Ухвала суду № 68903741, 12.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року м. Київ К/800/36140/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року по справі №818/657/16 за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю „Запчасть”, третя особа 36 Шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016р. Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Запчасть”, третя особа 36 Шляховідновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту, в якому просила: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Запчасть” (код ЄДРПОУ – 30355337) в дохід Державного бюджету України за кодом надходження 24060300 на розрахунковий рахунок 31115115700008, відкритий в УК м. Конотоп (код за ЄДРПОУ 37784555), МФО 837013 кошти в сумі 18333,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 4 кварталі 2015 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту, в ході якої встановлено, що військовою частиною придбано у відповідача бронежилети загальною вартістю 110000,00 грн., в тому числі ПДВ 18333,33 грн.. Зазначає, що Законом України від 01.07.2014 року внесено зміни до Податкового кодексу України, на період проведення антитерористичної операції звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну території України та постачання на території України спеціальних засобів індивідуального захисту, виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом. Стверджує, що в порушення зазначених вимог військовою частиною безпідставно сплачено відповідачу в складі ціни бронежилетів 18333,33 грн. податку на додану вартість. Вказує, що таке порушення призвело до завищення касових і фактичних видатків військової частини, що є бюджетним правопорушенням. Зустрічною звіркою з відповідачем підтверджено придбання військовою частиною Т0330 та сплату в ціні бронежилетів податку на додану вартість. Для усунення виявлених порушень 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту направлено лист-вимогу, проте вимоги позивача не були виконані.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та закрите провадження по справі.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження апеляційного розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 8 вересня 2014 року 36 шляхо-відновлювальним загоном укладено з відповідачем договір № 08/09 постачання бронежилетів на загальну суму 110000 грн., в тому числі ПДВ 18333,33 грн. Згідно платіжного доручення, рахунку та видаткової накладної, бронежилети були поставлені та оплачені у відповідності до умов договору. В їх ціні шляхо-відновлювальним загоном сплачено 18333,33 грн. податку на додану вартість.

За результатами ревізії 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту, проведеної Держфінспекцією, встановлено, що відповідач неправомірно включив до ціни договору податок на додану вартість, що призвело до завищення касових і фактичних видатків військової частини та є бюджетним правопорушенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення вимог касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб’єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У цій справі Держфінінспекція позов заявила не до підконтрольної установи, а до юридичної особи, з якою третя особа уклала господарський договір поставки.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів; державних органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Спір у справі, що розглядається, стосується стягнення коштів на підставі господарського договору, зокрема відповідач, на думку позивача протиправно включив до ціни товару податок на додану вартість, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду, що позов про стягнення коштів за договором поставки має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виник спір на підставі господарського договору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: