Ухвала суду № 68903685, 13.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2017 р. м. Київ К/800/28613/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів: Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 13 березня 2015 року у виконавчому провадженні № 31665281 про накладення арешту на майно ОСОБА_6; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження на майно ОСОБА_6, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 13 березня 2015 року у виконавчому провадженні № 31665281; визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 31665281 після смерті боржника ОСОБА_6; зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження № 31665281 у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_6

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову від 13 березня 2015 року у виконавчому провадженні № 31665281. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 і прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що 16 березня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 51/159, виданого 16 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь Київської міської ради 63452,32 гривень.

В подальшому, державним виконавцем прийнято постанову від 23 травня 2012 року про приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_6. помер.

22 листопада 2012 року до відповідача надійшла заява про зупинення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника.

26 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Постановами державного виконавця від 23 і 25 лютого 2015 року звільнено майно боржника з-під арешту та закінчено виконавче провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV.

Проте, постановою начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 13 березня 2015 року скасовано вказані постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту та закінчення виконавчого провадження.

Також 13 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погоджуючись з вищевказаними обставинами, ОСОБА_4, яка є спадкоємицею померлого боржника ОСОБА_6 та не є стороною виконавчого провадження, звернулася до суду з даним позовом, який суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив частково, визнав протиправною та скасував постанову від 13 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 31665281.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова державного виконавця від 26 листопада 2012 року про зупинення виконавчого провадження на час вирішення справи не скасована, виконавче провадження не поновлено, то виконавче провадження є зупиненим, а відтак немає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідача зупинити виконавче провадження № 31665281. Оскільки постанови державного виконавця від 23 і 25 лютого 2015 року про звільнення майна боржника з-під арешту та закінчення виконавчого провадження скасовано постановою начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 13 березня 2015 року, то раніше накладений постановою державного виконавця від 19 березня 2010 року арешт на майно боржника є чинним, і фактично оспорюваною постановою від 13 березня 2015 року повторно накладено арешт на одне й те саме майно боржника в одному й тому ж виконавчому провадженні. Крім того, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є вчиненням державним виконавцем виконавчих дій в даному випадку у виконавчому провадженні, яке є зупиненим, що також вказує на протиправність постанови від 13 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, і, як наслідок, на наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вказаної постанови. Оскільки виконавчий документ на час вирішення справи не виконаний та правовідносини допускають правонаступництво, то суд не знайшов підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт та заборону відчуження на майно боржника.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними та допустимими доказами.

Надаючи правову оцінку та скасовуючи постанову від 13 березня 2015 року, суд першої інстанції, в порушення вимог статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та щодо законності і обґрунтованості ухваленого судового рішення, не витребував копії оспорюваної постанови.

У матеріалах даної справи наявна копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 13 березня 2015 року про проведення перевірки виконавчого провадження, однак копії оспорюваної позивачем і скасованої судом постанови державного виконавця від 13 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження матеріалами справи не містять.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та погоджуючись із його висновками про протиправність оспорюваної постанови від 13 березня 2015 року, апеляційний суд не звернув увагу на відсутність копії такої постанови у матеріалах справи.

Крім того, установивши, що фактично оспорюваною постановою від 13 березня 2015 року повторно накладено арешт на одне й те саме майно боржника в одному й тому ж виконавчому провадженні, і винесення такої постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є вчиненням державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні, яке є зупиненим, що вказує на протиправність постанови від 13 березня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, і є підставою для визнання її протиправною та скасування, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, нічого не зазначає щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 31665281 після смерті боржника ОСОБА_6

Так як виконавчий документ на час вирішення справи не виконаний та правовідносини допускають правонаступництво, то суди не знайшли підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт та заборону відчуження на майно боржника. Позивач просила суд зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження на майно ОСОБА_6, накладений постановою від 13 березня 2015 року у виконавчому провадженні № 31665281. За доводами ОСОБА_4, існує два аналогічних записи у відповідних реєстрах про арешт одного і того ж майна боржника ОСОБА_6, що не передбачено законодавством. Позивач зазначає, що вона не просила суд зняти арешт на майно боржника ОСОБА_6, накладений постановою від 19 березня 2010 року, такий арешт є чинним і вона не ставить його під сумнів, а враховуючи, що постанова відповідача від 13 березня 2015 року є протиправною, то відповідно і арешт на майно боржника, накладений такою постановою, є протиправним та підлягає зняттю.

Оскільки суд не вжив передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування оспорюваної постанови, і це порушення не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення у відповідності до приписів частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Загородній А.Ф.

Черпак Ю.К.