Постанова № 68905207, 13.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 917/1347/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч, (вх. №1419 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16

за позовом: Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені",

Житомирська область, Овруцький район, с. Радчиці,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч,

про стягнення 593 070,65грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" основний борг у розмірі 184468,80грн., пеню в сумі 18105,18грн., 3 % річних у розмірі 1679,20грн. та 3063,79грн. витрат по сплаті судового збору; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про надання розстрочки виконання рішення суду.

Рішення суду з посиланням на положення статей 6,11, 526, 530, 527,549,599, 610, 611, 625, 628,629, 692,712 Цивільного кодексу України та статей 193, 202,230, 231, 265, 549 Господарського кодексу України мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р. у розмірі 184468,80грн., пені в сумі 18105,18грн. та 3 % річних у розмірі 1679,20грн., як такої що підтверджена належними та допустимими доказами.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду господарський суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" не було надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування поданої заяви, зокрема не надано доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан підприємства, а також відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, крім того, не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках ТОВ "Білогір'я молокопродукт", зокрема банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16 в частині відмови у розстроченні його виконання та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочку виконання рішення від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16 задовольнити та розстрочити виконання вказаного рішення суду на 6 місяців рівними платежами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення дійшов передчасного висновку щодо відмови в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду. Зокрема, на думку апелянта господарським судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що основними ринками збуту продукції ТОВ "Білогір’я молокопродукт" були Російська Федерація та Республіка Казахстан, однак, починаючи з 2014 року, Російською Федерацією було повністю закрито свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та введено обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, отже втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємства.

Як зазначає апелянт, на сьогоднішній день за штатним розкладом у ТОВ "Білогір’я молокопродукт" працює біля 217 працівників, перед якими Товариство, на тлі браку коштів, має заборгованість по заробітній платі на загальну суму майже 2200000,00грн.; крім того, з 11.09.2016р. по 30.09.2016р. невідомими особами блокувалися усі в'їзди/виїзди на територію ТОВ "Білогір'я молокопродукт", в результаті чого 12.09.2016р. за фактом перешкоджання господарській діяльності було відкрито кримінальне провадження та інформацію про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016240090000175 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини 1 статті 206 Кримінального кодексу України, внаслідок протиправних дій третіх осіб, підприємство зазнало та продовжує зазнавати значних матеріальних збитків, адже господарська діяльність підприємства була повністю зупинена, введено простій підприємства, що підтверджується Актом № 1 про простій від 11.09.2016р. та Наказом №308 від 11.09.2016р. "Про затвердження Акту №1 про простій підприємства та про простій на підприємстві".

Також, апелянт наголошує на тому, що на даний час на розгляді в судах України знаходиться 20 справ про стягнення з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" заборгованості на загальну суму більше 22 млн. грн.; згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) господарської діяльності ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за 1 півріччя 2016р. збитки, що підприємство зазнало за вказаний період становлять 1387000,00 грн., отже, ТОВ "Білогір'я молокопродукт", маючи низькі значення ліквідних активів, не може погасити своєчасно короткострокової заборгованості за рахунок грошових коштів, в результаті чого виникає постійна потреба у залученні джерел зовнішнього фінансування, а одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, що, в свою чергу, може призвести до повної неплатоспроможності Товариства і ризику банкрутства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 08.06.2017р.

16.05.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№5070) про проведення судового засідання у справі №917/1347/16 призначеного на 07.06.2017р. о 12:20 год. у режимі відеоконференції в Народницькому районному суді Житомирської області з метою забезпечення участі його представника в судовому засіданні у даній справі, у зв’язку з тим, що особиста участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду вимагає фінансових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. задоволено клопотання Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Народницькому районному суду Житомирської області (11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул. Житомирська, 214) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1347/16, розгляд якої відбудеться 07.06.2017р. о 12:20 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

22.05.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5273), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. відкладено розгляд справи на 21.06.2017р.; доручено Народницькому районному суду Житомирської області (11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул. Житомирська, 214) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1347/16, розгляд якої відбудеться 21.06.2017р. о 09:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131; зобов’язано господарський суд Полтавської області невідкладно надіслати до Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи №917/1107/16.

12.06.2017р. господарським судом Полтавської області на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. щодо направлення до апеляційного господарського суду матеріалів справи №917/1107/16 було направлено лист (від 08.06.2017р. №01-19/542з) (вх.№6171), в якому було повідомлено, що 24.05.2014р. за вих.№01-19/496а, матеріали справи №917/1107/16 було надіслано до Харківського апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою ТОВ "Білогір'я молокопродукт" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.04.2017р.

Оскільки справа №917/1107/16 знаходилась в провадженні іншого судді Харківського апеляційного господарського суду, після завершення перегляду апеляційним господарським судом ухвали господарського суду Полтавської області від 25.04.2017р. у справі №917/1107/16, 26.06.2017р. справа була передана під підпис судді – доповідачу у даній справі у відповідності до приписів пункту 2.2.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 N 01-17/315/384/13 та затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28.

У зв’язку з відпусткою судді Шутенко І.А., автоматизованою системою документообігу суду 20.06.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Бородіної Л.І., судді Фоміної В.О.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017р. відкладено розгляд справи на 20.07.2017р.; доручено Народницькому районному суду Житомирської області (11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул. Житомирська, 214) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1347/16, розгляд якої відбудеться 20.07.2017р. об 11:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

У зв’язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. та судді Фоміної В.О., автоматизованою системою документообігу суду 19.07.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. відкладено розгляд справи на 21.08.2017р.; зобов'язано позивача - Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Мелені" надати до Харківського апеляційного господарського суду докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: договір на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р.; приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, довіреності на отримання товару; спеціалізовані товарні накладні; протоколи погодження ціни (належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду суду в судовому засіданні); докази на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар (оригінали платіжних доручень для огляду суду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи); явку представників сторін визнано обов’язковою.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р., представником позивача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017р. було надано витребувані судом документи, а саме (вх.№8738 від 21.08.2017р.): копію рішення господарського суду Полтавської області від 20.07.2017р. у справі №917/1107/16; копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. у справі №917/1107/16; копію договорі на закупівлю молока №1527/15-БН від 22.01.2015р.; копії протоколів погодження цін від 22.01.2015р., від 16.03.2015р., від 01.11.2015р., від 12.11.2015р., від 20.11.2015р., від 01.12.2015р., від 25.04.2016р., від 16.05.2016р., від 26.05.2016р., від 01.05.2016р.; копію заяви про зменшення позовних вимог від 09.11.2016р. у справі №917/1347/16; копії приймальних квитанцій №9 з 01.04.2016р. по 30.04.2016р., №9 з 01.05.2016р. по 31.05.2016р., №9 з 01.06.2016р. по 30.06.2016р., №11 з 01.03.2016р. по 31.03.2016р., №8 з 01.02.2016р. по 29.02.2016р., №8 з 01.01.2016р. по 31.01.2016р., №12 з 01.12.2015р. по 31.12.2015р., №13 з 01.11.2015р. по 30.11.2015р., №13 з 01.10.2015р. по 31.10.2015р., №14 з 01.09.2015р. по 30.09.2015р., №10 з 01.08.2015р. по 31.08.2015р., №10 з 01.07.2015р. по 31.07.2015р., №12 з 01.06.2015р. по 30.06.2015р., №12 з 01.05.2015р. по 31.05.2015р., №14 з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., №14 з 01.03.2015р. по 31.03.2015р., №14 з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., №14 з 01.01.2015р. по 31.01.2015р., №9 з 01.07.2015р. по 31.07.2015р.;копії довіреностей №1007 від 01.11.2015р., №910 від 01.10.2015р., №830 від 01.09.2015р., №746 від 01.08.2015р., №650 від 01.07.2015р., №545 від 01.06.2015р., №439 від 01.05.2016р., №339 від 01.04.2015р., №238 від 01.03.2015р., №136 від 01.02.2015р., №52 від 01.01.2015р.; копії видаткових накладних №2 від 31.10.2015р., №3 від 09.02.2015р., №4 від 19.02.2015р., №5 від 27.02.2015р., №6 від 09.03.2015р., №8 від 20.03.2015р., №9 від 31.03.2015р., №10 від 10.04.2015р., №11 від 20.04.2015р., №12 від 30.04.2015р., №13 від 10.05.2015р., №14 від 20.05.2015р., №15 від 31.05.2015р., №16 від 10.06.2015р., №17 від 20.06.2015р., №18 від 29.06.2015р., №19 від 30.06.2015р., №20 від 10.07.2015р., №21 від 20.07.2015р., №23 від 31.07.2015р., №22 від 31.07.2015р., №24 від 10.08.2015р., №25 від 20.08.2015р., №26 від 29.08.2015р., №27 від 31.08.2015р., №28 від 10.09.2015р., №29 від 20.09.2015р., №30 від 30.09.2015р., №31 від 10.10.2015р., №32 від 20.10.2015р., №33 від 31.10.2015р., №34 від 10.11.2015р., №35 від 20.11.2015р., №36 від 30.11.2015р., №37 від 10.12.2015р., №38 від 20.12.2015р.. №39 від 31.12.2015р., №1 від 10.01.2016р., №2 від 20.01.2016р.. №3 від 31.01.2016р., №5 від 29.02.2016р., №4 від 10.02.2016р., №7 від 20.03.2016р., №6 від 10.03.2016р., №8 від 31.03.2016р., №9 від 10.04.2016р., №10 від 20.04.2016р., №11 від 30.04.2016р., №12 від 10.05.2016р., №13 від 20.05.2016р.

Колегією суддів було оглянуто надані представником позивача оригінали документів, встановлено їх відповідність наданим для долучення до матеріалів справи копіям, та повернуто представнику позивача.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017р. було оголошено перерву до 16:30год. 13.09.2017р.

Після оголошеної в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017 року перерви розгляд справи було продовжено 13.09.2017р. о 16:33год., у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 13.09.2017р. представники сторін не з’явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про свідчать підписи уповноважених представників сторін на листі – повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.09.2017р. о 16:30 (т.2 а.с.250).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, а також, що нез’явлення у судове засідання апеляційної інстанції представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає позивач, 22.01.2013р. між Приватно - орендним сільськогосподарським підприємством "Мелені" (надалі- постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (надалі- покупець) було укладено договір на закупівлю молока №1527/15-БМ (надалі – договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а покупець приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим договором (пункт 1.1 договору).

Пунктом 3.1.договору встановлено обов’язки постачальника, до яких зокрема віднесено обов’язок постачальника разом з молоком надати покупцю наступні супровідні документи:

- Ветеринарну довідку або свідоцтво за Ф№2;

- Спеціалізовану товарну- накладну Ф-1 ТН (МС) та Товарну – транспортну накладну Ф1-ТН;

- Податкову накладну;

- Видаткову накладну.

Перелічені документи повинні бути заповнені відповідно до вимог чинного Законодавства України, що регулює порядок складання первинних облікових документів.

Пунктом 3.1.5. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний не пізніше 15 календарних днів з дати поставки молока, здійсненої згідно з цим договором, зареєструвати належним чином складену та оформлену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку повернення молока, зміни його вартості або виникнення інших обставин, які є підставою для коригування розміру сум податкового кредиту покупця, постачальник у випадках, визначених законодавством України, зобов'язаний не пізніше 15 календарних днів з дати виникнення таких обставин зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складений та оформлений розрахунок коригування до відповідної податкової накладної.

Сторони домовились, що строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них, встановлені даним пунктом, підлягають пріоритетному застосуванню перед відповідними строками, встановленими чинним законодавством, крім випадків, коли строки, встановлені законодавством, є меншими, ніж визначені даним пунктом договору.

Відповідно до пункту 3.2.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно прийняти молоко від постачальника в порядку та на умовах визначених даним договором, а також здійснювати своєчасну оплату придбаного молока, за цінами визначними сторонами та зазначеними у додатках до цього договору (пункт 3.2.3. договору).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок здачі - приймання молока.

Так, здача - приймання молока провадиться уповноваженими представниками сторін.

На кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за Формою-1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 року, заповнення усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

Право власності на молоко переходить до покупця з моменту приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної на його перевезення, крім випадку виявлення невідповідності молока за якісними показниками вимогам діючих в Україні стандартів, а також ветеринарним і санітарним вимогам.

Не пізніше третього числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою №3-ПК (МС), в яких вказуються кількість та вартість молочної сировини.

Сторони погоджуються, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у товарно - супровідній документації постачальника поставлена печатка або штамп покупця.

Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна на молоко встановлюється за погодженням сторін договору шляхом підписання протоколу погодження цін, який є невід'ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, сторонами на виконання пункту 5.1. договору було підписано протоколи погодження цін від 22.01.2015р., 16.03.2015р., 01.11.2015р., 12.11.2015р., 20.11.2015р., 01.12.2015р., 25.04.2016р., 01.05.2016р., 16.05.2016р., 26.05.2016р.

Проте, під час прийняття апеляційної скарги до розгляду та на початку перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення, зазначені документи були відсутні в матеріалах справи № 917/1347/16. Тобто, під час розгляду справи судом першої інстанції вказані документи в матеріалах справи були відсутні, та не могли бути розглянуті судом першої інстанції.

Пунктом 5.4 договору визначено, що покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту переходу права власності на молоко в порядку визначеному пунктом 4.3. договору.

За невиконання / неналежне виконання грошових зобов’язань, встановлена відповідальність сторін, зокрема, якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом п'яти календарних днів з дати отримання товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожен календарний день такого прострочення (пункт 6.3. договору ).

Згідно пункту 8.1 договору строк його дії - до 31.12.2015р., а в частині виконання сторонами грошових зобов'язань - до моменту їх повного виконання, у разі відсутності письмової заяви сторони про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до моменту закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 8.2. договору).

Як зазначав позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару, та в період з 22.01.2015р. по 02.08.201р. відповідачем було прийнято товар на загальну суму 3518081,71грн., що підтверджується наступними документами:

- приймальна квитанція №14 за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р.;довіреність на отримання товару №52 від 01.01.2015р.; приймальна квитанція №14 за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р.; довіреність на отримання товару №136 від 01.02.2015р.;приймальна квитанція №14 за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р.; довіреність на отримання товару №238 від 01.03.2015р.; приймальна квитанція №14 за період з 01.04.2015р. по 30.04.2015р.;довіреність на отримання товару №339 від 01.04.2015р.;приймальна квитанція №12 за період з 01.05.2015р. по 31.05.2015р.; довіреність на отримання товару №439 від 01.05.2015р.; приймальна квитанція №12 за період з 01.06.2015р. по 30.06.2015р.;довіреність на отримання товару №545 від 01.06.2015р.; приймальна квитанція №10 за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р.; довіреність №650 від 01.07.2015р.;приймальна квитанція №10 за період з 01.08.2015р. по 31.08.2015р.; довіреність №746 від 01.08.2015р.; приймальна квитанція №14 за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р.; довіреність №830 від 01.09.2015р.;приймальна квитанція № 13 за період з 01.10.2015р. по 31.10.2015р.;довіреність №910 від 01.10.2015р.;приймальна квитанція №16 за період з 01.11.2015р. по 30.11.2015р.;довіреність №1007 від 01.11.2015р.;приймальна квитанція №12 за період з 01.12.2015р. по 31.12.2015р.;спеціалізовані товарні накладні 1-31 грудня 2015р; приймальна квитанція №8 за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016р.; спеціалізовані товарні накладні 1-31 січня 2016р.;приймальна квитанція №8 за період з 01.02.2016р. по 29.02.2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-29 лютого 2016р.; приймальна квитанція №11 за період з 01.03.2016р. по 31.03.2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-31 березня 2016р.;приймальна квитанція № 9 за період з 01.04.2016р. по 30.03.2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-30 квітня 2016р; приймальна квитанція №9 за період з 01.05.2016р. по 31.05.2016р.; спеціалізовані товарні накладні 1-31 травня 2016р.;приймальна квитанція №9 за період з 01.06.2016р. по 30.06.2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-30 червня 2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-30 липня 2016р.;спеціалізовані товарні накладні 1-2 серпня 2016р.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідачем не було належним чином виконано взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, здійснивши частковий розрахунок на загальну суму 2944795,48грн., що і стало підставою для звернення 22.08.2016р. Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення вимог від 10.11.2016р. вх.№13932 (т.1 а.с.204), яка була прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. (т.1 а.с.241) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" заборгованості за договором на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р. у розмірі 184468,80грн., пені в сумі 18105,18грн та 3 % річних у розмірі 1679,20грн. (т.1 а.с.3-176).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у даній справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" основний борг у розмірі 184468,80грн., пеню в сумі 18105,18грн., 3% річних у розмірі 1679,20грн. та 3063,79грн. витрат по сплаті судового збору (т.2 а.с.50-53).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів з урахуванням приписів статі 101 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, встановила наступне.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до приписів статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

З аналізу норм цивільного та господарського законодавства випливає, що договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до статі 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, зазначеною статтею та пунктами 2.2. та 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (надалі - Положення) передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пункту 2.1. зазначеного Положення первинний документ - документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію, фіксує та підтверджує її здійснення, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів також зазначає, що регулювання порядку заповнення та ведення документів, що пов'язані з продажем-закупівлею молочної сировини здійснювалось також Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002р. №176 (втратив чинність з 15.01.2016р. згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015р. №457), Інструкцією про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002р. №176 (втратив чинність з 15.01.2016р. згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 року №457), Інструкцією щодо заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС)), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015р. №457, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2015р. за №1581/28026.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, товарна накладна за формою №1-ТН (МС) (далі - накладна) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно з частиною 3 пункту 2.1. даної Інструкції, спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини складається з чотирьох частин і оформлюється на кожну партію вантажу. Відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які приймають участь у процесі перевезення молочної сировини заповнюються наступним чином: у лівій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальних осіб: особи, яка дозволяє відпуск молочної сировини з господарства або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав молочну сировину на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана платником із зазначенням найменування підприємства. Ці дані завіряються печаткою юридичної особи - вантажовідправника. У правій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис відповідальних осіб: особи, яка здала молочну сировину на молокоприймальний пункт або молокопереробне підприємство; особи, яка прийняла молочну сировину із зазначенням назви молочного заводу; особи, яка зробила аналіз на цьому заводі по графах, указаних у частині другій. Ці дані завіряються печаткою молокоприймального пункту або підприємства, яким прийнята молочна сировина.

Наявні в матеріалах справи копії спеціалізованих товарних накладних з 1-30 липня 2016р. та спеціалізованих товарних накладні 1-2 серпня 2016р.) (т.1 а.с.21-37, справа №917/1347/16),оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, що свідчить про їх належність та допустимість як доказів в господарському процесі.

Окрім того, згідно пункту 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002р. №176 приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Відповідно до останнього абзацу пункту 2.1. Інструкції приймальну квитанцію за формою №3-ПК (МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства.

Приймальна квитанція № 9 за період з 01.06.2016р. по 30.06.2016р. додана позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.20, справа №917/1347/16), підписана уповноваженими представниками та скріплена печаткою підприємства позивача.

Колегія суддів також зазначає, що матеріали даної справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар в повному обсязі, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду, відповідачем не зазначалось про неправильність здійснених позивачем зарахувань чи неврахування оплат.

Крім того, ані під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідач не заперечував проти наявної суми заборгованості у розмірі 184468,80грн.

Частиною першою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктом 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції“ від 26.12.2011р. № 18 визначено, що частиною першою статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь товару.

Враховуючи вищевикладене, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, ані під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідач не заперечував проти наявної суми заборгованості у розмірі 184468,80грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 184468,80грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 18 105,18грн. за період з 13.06.2016р. по 15.08.2016р. та 3% річних у розмірі 1679,20грн. за період з 13.06.2016р. по 15.08.2016р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов’язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів та нараховуються незалежно від вини боржника.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, пунктом 6.3. договору сторони погодили, що за невиконання/неналежне виконання грошових зобов’язань, встановлена відповідальність сторін, зокрема, якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом п'яти календарних днів з дати отримання товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожен календарний день такого прострочення.

Колегія суддів, перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування ним пені у розмірі 18 105,18грн. за період з 13.06.2016р. по 15.08.2016р. та 3% річних у розмірі 1679,20грн. за період з 13.06.2016р. по 15.08.2016р., вважає, що він є арифметично вірним та відповідає чинному законодавству, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача стягнення зазначених штрафних санкцій.

Щодо поданої відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" заяви про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців (т.2 а.с.16-43), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пункту 6 частини 1 статті 83, частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - Постанова), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Надання розстрочки виконання рішення є правом господарського суду. Закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" посилалось на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Відповідач має значну заборгованість по заробітній платі перед працівниками, щодо підприємства вчинялися проти протиправні дії по блокуванню його роботи. Відповідач за результатом діяльності І півріччя 2016р. мав збитки на суму 1387000,00 грн. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки діяльності підприємства.

На підтвердження обставин викладених в заяві про розстрочку виконання рішення суду, апелянтом було додано до вказаної заяви наступні документи: копію постанови Уряду Російської Федерації від 07.08.2014р. № 778; копію постанови Уряду Російської Федерації від 13.08.2014р. № 842; копію указу президента Російської Федерації від 01.01.2016р. № 1; копію указу президента Російської Федерації від 01.07.2016р. № 319; копію постанови Уряду Російської Федерації від 01.01.2016р. № 1; копію Наказу № 308 від 11.09.2016р. "Про затвердження Акту №1 про простій підприємства та про простій на підприємстві" з додатком; копію Акту № 1 від 11.09.2016 р. про простій підприємства; копію Постанови Білогірського відділення Красилівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого від 20.09.2016 р.; копія Звіту ТОВ "Білогір'я молокопродукт" про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 р. (т.2 а.с.19-42).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, зокрема належить скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (частина перша статі 145 Господарського кодексу України).

Поняття "фінансовий стан підприємства" визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001р., яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (надалі- Положення).

Пунктом 1.1. Положення визначено, що фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Положення, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості – звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства – Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Судова колегія зазначає, що апелянтом ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не було надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування поданої заяви, зокрема не надано доказів, які б свідчили про існування загрози банкрутства підприємства, несприятливих умов праці, а також відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, крім того, не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках ТОВ "Білогір'я молокопродукт", зокрема банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.

Окрім того, додані до заяви акт про простій підприємства у вересні 2016р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 року не є достатніми доказами неможливості виконання рішення суду станом на даний час.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців є обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів було встановлено, що з матеріалів справи а саме з позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р., проте, при дослідженні матеріалів доданих до позовної заяви, колегією суддів було встановлено, що зазначений договір, а також інші документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів доданих позивачем до позовної заяви вбачається, що ним було долучено лише, копію приймальної квитанції №9 за період з 01.06.2016р. по 31.06.2016р.; копії спеціалізованих товарних накладних за період з 1 по 30 липня 2016р.; копії спеціалізованих товарних накладних за 1 та 2 серпня 2016р; копії податкових накладних та копію оборотно-сальдової відомості (т.1 а.с.20-175, справа №917/1347/16).

Отже, господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі, було розглянуто та задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 184468,80грн., пені в сумі 18105,18грн. та 3 % річних у розмірі 1679,20грн. за договором, який під час розгляд у справи навіть у копії був відсутній у матеріалах справи.

У зв’язку з цим, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. було зобов'язано позивача - Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Мелені" надати до Харківського апеляційного господарського суду докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: договір на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р.; приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, довіреності на отримання товару; спеціалізовані товарні накладні; протоколи погодження ціни (належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду суду в судовому засіданні); докази на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар (оригінали платіжних доручень для огляду суду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи).

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р., позивачем у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017р. було надано для огляду колегії суддів оригінали документів, зокрема договору на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р., які було оглянуто колегією суддів, встановлено їх відповідність наданим для долучення до матеріалів справи копіям, та повернуто представнику позивача.

Враховуючи вищевикладене, що відсутність в матеріалах справи на час прийняття оскаржуваного рішення договору на закупівлю молока №1527/15БМ від 22.01.2015р. не призвело до прийняття неправильного рішення, та враховуючи усунення вказаних недоліків судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2017р. у справі №917/1347/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.