Постанова № 68903241, 12.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2017 року 09:00 справа №826/496/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 2. Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві 3. Головного управління Національної поліції у місті Києві 4. Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвіпровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва суду із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України та Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: 1) скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с, прийнятий відносно позивача про звільнення з органів внутрішніх справ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; 3) зобов'язати відповідачів 2, 3 виконати вимоги Розділу 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та надати змогу позивачу пройти переатестацію на посаду слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві; 4) стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06 листопада 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/496/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року замінено первинного відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, належним - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 3).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Шевченківське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 4).

В судовому засіданні 25 січня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів 1, 3, 4 проти позову заперечили; представник відповідача 2 до суду не прибув, у зв'язку з чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України, зокрема в Шевченківському районному управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с "По особовому складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Шевченківського районного управління, звільнено з 06 листопада 2015 року у Запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема відповідачем 4 не повідомлено про можливе звільнення за два місяці та не запропоновано іншої роботи у патрульній службі; крім того, позивач зазначає про неприпустимість його звільнення в період тимчасової непрацездатності; незаконне звільнення позбавило позивача подати відповідний рапорт до Головного управління Національної поліції у місті Києві з метою проходження служби в поліції, що є підставою для зобов'язання останнього розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для проходження служби в поліції.

Відповідачі 1 та 4 надали письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону України "Про Національну поліцію", та, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Відповідач 3 у письмовому запереченні проти позову вказав на відсутність порушеного права позивача з боку Головного управління Національної поліції у місті Києві, оскільки позивач не перебував із ним у трудових відносинах.

Відповідач 2 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення про проходження служби), визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За таких підстав, досліджуючи правомірність звільнення ОСОБА_1, суду належить встановити факт скорочення штатів та відсутність можливості подальшого використання позивача на службі.

Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, та створено новий орган - Департамент патрульної служби як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Таким чином, у межах спірних правовідносин встановлено скорочення штатів у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Пунктами 8, 9, 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З наведених норм Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; тобто, передбачено особливий порядок попередження про звільнення, відмінний від того, що встановлений Кодексом законів про працю України.

При цьому Закон України "Про Національну поліцію" прямо передбачив право вказаних вище осіб, попереджених про можливе майбутнє вивільнення, бути прийнятими на службу до поліції на запропоновані посади шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; звільненню підлягають виключно ті працівники міліції, які після пропонування нових посад відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції на запропоновані посади.

Враховуючи, що Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIІI був опублікований 06 серпня 2015 року в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06 листопада 2015 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 4 не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження служби в поліції та/або не могла бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.

На думку відповідачів, позивач мав подати рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, або рапорт про прийняття на службу до поліції, однак суд зауважує, що Закон України "Про Національну поліцію" не встановлює обов'язку працівників міліції подавати будь-які рапорти та не передбачає вчинення будь-яких інших дій.

Таким чином, суд вважає, що відсутність відмови від проходження служби в поліції є достатньою підставою вважати, що позивач висловив бажання проходити службу в поліції.

Суд звертає увагу, що відповідачі не надали суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 пропонувались будь-які посади в новостворених органах поліції та, що вона не може бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.

Наведене вказує, що відповідачі не довели відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, та, відповідно, наявності підстав для звільнення на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби.

Враховуючи викладене, суд вважає звільнення позивача незаконним та приходить до висновку про скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 і про задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, суд зазначає про помилкове посилання позивачем на норми Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок вивільнення працівників, та неприпустимість звільнення на час перебування у період тимчасової непрацездатності, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а не Кодексом законів про працю України; у свою чергу згідно з пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

В частині позовних вимог про поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на наступне.

Як визначає пункт 24 Положення про проходження служби, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, позивач має бути поновлений на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вище встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано як юридичну особу публічного права Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Проте, на час розгляду вирішення справи записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві відсутні, що є підставою для поновлення позивача на попередній посаді, а саме на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд керується наступним.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно з довідкою Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 16 червня 2016 року вбачається, що заробітна плата позивача за вересень 2015 року становила 3 937,20 грн. та за листопад 2015 року - 4 748,60 грн.

Разом з тим, у вказаній довідці не визначено середньомісячної заробітної плати згідно з Порядком та кількості фактично відпрацьованих днів, що унеможливлює визначити суму заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, у зв'язку із чим, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у цій частині та стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення конкретної суми.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів 2, 3 виконати вимоги Розділу 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та надати змогу позивачу пройти переатестацію на посаду слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, суд зазначає про наступне.

Як передбачає пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведена норма Закону дає підстави вважати, що питання відповідності працівників міліції, які вивили бажання проходити службу в поліції, вимогам до поліцейських, вирішується не органом, який ліквідується, а шляхом видання наказів новоствореними органами Національної поліції про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вище встановлено, що ОСОБА_1 виявила бажання проходити службу в поліції, однак, незаконне звільнення позбавило його права на прийняття до служби в поліції у порядку пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, щодо позовних вимог, висунутих до відповідача 2 належить відмовити, оскільки воно вважається структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року №1017 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

4. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

6. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

7. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов