Постанова № 68904669, 11.09.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2017 справа №905/684/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3В ОСОБА_4 ОСОБА_5 представник за довіреністю №276/16 від 27.12.2016 р. ОСОБА_6 представник за довіреністю №2707/17 від 27.07.2017 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод обважнювачів, м. Костянтинівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід13.06.2017 р. ( повний текст 19.06.2017 р.)у справі№905/684/17 (суддя Паляниця Ю.О.) за позовом до Дочірньої компанії ОСОБА_6 Україна Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ Публічного акціонерного товариства Завод обважнювачів, м.Костянтинівка,Донецька область про стягнення 208629,64 грн

У судовому засіданні 04.09.2017 р. оголошено перерву до 11.09.2017р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 р. Дочірня компанія ОСОБА_6 Україна Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою №31/13-1428 від 23.03.2017 р. до Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів», м.Костянтинівка, Донецька область про стягнення 208629,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2003р. у справі №23/689, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2003р. та набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача 192633,83 грн. - боргу, 46246,65 грн. - інфляційних, 14122,06 грн. - пені, 4778,13 грн. - 3% річних, 1700 грн. - витрат на держмито та 118 грн. - витрат на забезпечення судового процесу. На думку позивача, рішення на теперішній час не виконано. З огляду на наведене, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17337,04 грн за період прострочення з 24.03.2014р. по 23.03.2017р., інфляційних у розмірі 191292,60 грн. за період прострочення з квітня 2014 року по лютий 2017 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2017 р. по справі №905/684/17 задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії ОСОБА_6 Україна Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ до Публічного акціонерного товариства Завод обважнювачів, м. Костянтинівка, Донецька область про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період квітень 2014 року - лютий 2017 року в розмірі 191292,60 грн, 3% річних від основного боргу у розмірі 17337,04 грн за період з 24.03.2014р. по 23.03.2017р. за зобовязаннями, що виникли на підставі договору №10/16-337 від 14.03.2000р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Завод обважнювачів, м. Костянтинівка, Донецька область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №6/17 від 29 червня 2017 р. на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2017 р. по справі № 905/684/17 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 176-181).

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2017 р. по справі №905/684/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити Дочірній компанії ОСОБА_6 Україна Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарським судом Донецької області прийнято рішення з порушенням норм процессуального права, внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи.

Разом із тим, апелянт стверджує, що главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Вважає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, згідно ст.267 Цивільного кодексу України. Стверджує, що позивач не надав та суд не витребував доказів існування грошового зобовязання по факту у розмірі 192 633,83 грн. у самого позивача. Доказом грошового зобовязання були лише посилання на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2003 року у справі №23/689, залишеною без змін постановою донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2003 р., тобто рішення 14 річної давнини. Докази існування грошового зобовязання вимагались судом виключно тільки з відповідача, тобто вимоги про надання необхідних матеріалів та доказів про існування не сплаченого боргу у розмірі 192 633,83 грн. по рішенню господарського суду з позивача у суду навіть не виникало, що дало підстави вважати що судом справа розглядалась не всебічно.

Також, відповідач посилається на Єдиний реєстр боржників та стверджує, що у даному реєстрі ПАТ «Завод обважнювачів» боржником не значиться.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2017р. сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О. (а.с.174)

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017р. відновлено пропущений процесуальний строк та порушено провадження по справі №905/684/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2017р. о 14:00 год. (а.с.175).

У судовому засіданні 04.09.2017 р. оголошено перерву до 11.09.2017р.

28.08.2017 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» надійшли доповнення до апеляційної скарги №218/17 від 21.08.2017 р. (з додатками), в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2017 р. по справі №905/684/17 про стягнення 3% річних 17 337,04 та інфляційних витрат у розмірі 191 292,60 грн. з ПАТ «Завод обважнювачів» на користь ДК «ОСОБА_6 України» НАК «Нафтогаз України». Судова колегія розглянула дані доповнення та долучила їх до матеріалів справи.

11.09.2017 р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії «ОСОБА_6 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшов відзив №31/13-3661 від 08.09.2017 р., в якому останній просить не брати до уваги надані Публічним акціонерним товариством «Завод обважнювачів» нові докази. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2017р. у справі №905/684/17. Судова колегія розглянула вищезазначений відзив та долучила його до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.09.2017 р. заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду від 13.06.2017 р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягає на вимогах викладених в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99,101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №905/684/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2017 р. не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2003р. у справі №23/689 позовні вимоги Дочірньої компанії ОСОБА_6 Україна до Відкритого акціонерного товариства Завод обважнювачів про стягнення 405423,88 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 192633,83 грн., інфляційних у розмірі 46246,65 грн., пені у розмірі 14122,06 грн., 3% річних у розмірі 4778,13 грн., витрат на держмито у розмірі 1700 грн. та витрат на забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. У залишковій частині позовних вимог провадження по справі припинено. (а.с.13-14).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наявності обставин укладання договору №10/16-337 від 14.03.2000р.; постачання позивачем природного газу за період з січня по червень 2000р. обсягом 995 тис. куб. м на загальну суму 318367,50 грн.; сальдо в сумі 192633,83 грн. на користь позивача згідно з актом звірення розрахунків між сторонами від 20.02.2003р.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2003р. по справі №23/689 вказане рішення залишено без змін (а.с.15-17).

За змістом відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, та рішення від 03.06.2003р. по справі №23/689 не переглядалось в касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

У подальшому, було видано наказ та зазначено, що він може бути предявлений до Державної виконавчої служби до 03.09.03 р. (том 1, а.с.90).

Костянтинівським міськрайонним відділом державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було повідомлено ПАТ «Завод обважнювачів» про відсутність регістрації виконавчих проваджень, де боржником є ПАТ «Завод обважнювачів», а стягувачем ДК «ОСОБА_6 України» НАК «Нафтогаз України» (том 1, а.с.160).

За даною справою позивач звернувся до суду та просить стягнути інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по лютий 2017 року в розмірі 191292,60 грн., нарахування в частині 3% річних за період з 24.03.2014р. по 23.03.2017р. у розмірі 17 337,04 грн.

Позивач посилається на те що, сума заборгованості відповідача за спожитий природний газ за договором №10/16-337 від 14.03.2000р. залишилась незмінною з моменту прийняття рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2003р. по справі №23/689, що підтверджується розрахунком до позовної заяви.

Ухвалами господарського суду від 30.03.2017р., 18.04.2017р. відповідача було зобовязано надати докази повного чи часткового виконання рішення від 25.02.2003р. у справі №23/689.

У відзиві на позовну заяву №304/1/3017 від 03.04.2017р. та доповненнях до відзиву №265/17 від 26.05.2017 р. Публічне акціонерне товариство Завод обважнювачів вказувало на те, що у останнього відсутня заборгованість за договором №10/16-337 від 14.03.2000 р. перед позивачем (том 1,а.с.43-44).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Також, главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Зміст наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до актів взаєморозрахунків, відповідач вже у 2010 році заперечував про наявність грошового зобов'язання. Тобто, на його думку, борг був сплачений у повному обсязі вже до 2010 року. Але, у звязку з тим, що більшість документів, які субєкт господарювання використовує у господарській діяльності, мають термін зберігання три роки, то термін зберігання первинних документів, що фіксують факт виконання господарських операцій сплив відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року № 41 та у відповідності до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України. А тому, не має можливості надати до суду підтвердження оплати.

Оскільки тільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції на момент розгляду справи не встановлено існування грошового зобовязання , а тому позивач не довів про наявність заборгованості у розумінні ст.ст. 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, відсутні підстави нарахування 3% річних та інфляційні внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі - 191 292,60 грн., та 3% річних у розмірі - 1 7 337,04 грн. є необґрунтованими.

До апеляційної скарги відповідач надав копію угоди про уступку права вимоги №13/03 від 24.03.2003 р., копію мирової угоди по справі №23/689 від 08.07.2003 р., заяву про затвердження мирової угоди по справі №23/689 від 08.07.2003р. (том 2, а.с.2-25) Судова колегія розглянула вищенаведені доповнення та вважає, що ці документи (докази) не були предметом розгляду у суді першої інстанції у звязку із цим не приймаються як докази по справі на підставі вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів», м. Костянтинівка, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016 року у справі №905/684/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірньої компанії «ОСОБА_6 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» (Код ЄДРПОУ 00136751, 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Правобережна, 99) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3443,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_2

Надруковано: 4 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у справу

1 ДАГС