Ухвала суду № 68903635, 12.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

12.09.2017 м. Київ № К/800/16182/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКриворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016у справі 826/22859/15за позовомПриватного акціонерного товариства «Укрпангруп»до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Укрпангруп» (далі - ПАТ «Укрпангруп», платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ, податковий орган/відповідач) від 14.07.2015 №0004861502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 позов задоволений у межах позовної вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволені позовних вимог. Оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення судів залишити в силі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку щодо відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 06.07.2015 проведено перевірку податкової декларації з орендної плати за землю за 2014 рік, за результатами якої цього ж дня складено акт №694/04-81-15-02/34530278 з питань дотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Вказаною перевіркою встановлено, що платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю протягом строків, визначених підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 24.07.2015 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форма «Ш» №0004861502, яким за затримку 28, 28 та 8 календарних днів (відповідно) сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 243 064,04 грн. зобов'язано позивача сплати штраф у розмірі 24 306,40 грн. (10 відсотків суми податку).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зауважили про незаконність спірного рішення відповідача, оскільки сума штрафних санкцій самостійно сплачена позивачем одночасно зі сплатою земельного податку. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3. статті 287 ПК України).

При цьому за прострочення наведеного строку сплати податкового зобов'язання щодо сплати за землю на платника податку, згідно із положеннями статті 126 ПК України передбачено накладення відповідного штрафу у розмірах 10 або 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, основоположним та безальтернативним способом застереження до належної поведінки платника податку в розрізі орендної плати за землю є наявність присічного строку погашення ним же визначеного, а відтак узгодженого розміру податкового зобов'язання щодо плати за землю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем був визначений відповідний розмір вказаного податку, шляхом подачі податкової декларації (надалі уточненої) з плати за землю за 2014 рік (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки держаної або комунальної власності), з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, що відповідає вимогам податкового законодавства та не є предметом судового спору у даній справі.

При цьому, платіж за червень 2014 р. було сплачено несвоєчасно, що не заперечується позивачем, та в зв'язку з порушенням терміну його сплати позивачем самостійно нараховано та сплачено суму штрафних санкцій, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 530 від 11.08.2014р.

Тобто, з матеріалів справи слідує, що обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач вбачаючи в своїх діях порушення відповідного строку сплати податкового зобов'язання за землю (червень 2014 року), самостійно обрахував розмір штрафної санкції та пені, перерахувавши їх з вказівкою про призначення платежу до Держаного бюджету України.

Таким чином, враховуючи основоположний принцип юридичної відповідальності, який закріплений в частині першій статті 61 Конституції України - принцип non bis іn idem, (лат. «не двічі за одне те саме») - ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про передчасність винесення ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 р., яке підлягає скасуванню. Крім того, дане рішення вважає погашеним сам представник відповідача, про що свідчать його доводи у касаційній скарзі.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна