Постанова № 68902812, 11.09.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року Справа № 803/1686/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019351304 від 22 квітня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, фізичною особою - платником податків ОСОБА_3. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт №1099/13-04/НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на доходи фізичних осіб за ІІІ квартал 2014 року та донараховано податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), як не сплаченого податку з доходу отриманого у 2014 році на суму 583 136,23 грн., як додаткове благо в результаті прощення (анулювання) АТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 3 466 940,20 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки Луцькою ОДПІ 22 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019351304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 589 136,23 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 147 454,06 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки зобов'язання позивача перед Банком за кредитними договорами були припинені шляхом передання кредитору відступного, а не прощення боргу, що не передбачає будь якого анулювання, а тим більш прощення боргу та як наслідок виникнення додаткового блага та податкового зобов'язання. Суми анульованого (прощеного) боргу з яких донараховувалося ПДФО не відповідають розміру фактичної заборгованості перед Банком встановленої рішенням суду від 16.09.2010 року. Крім того, розмір суми що була анульована Банком не погоджувалася між сторонами договору про припинення зобов'язань а отже не може бути підставою нарахування податкового боргу. Таким чином анульований Банком борг не може вважатися її прибутком, адже Банк не втратив права щодо його подальшого стягнення а позивач не позбулася зобов'язань щодо його повернення.

Відповідач у письмових запереченнях від 28 листопада 2016 року позовних вимог не визнав повністю посилаючись на те, що висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України (а.с.31).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги підставними та підлягають до задоволення частково, з наступних мотивів та підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09 березня 2016 року по 15 березня 2016 року головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління з податків і зборів фізичних осіб Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - Зань Л.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.19).

За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт №1099/13-04/НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року, яким встановлено, що фізична особа ОСОБА_3 в ІІІ кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 3 466 940,20 грн. від АТ «УкрСиббанк», в результаті чого нею не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 583 136,23 грн., чим порушено вимоги підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та статті 179 Податкового кодексу України. Зазначено, що перевірка проведена на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та інформації наданої СДПІ ОВП у м. Харків вих. 2094/7/28-09-43-15 від 10.08.2015 року (а.с.19-20).

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0019351304 від 22 квітня 2016 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 589 136,23 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 147 454,06 грн. (а.с.21).

Судом встановлено, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_3, як позичальником та АТ «УкрСиббанк», як кредитором був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11323512000 (Кредитний договір-1) відповідно до якого, позивачу було надано кредит в іноземній валюті в сумі 200000,00 доларів США, та Договір про надання споживчого кредиту №11323517000 (Кредитний договір-2) відповідно до якого позивачу було надано кредит в іноземній валюті в сумі 12 428,89 доларів США, а позичальник зобов'язувався прийняти та повернути кредити, а також сплатити плату за кредити у порядку та на умовах, зазначених в договорах.

12 червня 2016 року між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору-2 щодо трансформації моно валютної лінії в мультивалютну. Згідно п.1 даної додаткової угоди сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме: №11323517000 так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме: №11413310000.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-5444/2010 від 16 вересня 2010 року про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7. на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11323512000 від 27.03.2008 року в розмірі 1 657 416,90 грн., та стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» 57 912,50 грн. боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11413310000 від 12.06.2009 року (а.с.9-11).

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2014 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до позивача з листом №30-42/438, яким гарантував що у разі погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11323512000 від 27.03.2008 року у розмірі 65 844 616 дол. США, за Договором про надання споживчого кредиту №11323517000 від 27.03.2008 року (Додатковою угодою №3 від 27.03.2008 року між сторонами було домовлено, що для ідентифікації Договору може застосовуватись як номер Договору зазначений при його укладенні, а саме № 11323517000, так і реєстраційний номер Договору в системі Банку, а саме №11413310000) у розмірі 1 567 032,00 грн., а також судових витрат у розмірі 1 820,00 грн., AT «УкрСиббанк» анулює залишок заборгованості за вищевказаними договорами та зніме обтяження на предмет іпотеки (нерухоме майно), а саме: житловий будинок «А-1» загальною площею 239,7 м.кв., житловою площею 125,9 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.03.2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. за реєстраційним № 1017 (а.с.14).

Листами за вих. № 091 та № 092 від 29 вересня 2014 року АТ «УкрСиббанк» повідомив позивача, як боржника та платника податку на доходи фізичних осіб, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення щодо анулювання кредитної заборгованості, що станом на 30 вересня 2014 року становила: 263 378,08 доларів США, що складає 3 399 730,61 грн. по курсу НБУ, штрафні санкції у сумі 44 12,87 грн., та кредитної заборгованості в сумі 62 680,13 грн., штрафні санкції у сумі 116,28 грн. Та звернуто увагу позивача, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та необхідно ОСОБА_3 самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с.15-16).

Як, встановлено в судовому засіданні позивач не відобразила в податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік вищевказані анульовані АТ «УкрСиббанк» суми заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 29 листопада 2017 року з метою витребування від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк») (04070, м. Київ, вул. Андріївська 2/12) зобов'язано надати суду у строк до 09 грудня 2016 року розрахунок заборгованості ОСОБА_3 станом на 30 вересня 2014 року по кредитному договорі №11323512000 від 27 березня 2008 року та кредитному договорі №11413310000 від 12 червня 2009 року та інформацію про анулювання кредитної заборгованості громадянці ОСОБА_3 за кредитним договором №11323512000 від 27 березня 2008 року та кредитним договором №11413310000 від 12 червня 2009 року із зазначенням на підставі яких саме документів заборгованість ОСОБА_3 було визнано безнадійною, та за рахунок яких коштів (фондів) Банку, повідомити суд про причин такого анулювання, та анульованої суми кредитної заборгованості за даними кредитними договорами із зазначенням, що саме входило в ці суми (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом і т.д.); штрафних фінансових санкцій, із зазначенням, що саме входило в ці штрафні санкції (пеня, чи відсотки за користування кредитом і т.д.). Крім того, надати суду докази яким саме документом (договором, чи іншим документом) приймалось рішення про анулювання боргів ОСОБА_3, докази направлення розрахунку та повідомлення Банком про анулювання боргів ОСОБА_3

Згідно листа АТ «УкрСиббанк» від 09 грудня 2016 року №33-32/365 слідує, що 30 вересня 2014 року на підставі протоколу засідання правління АТ «УкрСиббанк» №10/14 від 28 квітня 2014 року, анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_3 по кредитному договору №11323512000 від 27 березня 2008 року, що станом на 30 вересня 2014 року становила 263 378,08 дол. США, що складало 3 399 730,61 грн. по курсу НБУ (сума анульованого основного боргу становила 142 735,95 дол. США, сума анульованих процентів 120 642,13 дол. США,) та штрафні санкції (пеня) у сумі 44 12,87 грн. (стягнута відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року) усього анульованого боргу на загальну суму 3 404 143,48 грн.

Також, на підставі рішення правління АТ «УкрСиббанк» 30 вересня 2014 року анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_3 по кредитному договору №11413310000 від 12 червня 2009 року, що станом на 30 вересня 2014 року становила 62 680,13 грн. (сума анульованого основного боргу 18 125,85 грн., сума анульованих процентів 44 554,28 грн. та штрафні санкції (пеня) у сумі 116,28 грн. (стягнута відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року) усього анульованого боргу на загальну суму 62 796,41 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Так, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Згідно з пунктами 54.1, 54.2 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 цього Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що контролюючий орган під час перевірки встановив, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, громадянка ОСОБА_3 в 3 кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 3 466 940,20 грн., у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Враховуючи це, Луцька ОДПІ нарахувала позивачу суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 589 136,23 грн., де сума середньомісячного доходу, що оподатковується відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України (в редакції, чинної станом на 2014 рік) за ставкою 15% становить 12 180,00 грн., а тому сума податку на доходи фізичних осіб складає 1 827,00 грн. (12 180,00 грн. х 15% = 1 827,00 грн.), при цьому сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 17% становить 3 454 760,20 грн. (3 466 940,20 грн. - 12 180,00 грн. = 3 454 760,20 грн.), відтак за цією ставкою позивачу нараховано 587 309,23 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо розміру суми нарахованого вищевказаного податку, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України (в редакції, чинній на момент отримання позивачем доходу) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дисидентів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентами або нерезидентами в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна. Доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, об'єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є також дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України (в редакції, чинній з 07.05.2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що податок на доходи фізичних осіб нарахований ОСОБА_3 за 2014 рік, однак відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Положення статті 58 Конституції України слід застосувати в даному випадку, тому що це спрямовано на поліпшення правового становища фізичної особи, оскільки основними засадами Конституції України є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, що визнаються найвищою цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. У зв'язку з цим суд до даних правовідносин застосовує підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, чинний з 07 травня 2015 року.

Враховуючи вищевказану норму, суд дійшов висновку, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню, тому сума нарахованої та прощеної банком пені не включається до суми доходу під час нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 16.09.2015 року у справі №822/4487/14.

Відтак, Луцька ОДПІ під час донарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб зобов'язана була включити до суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага лише основну суму прощеного боргу (неповернутого кредиту) в розмірі 1 860 607,85 грн. У зв'язку з цим, враховуючи ставки податку, визначені в пункті 167.1 статті 167 ПК України (в редакції, чинній на момент отримання позивачем доходу), сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 15% становить 12180,00 грн., а тому сума податку на доходи фізичних осіб за цією ставкою складає 1827,00 грн. (12180,00 грн. х 15% = 1827,00 грн.), при цьому сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 17% становить 1 860 607,85 грн. (1 860 607,85 грн. - 12180,00 грн. = 1 848 427,85 грн.), відтак за цією ставкою сума податку на доходи фізичних осіб складає 314 232,73 грн. (1 848 427,85 грн. х 17% = 314 232,73 грн.). Отже, сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала нарахуванню ОСОБА_3 повинна була становити 316 059,73 грн. (1827,00 грн. + 314 232,73 грн. = 316 059,73 грн.).

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відтак, сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу має становити 79 014,93 грн. (316 059,73 грн. х 25% = 79 014,93 грн.).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Луцька ОДПІ протиправно нарахувала ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 272 832,85 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68 208,21 грн. У зв'язку з цим суд адміністративний позов задовольняє частково та скасовує податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0019351304 від 22 квітня 2016 року на загальну суму донарахованих ОСОБА_3 грошових зобов'язань в розмірі 341041,06 грн. (272 832,85 грн. (основний платіж) + 68 208,21 грн. (штрафні санкції).

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що заборгованість ОСОБА_3 яка була списана за рахунок резервного фонду банку, не можна вважати прощенням відповідно до приписів постанови Правління Національного Банку України №172 від 01 червня 2011 року з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 159.2.1 пункту 159.2 статті 159 ПК України, банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

На виконання вимог пункту 159.2 статті 159 ПК України, постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву (надалі - Порядок № 172), який встановлює правила відшкодування (списання) банками України, згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України, за рахунок створеного страхового резерву (далі - резерв) заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України.

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку № 172, банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість (крім безнадійної заборгованості, зазначеної в пункті 4 цього Порядку), яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів.

При цьому, банк відшкодовує (списує) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за всіма активними банківськими операціями з пов'язаними особами, за операціями з пайовими цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також безнадійну дебіторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку та за господарською діяльністю банку за умови їх відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 172, рішення про відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості приймається виконавчим органом банку (правлінням або радою директорів банку).

В свою чергу, у розумінні положень ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З огляду на викладене вище вбачається, що з резервного фонду, сформованого банком, можливе лише відшкодування безнадійної заборгованості, яка відповідає хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених приписами ПК України, за умови наявності рішення виконавчого органу банку про віднесення заборгованості до категорії безнадійної.

При цьому, заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів (пп.159.3.1 п.159.3 ст.159 ПК України).

Разом з тим, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у тому числі, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, вищенаведені положення ПК України визначають по різному питання оподаткування безнадійної заборгованості та анульованого (прощеного) боргу, які за своєю правовою природою є окремими правовими категоріями та тягнуть за собою відмінні наслідки, зокрема, у разі анулювання (прощення) боргу дохід, отриманий платником податку у вигляді суми такого боргу, зараховується до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою вказаної статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Суд вважає, що відповідачем, Луцькою ОДПІ не доведено правомірность прийнятого податкового повідомлення-рішення №0019351304 від 22 квітня 2016 року в частині застосування до ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 272 832,85 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68 208,21 грн., а відтак в цій частині вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як слідує з матеріалів справи, позивач відповідно до квитанцій №0.0.653815308.1 від 17 листопада 2016 року сплатила судовий збір у розмірі 6890,00 грн. (а.с.2).

Із загальної суми майнових вимог позивача - 736 590,29 грн. суд задовольняє позовні вимоги на суму 341 041,06 грн., тобто 46,29 %. Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ слід присудити судовий збір в розмірі 3 190,07 грн.

Керуючись статтями 2,11,17,71,94,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0019351304 від 22 квітня 2016 року в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 272 832,85 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 68 208,21 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті вісім гривень двадцять одну копійку).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 3 190,07 грн. (три тисячі сто дев'яносто гривень сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 15 вересня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський