконання вказаного правочину 17 липня 2007 року було укладено Договір № 2 оренди майна (а.с. 52-56).

Як видно із протоколу № 1 від 21.07.2003 року загальних зборів співвласників майна СТОВ «Дружба», спілці пайовиків надано право розпоряджатись майном пайового фонду, а членів Спілки обрано рішенням зборів згідно протоколу № 2 від 16 грудня 2003 року (а.с. 57-60).

Відповідно Договору №1 про відступлення права вимоги від 08.07.2015, укладеного між СТОВ «ДРУЖБА» та ОСОБА_2 товариство передало, а ОСОБА_2 набула права як покупця за договорами купівлі-продажу майнових паїв. Всі підтверджуючі документи передано позивачу по Акту приймання-передачі від 08.07.2015, який є додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги (а.с.10-36).

Колегія суддів зазначає, що договір відступлення права вимоги (Цесія) може мати місце лише у зобов'язаннях.

Цесія - похідне від основного зобов'язання, що зазнало широкого застосування у сучасному діловому обігу; правочин, на підставі якого відбувається передача права вимоги (до боржника) від первісного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія). Операція відступлення права вимоги є одним з поширених способів вирішення проблем, пов'язаних з погашенням заборгованості. Цивільний Кодекс України (ст.512) визначає відступлення права вимоги, - одним із способів заміни кредитора у зобов'язанні.

Проте, Договір №1 про відступлення права вимоги від 08 липня 2015 року в судовому порядку не оспорюється і є чинним.

23 липня 2015 року Облітківська сільська рада Радомишльського району видала Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна СТОВ «ДРУЖБА» у розмірі 65,88%, що становить 1190593,00 (один мільйон сто девяносто тисяч пятсот девяносто три) гривні 00 копійок від загальної вартості пайового фонду, яка станом на 25.05.2007 року становить 1 807215 грн. (а.с.40).

Відповідний запис внесено до Книги обліку виданих свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, яка зберігається у сільській раді ( а.с.42-43).

На підставі рішення Спілки співвласників майнових паїв СТОВ «Дружба» позивачу виділено майновий пай в натурі та надано дозвіл на оформлення документів, що підтверджується Протоколом № 1 від 29 липня 2015 року (а.с. 65-67).

Право віиділення частки в натурі передбачено пунктом 5.4 Договору № 2 від 17 липня 2007 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

Після уточнення розміру пайового фонду товариства (Протокол № 2 від 08.09.2015 року), на засіданні Спілки співвласників майнових паїв СТОВ «Дружба» було прийнято рішення про виділення позивачу у натурі наступне майно з пайового фонду, що перебуває в оренді Товариства: вівчарники №1, №2; комора; піднавіс для зерна; приміщення авто- вагарів РС-ЗОУ; силосні траншеї; корівники №1, №2; конюшня, загальна вартість яких становить 187200 грн.(Протокол № 3 від 01.10.2015) (а.с. 72).

Згідно рішення виконавчого комітету Облітківської сільської ради № 21 від 23 жовтня 2015 року зазначеним нежитловим будівлям присвоєно поштову адресу (а.с. 77).

27 жовтня 2015 року між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі виділеного в натурі майна та проставлено відмітку на майновому сертифікаті (а.с. 80).

Приймаючи до уваги, що Наказ Міністерства аграрної політики № 62 від 14 березня 2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» втратив чинність, а інший спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює порядок виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, здійсненя його реєстрації відсутній, колегія суддів вважає, що єдиним способом захисту права власності з метою його подальшої реєстрації є звернення особи до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що визначена у пайовому фонді частина майнових паїв перебуває у користуванні СТОВ «Дружба» і на даний час ОСОБА_3, як власник майнового паю Товариства не позбавлений права його виділення в натурі в індивідуальну власність. Відтак, відсутні правові підстави вважати, що визнане за позивачем право власності на окреме майно пайового фонду Товариства порушує законні права та інтереси апелянта.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: