Постанова № 68905152, 12.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Справа № 925/113/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської радина рішеннягосподарського суду Черкаської області від 21.02.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2017у справі№ 925/113/17 господарського суду Черкаської областіза позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської областідоДепартаменту соціальної політики Черкаської міської радипростягнення 4 553,64 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про стягнення з відповідача 4 553,64 грн. шкоди.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі № 925/113/17 (суддя Довгань К.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий, Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі № 925/113/17 змінено, шляхом виключення абзацу 3 резолютивної частини вказаного рішення (щодо стягнення судового збору). В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі № 925/113/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 925/113/17, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 925/113/17, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.09.2017 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов до Вищого господарського суду України 12.09.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін та про розгляд справи у відсутність його представника.

Також, 12.09.2017, до початку судового засідання, до Вищого господарського суду України від відповідача надійшли заява про розгляд справи у відсутність його представника.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області призначена пенсія за віком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1, згідно наданих документів, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу".

Для призначення пенсії була врахована довідка про заробітну плату від 27.04.2010 № 1739/02-12, яка видана Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області здійснено перевірку щодо підтвердження достовірності довідки від 27.04.2010 № 1739/02-12 про заробітну плату ОСОБА_7, якою виявлено розходження в сумах заробітку для обчислення пенсії між особовими рахунками ОСОБА_7 за 2010-2016 роки та тим, що у вказаній довідці під час її складання не було проведено розрахунок в середньому розмірі зазначених надбавок і премій за час перебування ОСОБА_7 у відпустках без збереження заробітної плати у вересні, жовтні 2008, березні, квітні, серпні 2009.

За наслідками вказаної перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області складено акт від 06.06.2016 № 326/2 та рекомендовано Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради для вірного обчислення пенсії ОСОБА_7 видати нову довідку з урахуванням зауважень.

Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради за результатами перевірки відкореговано виявлені порушення та надано нову довідку від 14.07.2016 № 940/28-5/10 про заробітну плату ОСОБА_7, згідно якої розмір пенсії зменшився.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_7 та виявлено переплату пенсії за період з 30.04.2010 по 31.08.2016 в сумі 4 553,64 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 01.09.2016 № 26 щодо відшкодування внаслідок переплаченої пенсії шкоди у розмірі 4 553,64 грн.

Невідшкодування відповідачем заподіяної шкоди стало підставою для звернення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області з даним позовом.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при перевірці правильності формування відомостей (довідки від 27.04.2010 № 1739/02-12) про нарахування заробітної плати ОСОБА_7 виявлено, що Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради не було проведено розрахунок в середньому розмірі зазначених надбавок і премій за час перебування ОСОБА_7 у відпустках та лікарняному, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266; не враховано перебування ОСОБА_7 у відпустці без збереження заробітної плати у вересні, жовтні 2008, березні, квітні, серпні 2009, що підтверджується, зокрема, довідкою відповідача від 14.07.2016 № 940/28-5/10.

Положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протиправні дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, які полягають у поданні документа з недостовірними відомостями (довідки від 27.04.2010 № 1739/02-12), призвели до негативних наслідків для Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, які полягають у надмірному нарахуванні та переплати пенсії ОСОБА_7 у розмірі 4 553,64 грн.

Тобто, внаслідок протиправних дій відповідача, позивач зазнав матеріальної шкоди у розмірі 4 553,64 грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування позивачу шкоди у розмірі надмірно виплачених пенсійних коштів у сумі 4 553,64 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Водночас, згідно з п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України; органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Апеляційна інстанція, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, обґрунтовано змінила рішення місцевого господарського суду щодо відшкодування за рахунок відповідача суми судового збору в доход Державного бюджету України за подання позову та виключила абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення щодо стягнення судового збору.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі № 925/113/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук