Постанова № 68904925, 12.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 909/575/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, вх. № 01-05/3643/17 від 31.07.2017р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017р.

у справі № 909/575/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут», м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 119281,22 грн.,

з участю представників:

від скаржника ОСОБА_3 начальник управління фінансів (довіреність № 2598 від 11.09.2017р.); ОСОБА_4 провідний фахівець відділлу правового забезпечення (довіреність № 1989 від 14.07.2017р.); ОСОБА_5 провідний бухгалтер (довіреність № 2599 від 11.09.2017р.)

від позивача ОСОБА_6 представник (довіреність № F2-ЛВ-97-0117 від 11.01.2017р.)

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017р. у справі № 909/575/17 (суддя Шкіндер П.А.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 119281,22 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області вул. Берегова, буд. 24, м. Івано-Франківськ (код 40309088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ (код 3959350) - 109 764,73 грн. (сто дев"ять тисяч сімсот шістдесят чотири грн.73коп.) заборгованості за спожитий природний газ, 3934 грн 05 коп. ( три тисячі дев"ятсот тридцять чотири грн.05коп.) пені, 3% річних у розмірі 431 грн. 27 коп. ( чотириста тридцять одна грн. 27коп.), 2571 грн. 45 коп. ( дві тисячі п"ятсот сімдесят одна грн. 45 коп.) інфляційних втрат, 2579,72 грн. (дві тисячі п"ятсот сімдесят дев"ять грн. 72 коп.) штрафу та 1789,22 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дев"ять грн. 22 коп.) судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в частині стягнення пені, 3% річних, збитків від інфляції, штрафу та судового збору посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що обгрунтовуючи свої заперечення Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області посилалось на форс-мажорні обставини, як об»єктивні обставини, що унеможливлюють виконання зобов»язань, передбачених умовами договору, а не обставини непереборної сили, як вказано у рішенні місцевого господарського суду. На думку скаржника, невиконання належним чином зобов»язання сталося внаслідок випадку, а саме набрання чинності ряду нормативних актів, якими, в свою чергу, сформовано нову модель ринку природнього газу, яка побудована на принципах вільної добросовісної конкуренції, а також нову модель у сфері державних закупівель.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2017р. справу № 909/575/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.09.2017р.

В ході судового засідання представникам сторін права і обовязки, передбачені ст.22 ГПК України розяснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судове засідання 12.09.2017 року представники відповідача зявились, вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача надав свої заперечення на апеляційну скаргу та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

03 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", далі - Постачальник, з однієї сторони та ОСОБА_2 правлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, далі - Споживач, з другої сторони, було укладено Договір № 1141148L2GAB017 (далі - Договір) на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до п.1.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2017 році природний газ (далі-газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено річний плановий обсяг постачання газу - до 31 000 куб. метрів.

Пунктом 1.3 Договору передбачено планові обсяги постачання газу по місяцях і, відповідно: на січень 2017 року визначено - 5 тис. куб. м; на лютий - 4 900 куб.м; на березень 3 тис. куб. м; на квітень 2 400 куб. м.

Згідно пункту 3.2 Договору № 1141148L2GAB017 ціна газу становить 7 374,83 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 474,97 грн. всього з ПДВ - 8 849,80 грн.. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві.

За період з січня по квітень 2017 року Сторонами по Договору №1141148L2GAB017 неодноразово вносилось ряд змін, шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору щодо зміни ціни газу за 1 000 куб. метрів.

Відповідно до умов п.1 Додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 року до Договору № 141148L2GAB017, внесено зміни в п.3,2 даного Договору, відповідно до яких Ціна газу становить 8 112,32 грн. за 1 000 куб. м, крім того ПДВ 1622,46 грн., всього з ПДВ - 9 734,78 грн.

Згідно п.1 умов Додаткової угоди № 2 від 01.02.2017 року до Договору № 141148L2GAB017, внесено зміни в п.3.2 Договору наступного змісту: Ціна газу становить 8 470,60 грн. за 1 000куб. м, крім того ПДВ 1 694,12 грн., всього з ПДВ - 10 164,72 грн.;

Умовами п.1. Додаткової угоди № 3 від 01.03.2017 року до Договору № 1141148L2GAB017 також внесено зміни в п.3.2 Договору, згідно яких: Ціна газу становить 8 135,60 грн. за 1 000 куб. м, крім того ПДВ 1 627,12 грн., всього з ПДВ - 9 762,72 грн.;

Відповідно до умов Додаткової угоди № 6 від 01.04.2017 року до Договору №141148L2GAB017 внесено зміни в п.3.2 Договору, якими встановлено, що: Ціна газу становить 7 375,00грн. за 1 000 куб. м, крім того ПДВ 1 475,00 грн., всього з ПДВ - 8 850,00 грн.;

03.05.2017 року сторонами по Договору № 1141148L2GAB017 від 03.01.2017 року було укладено Додаткову угоду № 4, згідно пункту 1, якої Сторони домовились призупинити з 30.04.2017 року дію вищевказаного Договору в частині постачання природного газу, відповідно до умов пункту 11.4. Договору, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення, за фактично спожитий природний газ.

Фактом, що підтверджує виконання Постачальником договірних зобов'язань, є підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу, як це передбачено пунктом 2.9 Договору: Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ (Івано-Франківським відділенням ПАТ Івано-Франківськгаз) та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п.2.9.1.);

- на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ, Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника (п.2.9.2.);

-споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання- передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п.2.9.3).

Станом на 04 травня 2017 року між Сторонами підписано наступні акти приймання-передачі природного газу до даного Договору:

№ ЗІФ00004221 від 31 січня 201 року щодо передачі Постачальником 8 498 куб. м газу Споживачу на суму 75 205,57 грн. (в т.ч. з урахуванням ПДВ в сумі 12 534 грн. 26коп.);

-№ ЗІФ00009070 від 28 лютого 2017 року щодо передачі Постачальником 3 871 куб. м газу Споживачу на суму 39 347,63 грн.(в т.ч. з урахуванням ПДВ в сумі 6 557 грн. 97 когі.);

-№ ЗІФОООЗбЗЗІ від 31 березня 2017 року щодо передачі Постачальником 2 402 куб. м газу Споживачу на суму 23 450,05 грн.(в т.ч. з урахуванням ПДВ в сумі 3 908 грн.34 коп.);

-№ ЗІФ00039150 від ЗО квітня 2017 року щодо передачі Постачальником 1 343 куб. м газу Споживачу на суму 11 885,56 грн.(в т.ч. з урахуванням ПДВ в сумі 1 980 грн. 93 коп.);

Всього відповідачу по справі за період з січня по квітень 2017року передано у власність 16114 куб.м природного газу на суму 149888,81грн.

Станом на 01.01.2017 року у відповідача була переплата в сумі 40 124,08 грн. Відповідно до п.4.6 Договору, у разі переплати вартості газу, сума переплати дораховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Споживачем не надсилалось письмової заяви про повернення йому переплачених коштів, суму переплати, в розмірі 40 124,08 грн.. постачальником враховано в погашення заборгованості за реалізований Споживачу природний газ в кількості 16 114 куб, м. за період з січня по квітень 2017 року.

Таким чином, за ОСОБА_2 управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області залишається заборгованість в сумі 109 764,73 грн.

Суду надано акт звірки розрахунків від 04 травня 2017 року за період з 01.01.2017 року по 04.05.2017 року.

Згідно п.4.1 Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці ( п.4.2.1.). У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2.). Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6.Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу ( п.4.2.3.). Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Станом на 16.05.2017 року перед ТОВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ за Відповідачем залишається заборгованість в сумі 109 764,73 грн. за належним чином переданий йому у власність, в період з січня по квітень 2017 року, природний газ у обсягах 16 114 куб. м .

22.05.2017 року на адресу Відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості на суму 109 764 грн.63 коп. 07.06.2017 року Відповідачем надано відповідь на вимогу, в якій зазначено, що відповідно до умов Договору № 141148L2GAB017 від 03.01.2017 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області взяло на себе зобов'язання оплачувати вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, проте, у відповідача відсутня можливість добровільно погасити вартість отриманого газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в повному обсязі не здійснено розрахунок за поставлений природний газ, що стало підставою звернення позивача з вимогою, враховуючи п.6.2.1 та п.6.2.4 договору стягнення штрафу та пені. Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір № 1141148L2GAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.01.2017року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пунктах 4.2.1,4.2.2. та 4.2.3. договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці ( п.4.2.1.). У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2.). Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6.Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу ( п.4.2.3.). Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Вказані пункти договору узгоджується з вимогами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу газ, сума неоплаченого становить 109 764,73 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Фактичне здійснення господарської операції фіксується в низці первинних документів, та повинно відображатися в бухгалтерському обліку, на підставі якого складається податкова, фінансова та інші види звітності.

Для встановлення факту чи мали місце господарські операції та на яку суму їх здійснено, судом досліджено та оцінено у сукупності подані дані та встановлено, що отримання відповідачем природного газу відбулося на підставі договору поставки продукції № 1141148L2GAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.01.2017року.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 109764,73грн.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" за отриманий товар становить 109 764,73грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 109764,73грн.. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору так як покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом становить 3934,05 грн. тому суд першої інстанції підставно задоволив вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем відповідачу обгрунтовано нараховані інфляційні втрати в сумі 2571,45 грн. та 3% річних в сумі 431,27 грн.

Крім того, відповідно до п.6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення постачання газу, що розраховується за формулою.

В зв"язку з перевищенням фактичного обсягу газу споживачем в січні 2017року (8498кум.м) підтвердженому обсягу газу на цей період (5000куб.м), який відповідав замовленому споживачем згідно умов п.1.3 договору, йому вірно нараховано штраф у розмірі 2579,72грн., відповідно до умов , передбачених п.6.2.3. договору.

Щодо ступеню вини боржника у виникненні спору, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14-1 вказаного закону Торгово-промислова палата України та уповноважені неї регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив твердження відповідача про виникнення обставин непереборної сили, оскільки наявність цих обставин не підтверджено належними доказами.

Також колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що внаслідок настання випадку - набрання чинності рядом нормативно-правових актів, виконання зобов"язання стало неможливим з незалежних від відповідача причин та при відсутності вини останнього, що нібито є належною підставою для звільнення ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від відповідальності, оскільки вказані твердження грунтуються на помилковому ототожненні набрання чинності нормативно-правовим актом з випадком в розумінні ст.617 ЦК України, як підстави для звільнення порушника від відповідальності за невиконання зобов"язання та не спростовують неможливість виконання зобов"язання на умовах, передбачених у договорі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, вх. № 01-05/3643/17 від 04.07.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2017р. у справі № 909/575/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 14 вересня 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Желік М.Б.