Постанова № 68903210, 13.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2017 року № 826/24777/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТ» (далі - ТОВ «КВАНТ», позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 17.09.2015 №859-П «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки», винесений відповідачем;

визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки такими, що не відповідають положенням п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0005582204, винесене відповідачем щодо ТОВ «КВАНТ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що у відповідача не було підстав для призначення перевірки на підставі наказу, оскільки відсутні підстави для її проведення, вказані в п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України. В акті перевірки не зазначено жодних посилань на результати перевірок інших платників податків, які свідчили б про наявність порушень з боку позивача податкового законодавства.

Також, позивач стверджує про протиправність податкового повідомлення-рішення, яке прийнято, на його думку, на підставі незаконно проведеної перевірки, незаконно виданого наказу. Окрім того, позивач зазначив, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом за перевіряємий період, є безпідставними., оскільки господарські операції з ТОВ «Гелеонтранс» підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ «КВАНТ» дотримано передбачені умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, письмових заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «КВАНТ» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м Києві від 19.11.1997 за №457/1, код ЄДРПОУ 25117789, податкова адреса підприємства: 02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд.5-А, кв.(офіс) 65.

На податковому обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві позивач перебуває з 27.11.2014 за №06304277.

На підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки від 17.09.2015 №859-П, згідно з пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на підставі постанови від 01.07.2015 слідчого по ОВС Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КВАНТ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гелеонтранс» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015», за результатами якої складено акт від 30.09.2015 №5774/26-51-22-03/25117789.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки від 30.09.2015 №5774/26-51-22-03/25117789, встановлено порушення ТОВ «КВАНТ» п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 339 340,00 грн. за березень 2015 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0005582204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податку на додану вартість на загальну суму 424 175,00 грн., у тому числі за основним платежем - 339 340,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 835,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вважаючи протиправним наказ про призначення позапланової невиїзної перевірки, відповідно, неправомірними подальші дії відповідача про проведенню перевірки та прийняття за її результатами податкове повідомлення-рішення, що порушує, на його думку, права та законні інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4);

запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6).

В контексті зазначеної норми згідно із пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав податковий орган має право направити платнику податків письмовий запит про надання інформації, у якому повинно бути зазначено посилання на норми закону, згідно з якими податковий орган має право на отримання такої інформації, підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковим органом відповідно до зазначених вимог законодавства, на адресу ТОВ «КВАНТ» направлено запит від 14.05.2015 №5461/10/26-51-15-01-121 щодо надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «Гелеонтранс», ПрАТ «МТС Україна» за період - березень 2015 року.

На відповідь позивача від 09.06.2015, у якій позивач просив уточнити запит в частині виявлених невідповідностей у податковій звітності, відповідачем надіслано уточнюючий запит від 23.07.2015 №8690/10/26-51-22-04.

На виконання вказаного запиту, 07.08.2015 позивач надіслав відповідачу витребувану інформацію та фінансово-господарські документи.

Дослідивши зміст запитів від 14.05.2015 №5461/10/26-51-15-01-121 та від 23.07.2015 №8690/10/26-51-22-04, судом з'ясовано, що у них міститься посилання на норми закону, відповідно до яких відповідач має право на отримання інформації від позивача, та перелік первинних документів, які необхідно надати на підтвердження запитуваної інформації, перелік контрагентів по яким необхідно надати первинну документацію, а також зазначено підстави та яку саме інформацію просить надати відповідач і за який період.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 цієї статті документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1);

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (підпункт 78.1.11).

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем надіслано запит позивачу про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку з виявленням недостовірностей даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, зокрема, за травень 2015 року, де у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ визначено ТОВ «Гелеонтранс» (код ЄДРПОУ 39588212), за результатами отриманої податкової інформації.

Позивач, у свою чергу, у відповіді на запит зазначив про те, що порушень та помилок при перевірці податкових накладних від ТОВ «Гелеонтранс» щодо реєстрації в ЄРПН не виявлено, в момент проведення господарських операцій контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач мав право на формування податкового кредиту від зазначеного постачальника.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано постанову від 01.07.2015 слідчого по ОВС Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. щодо призначення комплексної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «КВАНТ» з питань дотримання чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Гелеонтранс» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що з метою встановлення підприємств (керівників, засновників, фактичних власників), які здійснювали фінансово-господарську діяльність з ПАТ «Укртрансгаз» і задіяні у схемі мінімізації доходів, формуванні податкового кредиту з метою ухилення від сплати податків та переведенні незаконно отриманих від ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» коштів з безготівкових у готівку органам досудового розслідування надано доручення співробітникам оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві. ...До складу транзитно-конвертаційної групи входить 112 суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, які мають пов'язаних службових осіб, однакові банківські установи, ІР адреси та місця реєстрації. В ході досудового розслідування встановлено одного з основних вигодонабувачів транзитно-конвертаційної групи, а саме ТОВ «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 25117789), яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Гелеонтранс» (код ЄДРПОУ 39588212).

Також в ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що від імені ТОВ «Гелеонтранс» (код ЄДРПОУ 39588212) для ТОВ «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 25117789) видано та зареєстровано в реєстрі податкові накладні начебто за підписом ОСОБА_2 Матеріалами досудового розслідування встановлено, що з 17.01.2015 керівником та засновником ТОВ «Гелеонтранс» являється ОСОБА_2, ід.код НОМЕР_1. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гелеонтранс» (код ЄДРПОУ 39588212).

З урахуванням викладеного, отримавши відповіді позивача на письмові запити, дослідивши подані ним фінансово-господарські документи, які зі сторони контрагента були підписані саме ОСОБА_2, у зв'язку з отриманням податкової інформації та на підставі постанови від 01.07.2015 слідчого по ОВС Генеральної прокуратури України радника юстиції Гришина І.В. щодо призначення позапланової перевірки, відповідачем на підставі пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 і пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України ініційовано призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гелеонтранс» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, про що видано наказ №859-П від 17.09.2015 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки». У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач правомірно, з підстав та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, видано оскаржуваний наказ, а тому у суду відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Як зазначено в акті перевірки, копію наказу про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.09.2015 №859-П та повідомлення від 17.09.2015 №10731/10/26-51-22-04-09 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві направлено засобами поштового зв'язку 17.09.2015.

Сторонами до матеріалів справи не подано завірену копію наказу від 17.09.2015 №859-П, разом з тим, наявність чи відсутність наказу позивачем не оспорюється, неотримання чи невручення оскаржуваного наказу та повідомлення також позивач не оскаржує.

Між тим, оскільки здійснення податкового контролю шляхом проведення позапланових перевірок прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, відповідачем у встановленому законодавством порядку видано спірний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд вважає правомірними дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «КВАНТ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гелеонтранс».

Більш того, позивач, як на підставу протиправності дій відповідача по проведенню вказаної перевірки, посилається на п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, проте положення вказаної статті жодним чином не стосуються призначеної документальної невиїзної перевірки, однієї із особливостей якої є проведення її у приміщенні контролюючого органу. Водночас, стаття 81 Податкового кодексу України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

За вказаних обставин, вимога про визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки такими, що не відповідають положенням п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Окрім того, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача (на підставі оскаржуваного наказу про проведення перевірки) складено акт перевірки від 30.09.2015 №5774/26-51-22-03/25117789.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних наказу та дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки та у разі необхідності прийняті за її результатами рішення.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0005582204 від 19.10.2015, яке прийняте на підставі висновків, викладених в акті від 30.09.2015 №5774/26-51-22-03/25117789 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 25117789) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕОНТРАНС» (код ЄДРПОУ 39588212) за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.» суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, 26.01.2015 між ТОВ «КВАНТ» (Замовник) та ТОВ «Гелеотранс» (Підрядник) укладений договір підряду №26/01-1, відповідно до умов якого ТОВ «Гелеотранс» зобов'язувалось на умовах та в терміни, передбачені даним договором виконати електромонтажні роботи на об'єкті ПрАТ «МТС Україна», розташованим на території КП «Харківський метрополітен».

Відповідно до п. 2.2 цього Договору, виконавець приступає до виконання робіт з моменту підписання договору. Згідно з п. 4.1 вказаного Договору, виконавець зобов'язаний виконати роботи якісно та після закінчення виконання робіт здати їх за актом приймання-передачі. Відповідно до п. 2.1 Договору та Додатку 1 до Договору, підписаного між ТОВ «КВАНТ» та ТОВ «Гелеотранс», встановлена договірна ціна на виконання комплексу електромонтажних робіт 2 036 040,00 грн., у тому числі ПДВ 339 340,00 грн. Строк виконання робіт - 30.03.2015.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт від 24.03.2015 №26/01-1 на суму 2 036 040,00 грн., у тому числі ПДВ 339 340,00 грн., згідно якого вбачається, що Підрядником здійснений монтаж коаксіального кабелю, монтаж волоконно-оптичного кабелю броньованого, монтаж кабелю живлення в обсягах, вказаних в акті. Також, контрагентом виписано податкову накладну.

Поряд з цим, позивач пояснив, що залучення ТОВ «Гелеотранс» як субпідрядника було необхідним для виконання ТОВ «КВАНТ» своїх зобов'язань за Договором підряду з будівництва сегменту мобільного (рухомого) зв'язку в КП «Харківський метрополітен» від 21.03.2014 №MTS/КVANT-МЕТRО/2014.

Згідно умов вказаного Договору, ТОВ «КВАНТ» прийняло на себе зобов'язання на свій ризик та на умовах, визначених даним договором, здійснити роботи з будівництва та введення в експлуатацію сегменту мережі мобільного (рухомого) зв'язку - системи забезпечення покриття мобільного зв'язку Замовника на внутрішній території КП «Харківський метрополітен» (Об'єкту будівництва), закуповувати усі необхідні матеріали та обладнання для виконання цих робіт, а Замовник зобов'язується прийняти Результати робот та оплатити такі Роботи, поставлені матеріали та обладнання.

Відповідно до п. 6.7 цього Договору, розрахунок переліку та кількості обладнання, робіт, матеріалів має ґрунтуватися на підставі Додатку №1 до Договору. Згідно Додатку №1 до вказаного Договору, укладеного між ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «КВАНТ», визначений загальний перелік Робіт, матеріалів та обладнання; ціни за одиницю робіт, матеріалів, обладнання.

Як визначено у Додатку 11 до Договору підряду з будівництва сегменту мобільного (рухомого) зв'язку в КП «Харківський метрополітен» від 21.03.2014 № MTS/КVANT-МЕТRО/2014 визначений обсяг робіт, саме з монтажу кабелю коаксильного, з монтажу волоконно-оптичного кабелю броньованого, монтажу кабелю живлення. Визначена вартість таких робіт склала - 35 470 567,65 грн., у тому числі ПДВ 5 911 761,27 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт/обладнання, матеріалів від 27.03.2015 №5 ПрАТ «МТС Україна» роботи за договором від 21.03.2014 №MTS/КVANT-МЕТRО/2014, укладеним між ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «КВАНТ», прийняті без будь-яких зауважень.

Судом досліджено матеріали справи і встановлено, що всі роботи за договором від 21.03.2014 №MTS/КVANT-МЕТRО/2014, у тому числі, з монтажу кабелю коаксильного, з монтажу волоконно-оптичного кабелю броньованого, монтажу кабелю живлення в обсягах, які відповідають обсягам, вказаним в договорі з субпідрядником ТОВ «Гелеотранс», та виконані фактично субпідрядником ТОВ «Гелеотранс» і прийняті кінцевим споживачем - замовником ПрАТ «МТС Україна» без будь-яких зауважень.

Відповідно до наданого розрахунку економічна вигода для ТОВ «КВАНТ» від залучення ТОВ «Гелеотранс» як субпідрядника для виконання вказаних робіт склала суму різниці між сумою, визначеною за виконання вказаних робіт в договорі підряду з ПрАТ «МТС Україна» та сумою, визначеною в договорі та акті виконаних робіт з ТОВ «Гелеотранс» (за вирахуванням вартості використаних в роботах матеріалів, які відповідно до умов договору підряду придбані ТОВ «КВАНТ») склала 89 671,00 грн.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отримані роботи, послуги використано та реалізовано позивачем у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій, ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на розпочате судове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000259, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2014.

Згідно отриманої відповідачем постанови від 01.07.2015 старшого слідчого Генеральної прокуратури України про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «КВАНТ», предметом перевірки є фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «КВАНТ» з ТОВ «Гелеонтранс» (код ЄДРПОУ 39588212) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015. Тобто завданням перевірки є збирання доказів наявності або відсутності вини у вчинені кримінального правопорушення.

Також у вказаній постанові зазначено, що ТОВ «КВАНТ» є одним із основних вигодонабувачів транзитно-конвертаційної групи, яка складається із 112 суб'єктів господарювання, та діяльність якої була направлена на ухилення від сплати податків ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Крім того, вказано, що під час допиту в якості свідка директора ТОВ «Гелеонтранс» ОСОБА_3, останній повідомив, що непричетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гелеонтранс».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Гелеонтранс» здійснювалась ним поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття ним належним чином цивільної праводієздатності, отже фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Гелеонтранс» вчинені без наміру створення правових наслідків. Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Проте, суд критично сприймає доводи відповідача з огляду на наступне.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Гелеонтранс», а саме: договір підряду від 26.01.2015 №26/01-1, додаток до нього, акт здачі-приймання робіт, передбачений договором як єдиний кінцевий результат виконання робіт за цим договором, податкова накладна, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій. Між тим, закон та договір підряду не передбачають інших документів, які б підтверджували виконання робіт за цим договором і які б в обов'язковому порядку мали бути складені, але відсутні.

В той же час, в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Гелеонтранс».

Таким чином, суд дійшов висновку, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентом, в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (податкових органів та правоохоронних органів відносно контрагента), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Усупереч вимог Податкового кодексу України, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на порушення кримінального провадження №42014000000000259, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2014 та дані протоколу допиту в якості свідка директора ТОВ «Гелеонтранс» ОСОБА_3, оскільки такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

До того ж, відповідачем не доведено наявність преюдиційних обставин, які є обов'язковими для врахування судом, а саме: доказів винесення вироку у кримінальній справі.

Крім того, податковим органом не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Водночас, станом на дату укладання договору підряду від 26.01.2015 №26/01-1, дату прийняття робіт - 24.03.2015, дату видачі та реєстрації податкової накладної, формування ТОВ «КВАНТ» податкового кредиту ТОВ «Гелеотранс» було діючим підприємством, яке перебувало на обліку в податкових органах, було зареєстроване як платник ПДВ, та мало право здійснювати господарську діяльність, подавати звітність, видавати та реєструвати податкові накладні, мало штат працівників 11 осіб.

Враховуючи викладене, на переконання суду, операції позивача з контрагентом здійснені в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 339 340,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 84 835,00 грн. визначені відповідачем безпідставно, а спірне податкове повідомлення-рішення 19.10.2015 №0005582204 винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Дослідивши наявні докази у справі, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0005582204, винесене Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 25117789) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 6362,64 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур