Постанова № 68902888, 11.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 р. Справа №805/2798/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:13:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» до Головного управління ДФС у Донецькі області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькі області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000501406 від 27.04.2017 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка за результатом якої складено акт №81/05-99-14-06/35127625 від 06.04.2017 року та сформоване спірне податкове повідомлення рішення №0000501406 від 27.04.2017 року. З висновками акту та податковим повідомленням-рішенням не згоден, оскільки взаємовідносини з контрагентом підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до діючого законодавства, та які були надані під час перевірки. Зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, не виконання контрагентом обов'язків податкового законодавство не може тягнути відповідальність для товариства.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано заперечення на адміністративний позов, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Позивачем не були надані первинні документи, а саме: регістри бухгалтерського обліку по рахунках, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують відповідність використаних матеріалів та інші. Крім того, зазначає, що існує кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Укрстрой». Також акти виконаних робіт, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять інформації про субпідрядників, що свідчить про відсутність залучення до виконання даних робіт субпідрядних організацій. Отже податкове повідомлення рішення про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 130 164,00 грн прийняте правомірно.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу надав заяву, в якій просив розглянути справи у його відсутність та представник відповідача не заперечував, про що свідчить його особистий підпис.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі сторін про що свідчить особистий підпис у клопотання представника позивача.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» (код ЄДРПОУ 35127625, вул. Новотрубна, будинок 19, місто Маріуполь, Донецької області, 87535) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації 07.05.2007 року №1 266 102 0000 025629, здійснює господарську діяльність та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькі області, є суб'єктом владних повноважень та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 23.03.2017 року № 210, 211, 212 та Наказу №208 від 23.03.2017 року, Головним управлінням ДФС у Донецькі області проведено перевірку, за результатом якої складено акт №81/05-99-14-06/35127625 від 06.04.2017 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Здравниця плюс» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2015 року та з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період квітень 2015 року, наданих у звітному періоді - квітень 2016 року та січень 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Укрстрой».

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 розділу V ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2015 року, наданих у звітному періоді - квітень 2016 року та січень 2017 року на суму 130164 грн., яка сформована від підприємства - постачальника ТОВ «Укрстрой».

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення та Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь № 5873/10/05-99-14-15 від 24.04.2017 року відповідно до якої заперечення визнані необґрунтованими.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькі області сформовано податкове повідомлення-рішення №0000501406 від 27.04.2017 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 130 164,00 грн.

Позивачем було використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкового повідомлення -рішення до податкових органів вищого рівня(скарга №283 від 12.05.2017 року).

Рішенням Державної фіскальної служби №15112/6/99/99-11-01-02-25 від 12.07.2017 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу залишено без задоволення.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкового повідомлення-рішення про підставі висновків акту перевірки №81/05-99-14-06/35127625 від 06.04.2017 року про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрстой».

При дослідженні матеріалів справи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Укрстой» вбачається, що 02.03.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено договір підряду №1/3/1879.

Згідно умов договору ТОВ «Укрстой» зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах ТОВ «Здравница плюс», у т.ч. пансіонат «Сонячний беріг» в об'ємі, передбаченому підтвердженими заказником кошторисом та проектами.

На підтвердження виконання договору, позивачем надано Рахунок- фактура № 21 від 02.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 02.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобов'язується здійснити додаткові роботи по технічному обслугованою фекальної каналізації пансіонату «Сонячний берег».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок-фактура №28 від 16.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 04.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобов'язується здійснити додаткові роботи по ремонту кришок пісколовок пансіонату «Сонячний берег».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок- фактура №33 від 16.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 07.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобов'язується здійснити додаткові роботи по технічному обслугованою фекальної каналізації пансіонату «Металург», поточному ремонту покрівлі пансіонату «Металург», по поточному ремонту покрівлі їдальні, гуртожитку, котельної ДЗВтаВ «Сонячний».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок-фактура №35 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік, розрахунок загальновиробничих витрат к Акту КБ-2в, підсумкову відомість ресурсів, Рахунок-фактура №37 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік, Рахунок-фактура №36 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні №1 від 02.04.2015 року за поточний ремонт пансіонату «Сонячний берег» на суму 276 842,15 грн, №6 від 16.04.2015 року за технічне обслуговування фекальної каналізації пансіонату «Сонячний берег» на суму 228 167,45 грн, №7 від 16.04.2015 року за ремонт кришки пісколовки пансіонату «Сонячний берег» на суму 15 995,70 грн, №8 від 17.04.2015 року за технічне обслуговування фекальної каналізації пансіонату «Металург» на суму 124 980,62 грн, №9 від 17.04.2015 року за поточний ремонт пансіонату «Металург» на суму 134 997,44 грн, №10 від 17.04.2015 року за поточний ремонт покрівлі їдальні гуртожитку, котельної ДЗВтаВ «Сонячний» на суму 189 950,24 грн,

Оплата за виконанні послуги підтверджується платіжним дорученням №431 на суму 50 000,00, платіжним дорученням №433 на суму 55 000,00, платіжним дорученням №521 на суму 250 000,00, платіжним дорученням №551 на суму 70 000,00, платіжним дорученням №627 на суму 150 000,00, платіжним дорученням №676 на суму 271 005,30, платіжним дорученням №697 на суму 156 141,97 грн та карткою рахунку 631 за квітень 2015 на загальну суму 970 933,60 грн. Зарахування коштів підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік.

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Видами економічної діяльності позивача є діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність, діяльність лікарняних закладів; організування інших видів відпочинку та розваг; функціонування спортивних споруд; діяльність із забезпечення фізичного комфорту; прокат товарів для спорту та відпочинку; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша діяльність у сфері охорони здоров'я;стоматологічна практика;спеціалізована медична практика; загальна медична практика.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни, має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення операцій постачання послуг по ланцюгу постачання, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірки по ланцюгу постачання контрагента позивача.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем послуг вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» до Головного управління ДФС у Донецькі області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Донецькі області №0000501406 від 27.04.2017 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 130 164,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькі області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» (код ЄДРПОУ) судовий збір у сумі 1 952 (тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 46 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 вересня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.