Постанова № 68901562, 14.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/9713/17 Головуючий у 1-й інстанції: Арапіна Н. Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Беспалова О.О., суддів: Губської О. А., Грибан І. О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій щодо відмови у виплаті грошової допомоги згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» протиправними; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 липня 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасування з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 09.03.2017 р. звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 призначених місячних пенсій як такій, яка є працівником освіти більше 30 років та якій пенсія призначається вперше, оскільки вона не скористалася правом виходу на пенсію за вислугою років (а. с. 33 - 34).

Листом від 24 травня 2017 року № 4240/13 відповідач у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 призначених місячних пенсій відмовив, посилаючись на те, що в період з 12.01.1989 р. по 27.08.1997 р. позивач була призначена на посаду заступника директора середньої школи ім. П. К. Запорожця, а посаду вчителя історії обіймала за сумісництвом, що не дає права на отримання допомоги (а. с. 18 - 19).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон 1788) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що правом на пенсію за вислугу років користуються, в тому числі, учителі.

Аналогічну посаду містила постанова «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства» від 17.12.1959 р. № 1397.

У відповідності до п. 4 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженою вказаною постановою, час роботи, зазначеної в п. 1, 2 і 3 цього Положення, зараховується в стаж роботи за спеціальністю за умови, якщо не менше 2/3 стажу, що необхідний для призначення пенсії у відповідності до цієї Постанови, припадає на роботу в установах, організаціях та посадах, робота в яких дає право на цю пенсію.

Як встановлено колегією суддів, позивача наказом від 05.01.1989 р. призначено на посаду вчителя історії за сумісництвом з тижневим навантаженням 12 годин.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 651-XIV педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку.

На час роботи позивача за сумісництвом, постановою РНК СРСР и ЦК ВКП(б) від 09.04.1936 р. «Про підвищення заробітної плати вчителям та іншим шкільним робітникам» також було встановлено, що ставки заробітної плати вчителів повинні виплачуватися за 4 години викладацької роботи в день в перших чотирьох класах і за 3 години - в інших класах.

Таким чином, ставка заробітної плати вчителя історії у спірний період становила 18 годин, тобто позивач працювала з 2/3 ставки вчителя.

З вищедосліджених норм колегія суддів не вбачає застережень по відношенню до даних правовідносин щодо зарахування позивачу спірного стажу для вирішення питання про виплату грошової допомоги.

Втім, колегія суддів приходить до висновку, що конкретне право позивача на отримання допомоги за умови роботи при неповній ставці законодавством не врегульовано.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються.

Встановлюючи природу права пенсіонера на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788 передбачено право виходу на пенсію для жінок у 55 років.

В той же час, позивач даним правом не скористалася та вийшла на пенсію у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV у віці 57 років 6 місяців.

Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З вказаних норм випливає, що одноразова грошова допомога виплачується виключно у випадку досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що одноразова грошова допомога має заохочувальну функцію з боку держави, в тому числі, для жінок-вчителів, які мали право вийти на пенсію у 55 років, проте, продовжували працювати до досягнення загального пенсійного віку.

Зважаючи на це, для правильного вирішення спору встановленню підлягає наявність у позивача права на зарахування спірного стажу до стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Так у відповідності до ч. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З записів у трудовій книжці випливає, що позивач мала приблизно 0, 67 ставки заробітної плати (12 годин з 18), що значно перевищує обсяг роботи, необхідний для отримання надбавки за вислугу років при роботі за сумісництвом.

В розумінні ст 51. Закону № 1788, процитованої вище, суть вислуги років полягає у виконані робіт, що призводять до втрати професійної працездатності або придатності.

З огляду на те, що надбавка за вислугу років та пенсія за вислугу років мають спільне джерело походження - втрату працездатності та придатності з огляду на специфіку роботи вчителя, колегія суддів, застосовуючи аналогію закону, приходить до висновку про наявність у позивача права на включення періоду роботи на посаді вчителя за сумісництвом з 12-годинним робочим тижнем до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Крім того, у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню також підлягає питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача сплаченого судового збору у розмірі 1344, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 196, 197, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні та виплаті десяти місячних пенсій, оформлену листом від 24 травня 2017 року № 4240/13.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на 09 березня 2017 року.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 40379527) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, 02100) судові витрати у розмірі 1344, 00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.