Ухвала суду № 68902026, 05.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 513/243/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бучацька А.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправною відмову в проведенні перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про зобов'язання виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією, -

ВСТАНОВИВ:

Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу на постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 11 травня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Саратський районний суд Одеської області задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1:

- визнав протиправною відмову Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 03 березня 2017 року № 739/05 щодо перерахунку пенсії за віком позивачу згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком;

- зобов'язав Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу, починаючи з 28 жовтня 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії;

- зобов'язав Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та призначеною їй пенсією за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, починаючи з 28 жовтня 2016 року та виплачувати пенсію у перерахованому розмірі в подальшому;

- допустив негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місць;

- стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не існували у справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалення неправильного судового рішення.

Так апелянт зазначає, що суду першої інстанції повідомлялось та були надані відповідні докази таких фактичних обставин як:

- призначення позивачу 20.09.2006 року пенсії по інвалідності в порядку та на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- проведення за заявою позивача з 01.09.2008 року призначення позивачу пенсії за вислугу років, в порядку та на умовах, передбачених ст. ст.52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти;

- проведення, за заявою позивача, з 28.10.2016 року перерахунку призначеної пенсії, у зв'язку з переведення її з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії ( пенсії за віком), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також апелянт зазначає, що позивачу на її звернення від 15.06.2016 року, подане в порядку Закону України «Про звернення громадян», була надана 30.09.2015 року вмотивована відповідь та всі документи, які заявник просив надати.

Зазначає апелянт і про те, що 20.02.2017 року позивач звернулась із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії з жовтня 2016 року, з урахуванням положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012, 2013, 2014 роки). 03.03.2017 року позивачу була надана відповідь, в якій зазначений розмір показників, що застосовані при перерахунку призначеної пенсії.

За таких фактичних обставин, апелянт вважає правильним застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік, оскільки до спірних правовідносин застосовуються положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому апелянт наголошує на тому, що вперше пенсія за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена позивачу 20.09.2006 року (пенсія по інвалідності).

Також апелянт зазначає, що позивач не зверталась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в той час як матеріалами справи підтверджено звернення позивача саме із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з переведенням з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), що підтверджено заявою позивача про перерахунок пенсії від 28.10.2016 року.

За таких обставин апелянт вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, висновки суду першої інстанції щодо звернення позивача 28.10.2016 року із заявою про призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджується апелянт і з посилання суду першої інстанції на судові рішення Вищого адміністративного суду України, оскільки вважає, що правовідносини, які виникли у цій справі та по яким Вищий адміністративний суд України ухвалив судові рішення, на які послався суд першої інстанції є різними за змістом.

Також апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції ст. 159 КАС України, оскільки оскаржена постанова не містить мотивів застосування певних норм права та мотивів не застосування тих норм права на які послався пенсійний орган.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 28 жовтня 2016 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Також суд першої інстанції встановив, що вперше позивачу призначення пенсії здійснено відповідачем 20 вересня 2006 року на підставі особистої заяви про призначення пенсії по інвалідності в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

З 01 вересня 2008 року позивача, як працівника освіти, переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року; зазначене пенсія обчислена із заробітної плати за період роботи з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року та з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2008 року з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні за 2007 рік - 1197,91 гривня; загальний стаж враховано по 31 серпня 2008 року, та склав 31 рік 10 місяців 10 днів, з яких стаж працівника освіти 27 років 17 днів; розмір пенсії з 01 вересня 2008 року складав 741,98 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що після досягнення пенсійного віку позивача 28 жовтня 2016 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

28 жовтня 2016 року позивача було переведено на пенсію за віком; зазначена пенсія обчислена із заробітної плати за період роботи з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року та з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2008 року з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні за 2007 рік - 1197,91 гривня; загальний стаж враховано по 31 серпня 2008 року, та склав 31 рік 10 місяців 10 днів, з яких стаж працівника освіти 27 років 17днів, а розмір пенсії з 28 жовтня 2016 року - 1256,56 гривень (а.с. 19-31).

Також суд першої інстанції встановив, що 20 лютого 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (а.с. 17).

Листом № 730/05 від 03 березня 2017 року позивачу роз'яснено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього виду пенсії (а.с. 18).

Суд першої інстанції встановив неправомірність такої відмови відповідача у проведенні перерахунку призначеної позивачу пенсії за віком.

Обґрунтовуючи свій висновок суд першої інстанції посилався на приписи ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої за цим законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають в т.ч. працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.

Суд першої інстанції зазначив, що пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польоті.

Пунктом «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час переведення позивачки на пенсію за вислугою років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

За таких обстави, враховуючи положення ст. ст. 2, 19, 21, 52, 54, 55, 64-67, 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсія за вислугу років є самостійним видом пенсії, розмір якої нараховується залежно від розміру заробітної плати, який обчислюється згідно вимог визначеного Закону.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Тобто зазначеним законом не передбачено такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років.

Також суд першої інстанції зауважив, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд першої інстанції зауважив, що відповідач здійснив переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте пенсія за віком мала бути призначена позивачу первинно з 28.10.2016 року на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За таких обставин суд першої інстанції встановив безпідставність посилання відповідача на ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому суд першої інстанції врахував, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, а не пенсію за віком, а тому з 28 жовтня 2016 року відповідач повинен був призначити їй пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не переводити її з одного виду пенсії на інший.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що позивач не надавала згоди на обчислення пенсії із розрахунку заробітку, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Суд першої інстанції зазначив відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість посилання відповідача на наявність підстав для переведення позивача з одного виду пенсії на інший та правильність нарахування їй пенсії за віком, оскільки у спірних правовідносинах пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При цьому суд першої інстанції послався на судові рішення Вищого адміністративного суду України від 01.12.2013 року у справі № К/800/38624/13, від 02.04.2014 року у справі №К/800/45035/13, від 16.01.2014 року у справі № К/800/1384/13, та правову позицію з аналогічних правовідносин Верховного Суду України викладену у постанові цього суду від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а.

На підставі встановлених фактичних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, відповідач при обчисленні пенсії повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк позовної давності, який обчислюється з дня отримання позивачем 03 березня 2017 року відмови в перерахунку пенсії, на день звернення з позовом до суду не сплив, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині перерахунку призначеної пенсії підлягають задоволенню з 28 жовтня 2016 року, тобто з дня звернення позивача до відповідача з такою вимогою.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору в цій справі є

- протиправність відмови Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 03 березня 2017 року № 739/05 щодо перерахунку пенсії за віком позивачу згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком;

- вимога про зобов'язання Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу, починаючи з 28 жовтня 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії;

- вимога про зобов'язання Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та призначеною їй пенсією за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, починаючи з 28 жовтня 2016 року та виплачувати пенсію у перерахованому розмірі в подальшому.

Апеляційний суд встановив, що за змістом адміністративного позову, апеляційної скарги та мотивувальної частини оскарженої постанови суду першої інстанції для вирішення спору який виник між сторонами необхідним є встановлення правильності застосування апелянтом ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що пов'язано із встановленням таких фактичних обставин як призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з переведенням з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком).

Відповідно до матеріалів справи

- 20.09.2006 року позивачу призначена пенсія по інвалідності в порядку та на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 43);

- з 01.09.2008 року позивачу призначена пенсія за вислугу років, в порядку та на умовах, передбачених ст. ст.52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник освіти (а.с. 19);

- 28.10.2016 року позивач подала заяву, в якій зазначено, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії; вид пенсії визначений як «перехід на інший вид пенсії» (а.с. 42).

Апеляційний суд зазначає, що не зважаючи на відсутність в матеріалах справи копії розпорядження пенсійного органу про переведення позивача з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), сторони у справі не заперечують той факт, що з 28 жовтня 2016 року позивач отримує пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що також зазначено у відповіді пенсійного органу на адресу позивача від 03.03.2017 року (а.с. 18), та що вбачається з розпорядження пенсійного органу від 03.03.2017 року про перерахунок позивачу пенсії за віком через зміну надбавки (а.с. 31).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 28.10.2016 року позивачу призначена пенсія за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до поданої позивачем заяви від 28.10.2016 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо проведення з 28.10.2016 року перерахунку пенсії у зв'язку з переведенням позивача з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), а не призначення позивачу з 28.10.2016 року пенсії за віком, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, відповідно до матеріалі справи до 28.10.2016 року, позивачу з 01.09.2008 року призначена пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 28.10.2016 року.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що підтверджено матеріалами справи (а.с 9-14, 23, 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, 60 років, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

Оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про набуття позивачем з 28.10.2016 року права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи які мають право на призначення пенсії за цим законом мають подати до пенсійного органу заяву про призначення пенсії, а особи, яким призначено пенсію за цим законом, за наявності певних обставин, мають подати заяву про перерахунок призначеної за цим законом пенсії.

Як зазначено апеляційним судом раніше, за приписами ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким призначена пенсії за цим законом, за наявності певних обставин, можуть обрати інший вид пенсії, який передбачений цим законом, подавши заяву про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії в межах цього закону.

Оскільки станом на 28.10.2016 року позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона не може бути переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки таке переведення можу відбуватись у межах пенсій призначений за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так само, позивачу не може бути здійснений перерахунок пенсії у зв'язку із переведенням з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), оскільки це суперечить приписам ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому Постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 року за № 1566/11846, в редакції чинній станом на 28.10.2016 року, при прийманні документів, орган, що призначає пенсію, окрім іншого перевіряє правильність оформлення заяви

Враховуючи викладене, оскільки Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 року за № 1566/11846, в редакції чинній станом на 28.10.2016 року, не передбачено подання такої заяви як заява про перерахунок пенсії у зв'язку з переведенням з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо подання позивачем 28.10.2016 року заяви саме про призначення вперше пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 40, а не ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із переведенням з одного виду пенсії (пенсія за вислугу років) на інший вид пенсії (пенсія за віком), ґрунтуються на спотворенні фактичних обставин справи, внаслідок неналежного виконання свого обов'язку з перевірки правильності оформлення заяви позивача від 28.10.2016 року, та як наслідок - на помилковому розумінні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 159 КАС України апеляційний суд відхиляє, як такі, що не відповідають дійсності та спростовані змістом оскарженої постанови, зокрема мотивувальної частини.

Також апеляційний суд зазначає про правильність посилання судом першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові цього суду від 29 листопада 2016 року по справі № 21-6331а15 (№133/476/15-а).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212,244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець