Рішення № 68904716, 12.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017р. Справа № 917/1337/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 103 874,24 грн.

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Забара В.М., довіреність від 19.05.2017р. № 6698-К-О

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомив, що повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (далі по тексту - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - позивач) до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2 - відповідач) про стягнення 103 874,24 грн., з яких: 28 805,50грн. заборгованості за кредитом, 51 757,19грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 23 311,55грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2017р. позовну заяву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/1337/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні 12.09.2017р.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з"явився. Ухвала господарського суду Полтавської області від 14.08.2017р. про порушення провадження у справі № 917/1337/17, направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, проте, була повернута підприємством зв'язку до господарського суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 51-54). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 67 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, слід зауважити, що ухвала господарського суду Полтавської області від 14.08.2017р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про дату, час та місце проведення судового засідання по даній справі.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте останній не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. Позовні вимоги мотивує неналежним невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, який було укладено шляхом подачі відповідачем 19.07.2013р. заяви про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив:

19.07.2013р. ФОП ОСОБА_2 (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 12) (далі - Заява), згідно умов якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 19.07.2013р (далі - Договір).

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов Договору клієнту було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що після підписання Договору клієнту надається право користуватися послугами Банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку, тобто в кредит.

За змістом позовної заяви, послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів ( далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно з якою клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" визначений розділом 3.2.2 Умов.

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії , з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і можуть бути змінені або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з нступним перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов) Банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Матеріали справи свідчать, що відповідач користувався послугою "Гарантований платіж" шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Banking Приват-24 (а.с. 27-32).

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов термін повернення кредиту зазначений в заявці. Під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. У випадку, якщо термін виконання гарантованого платежу був скорочений одержувачем без узгодження з Клієнтом (відповідно до п. 3.1.1.74), то термін повернення кредиту вважається не змінним. Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту.

За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками , ініційованими до 01.02.2016р.), та починаючи з 01.02.2016р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016р.). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, Сторони на дату укладання даного Договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомленні на email, sms -повідомлення на останні відомі Банку номера телефон /адреси email, надані Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 p.), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 p.). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу Банку. Зазначений у даному пункті строк може бути змінений згідно умов даного Договору.

У випадку, якщо в дату виконання заявки або після неї, у Клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - Клієнт доручає Банку в односторонньому порядку здійснювати списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в Банку, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємовідносини по якому регулюються розділом 3.2.1 даних "Умов і Правил".

Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі - "ЦКУ") у випадку порушення Клієнтом кожного із зобов'язань, передбачених даним Договором, Банк на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення кожного із зобов'язань, має право змінити умови даних Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення (через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приваг24", повідомлення на email) із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку не погашення Клієнтом заборгованості згідно з цими Умовами у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня після дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до 90 днів (включно) з моменту виникнення кожного із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Інші істотні умови кредитування наведені в заявці.

У випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.2.13 (Програма "Кредитні канікули"), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на -встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (у т.ч. діючим п. 3.2.2.2), Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до п.3.2.2.7.5 Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Позивач зазначає, що свої договірні зобов'язання виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих відповідачем, на підтвердження чого надав виписки по рахунках, відкритих для обслуговування рахунку відповідача (а.с. 34-35).

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, в результаті цього у нього утворилась заборгованість. Позивач вказує, що заборгованість на рахунку відповідача з'явилась 27.02.2014 р. і не була погашена на момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості.

04.05.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію (а.с. 36) з вимогою про негайне погашення простроченої заборгованості в повному обсязі, яка залишена відповідачем без виконання.

За змістом позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та випискам по рахунках, і станом на 18.05.2017р. заборгованість відповідача становить 141 604,56грн., в т.ч. :

- 28 805,50 грн. - заборгованість за кредитом;

- 51 757,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 21.02.2014 р. по 18.05.2017 р.;

- 61 041,87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 01.08.2014 р. по 18.05.2017 р.

Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором зумовило звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

При цьому, при зверненні до суду з позовом, позивач, з посиланням на п. 9 постанови Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 р., яким визначено, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, а також ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, просить захистити свої порушені права шляхом стягнення з відповідача частини боргу в сумі 103 874,24 грн., яка складається з:

- 28 805,50 грн. заборгованості за кредитом;

- 51 757,19 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, за період з 21.02.2014 р. по 18.05.2017 р.;

- 23 311,55 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 22.04.2016 р. по 18.05.2017 p.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України (в редакціях, чинних на момент укладання договору) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ст. 180 Господарського кодексу України).

Також ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У пункті 3.2.2.12.2 "Умов та Правил надання банківських послуг" зазначено, що Договір підписаний з використанням електронного або електронного цифрового підпису у порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

У відповідності до ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що між сторонами у справі фактично було укладено Договір банківського обслуговування № Б/Н від 19.07.2013р., у тому числі і в частині надання послуги Гарантований платіж, що за свою правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ст. 1067 Цивільного кодексу України).

Відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладення Договору банківського обслуговування, відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та користування відповідачем послугою "Гарантований платіж" свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої договірні зобов'язання щодо виконання отриманих від відповідача заявок на здійснення платежів виконав в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунках, відкритих для обслуговування рахунку відповідача (а.с. 34-35).

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спостована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 28 805,50грн. заборгованості за кредитом, 51 757,19грн. заборгованості по процентам за користування кредитом підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання ним договірних зобов'язань пеню в розмірі 23 311,55грн. за період з 22.04.2016р. по 18.05.2017р.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу п. 3.2.2.10.1. Умов встановлено, що у разі порушення Клієнтом будь- якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2., 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2., 3.2.2.6.3., 3.2.2.6.16., 3.2.2.7.2. цього Договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.2.6.5., 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6. цього Договору Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права передбаченого п. 3.2.2.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 3.2.2.10.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1. - 3.2.2.10.3. цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Крім того п. 3.2.2.10.7. Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 років.

При цьому, судом прийнято до уваги приписи ст. 259 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, за домовленістю сторін.

Оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом має місце, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, яка, за розрахунком позивача (розрахунок наявний в матеріалах справи), становить 23 311,55грн. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем розмір пені відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 805,50грн. заборгованості за кредитом, 51 757,19грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 23 311,55грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором є правомірними, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що складаються з 1600,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 28 805,50грн. заборгованості за кредитом, 51 757,19грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 23 311,55грн. пені та 1600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2017р.

Суддя О.О. Ореховська