Рішення № 68905481, 10.04.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/13667/12

(2/199/1203/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„03” квітня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 18/09/2008 р. сестра позивача - ОСОБА_3 звернулась до позивача з проханням позичити грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США для сімейний потреб: для придбання автомобіля для потреб сім’ї, на що позивач погодилася, та був укладений договір позики, на підтвердження якого та передачу позивачем грошових коштів у сумі 20 000 дол. США сестра позивача 18.09.2008 р. надала письмову розписку про отримання грошових коштів, взяв на себе зобов’язання повернути кошти протягом 2008-2009 р.р., але кошти не повернула.

18.09.1999 року ОСОБА_4 одружилась із ОСОБА_2 та після одруження змінила на прізвище на ОСОБА_2; 22.06.2009 р. ОСОБА_3 померла, спадкоємцем померлої є її чоловік.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 та відповідно до ст. 1282 ЦК України зобов’язаний повернути борг ОСОБА_1; при неодноразовому зверненні з вимогою про повернення боргу відповідач під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов’язання, намагання зустрітися з ним виявились марними.

Підставу позову становлять приписи ст.ст. 526, 625, 1049, 1282 ЦК України; предмет – про стягнення з відповідача на користь позивача 159 860,00 грн. суми боргу у гривневому еквіваленті, виходячи з розрахунку з урахуванням курсу долара США станом на 27.12.2012 року.

У судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, позивач не з’явився, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій просив суд задовольнити поданий позов.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не з’явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахував заяву представника позивача та дослідив докази відповідно до заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; на виконання ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як було встановлено судом у цій справі, 18/09/2008 р. сестра позивача - ОСОБА_3 звернулась до позивача з проханням позичити грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США для сімейний потреб: для придбання автомобіля для потреб сім’ї, на що позивач погодилася, був укладений договір позики, на підтвердження якого та передачу позивачем грошових коштів у сумі 20 000 дол. США сестра позивача 18.09.2008 р. надала письмову розписку про отримання грошових коштів, взяв на себе зобов’язання повернути кошти протягом 2008-2009 р.р., але кошти не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); за ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України; відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За розгляду справи позивач, на переконання суду, довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, та, розглядаючи цивільну справу, судом відповідно до закону були встановлені факти та відповідні правовідносини. Як було встановлено судом, факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 20 000,00 дол. США від позикодавця (позивач) підтверджуються відповідною розпискою, в якій сторони підтвердили отримання позичальником грошових коштів, строк їх повернення (протягом 2008-2009 р.р.).

Відповідно до свідоцтва про одруження 18.09.1999 року ОСОБА_4 одружилась із ОСОБА_2 та після одруження змінила на прізвище на ОСОБА_2; 22.06.2009 р. ОСОБА_3 померла, спадкоємцем померлої є її чоловік.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) /ст. 1216 ЦК/; за 1218 зазначеного вище кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 порушила зобов’язання за договором позики, допустивши його невиконання, для суду вбачаються правові підстави з метою поновлення порушених прав позивача в обраний останнім спосіб, а саме для присудження стягнення грошової суми із особи, яка є спадкоємцем особи, котра порушила договірне зобов’язання.

Щодо розміру грошової суми, яка підлягає присудженню до стягнення з відповідача, суд бере до уваги розрахунок, наданий позивачем (оскільки відповідач не скористався правом надання заперечень проти позову, не заперечував проти наданого позивачем розрахунку, дане розцінюється судом як визнання даної обставини відповідачем, що не потребує у доказування на виконання ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Приймаючи у даній справі рішення, суд також виходить з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Оскільки, Конвенція та практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права на виконання ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" поняття «власність» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться дуже широко, адже воно охоплює цілу низку інтересів економічного характеру та, згідно з рішеннями Суду визнавалося таким, що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні блага, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням арбітражу, право на пенсію, право землевласника на оренду плату, економічні права, пов’язані з веденням підприємницької діяльності, право займатися професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Отже, зважаючи на наведене, у тому числі на широкий зміст статті 1 Першого протоколу, порушене право власності позивача підлягає захисту та поновленню у зазначеній в цьому рішенні спосіб.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму боргу за договором позики від 18.09.2008 р. в розмірі 159 860,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 598,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя