Постанова № 68901402, 20.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2016 рокусправа № 0870/6104/12(808/26/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка є правонаступником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

у адміністративній справі № 0870/6104/12(808/26/15) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МДМ" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МДМ", визнано протиправним та скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення рішення №0000152305 від 23.01.2012 року, та присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МДМ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати в сумі 2146 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав не відповідності викладених в ній висновків фактичним обставинам справи, які суперечать нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивач у цій справі не підтвердив належними доказами реальність господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій» в перевіряємий період, що свідчить про відсутній у позивача підстав для включення до складу витрат відповідних сум з метою оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В письмових запереченнях позивач посилається на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 20.12.2012 року у справі № 0870/6045/12 було задоволено вимоги позивача у цій справі та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000162305 від 23.01.2012 року, винесеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя за результатом перевірки правовідносин ТОВ «Компанія МДМ» з тим ж самими контрагентами що і у цій справі та той же період часу, які суд у справі № 0870/6045/12 визнав такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків і підтвердженими первинними документами. За вказаними обставинами, позивач посилаючись на положення ч.3 ст.72 і ч.2 ст.255 КАСУ вважає, що з моменту набрання чинності згаданої вище постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року у справі № 0870/6045/12 реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій» більше не може оспорюватися з боку податкового органу, а наявність ї фактичного виконання не підлягає додатковому доказуванню з боку ТОВ «Компанія МДМ».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції без дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій», на підставі яких ТОВ «Компанія МДМ» було сформовано дані податкового обліку, помилково узяв до уваги лише наявні у позивача видаткові та податкові накладні, сертифікати якості, та банківські виписки на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі, не оцінив їх достовірності в розумінні фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій», які не мають фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст укладених ними з ТОВ «Компанія МДМ» договорів, також як і не взяв до уваги відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, або інших документів, якими б підтверджувався рух постачаємого товару від ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій» до ТОВ «Компанія МДМ», що відповідно унеможливило беззаперечне підтвердження факту поставки товару позивачу саме зазначеними контрагентами, для яких торгівля феросплавами, кальцієм, ферохромом, магнієм в чушках і т.д. не є звичайним видом їх господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням рішенням №0000152305 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 946 335,00 грн. (за основним платежем - 2 357 068,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 589 267,00 грн.), стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства з податку на прибуток, а саме, вимог п.5.1, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, вчинених позивачем шляхом неправомірного завищення суми валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій» на загальну суму 9 428 273,00 грн., внаслідок чого відбулося заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 30.09.2011 року на суму 2 357 068 грн., що викладено в Акті планової виїзної перевірки № 439/23-508/34749193 від 28.12.2011 року, проведеної у позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011 р.р. (а.с.13-34 т.1),

Наведені в Акті перевірки висновки мотивовані контролюючим органом тим, що позивачем не підтверджено первинними документами правомірність віднесенням ним до складу валових витрат по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Форекс Груп», ТОВ «Лік», та ТОВ «Союз Меркурій», які не мають кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення поставленого позивачу товару, а також можливостей придбання цього товару, та приміщень для зберігання цих товарів, і інших технологічних можливостей, що становлять зміст господарських операцій за договорами: з ТОВ «Лік» № 09КО від 27.07.2009 року, з ТОВ «Форекс Груп» № ФОР10КО від 21.12.2009 р., та з ТОВ «Союз меркурій» № СМ10КО від 05.10.2010 р., що в свою чергу свідчить про відсутність реального характеру досліджених операцій та, відповідно про відсутність права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем фактичного отримання товару від ТОВ «Лік» № 09КО від 27.07.2009 року, з ТОВ «Форекс Груп» № ФОР10КО від 21.12.2009 р., та з ТОВ «Союз меркурій» № СМ10КО від 05.10.2010 р., та його використання у власній господарській діяльності.

Наведені висновки суд мотивував формальним посиланням на долучені до матеріалів справи позивачем первинні документи по цим господарським операціям (видаткові та податкові накладні, рахунки, сертифікати якості, банківські виписки на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі), а також керуючись положеннями до ч.3 ст. 72 КАС України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд спирався на Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року в адміністративній справі № 0870/6045/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, якою за адміністративним позовом ТОВ «Компанія МДМ» скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000162305 від 23.01.2012 року, винесеного по тим самим господарським операціям позивача з тими же контрагентами, за той же період часу, під час розгляду якого судом було встановлено, що на виконання умов договорів поставки з ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплачував їх вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а отже спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Обговорюючи посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних у цій справі обставин положень ч.3 ст.72 КАСУ у зв'язку з наявністю постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 року, яку було прийнято за результатом перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000162305 від 23.01.2012 року, винесеного на підставі того ж акту перевірки, що і спірне податкове повідомлення-рішення у даній адміністративній, колегія суддів бере до уваги наведену в листі від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12 правову позицію Вищого адміністративного суду України, за якою передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. До того ж у вказаному листі зазначається, що адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. При цьому вищий спеціалізований суд передбачає порядок спростування таких обставин. Учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, які мають бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 86 КАС України, а суди повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Наявність у судових рішеннях по адміністративній справі № 0870/6045/12 висновків щодо неправомірності позиції податкового органу, викладеної в акті планової виїзної перевірки № 439/23-508/34749193 від 28.12.2011 року - не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, і відповідно, суд першої інстанції під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку позивача та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даній справі суд першої інстанції зазначених вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи не виконав, та повністю проігнорував доводи податкового органу, не надавши їм взагалі будь-якої оцінки.

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції у цій справі, судова колегія дійшла висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду адміністративної справи №0870/6045/12, по якій взагалі не перевірялася здатність ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» виконати прийняті на себе договірні зобов'язання перед позивачем по поставці товару за який позивач сплатив кошти, а лише досліджувалося оприбуткування позивачем за прибутковими ордерами на підставі оформлених ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» документів феросплавів, кальція, ферохрома, магнія в чушках і т.д., та враховувалося використання позивачем у власній господарській діяльності вказаного товару відповідно до видаткових накладних, довіреностей підприємств-покупців, бухгалтерських регістрів, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 та картками рахунку 281. За вказаних обставин, судова колегія визнає, що дану справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо у цій справі.

Зокрема, якщо на підтвердження реалізації товару (феросплавів, кальція, ферохрома, магнія в чушках і т.д.), ніби то отриманого від ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій», позивачем надано видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні документи, то на підтвердження руху товару в просторі від ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» позивачем не надано жодного документа, і відповідно питання яким транспортом та звідки саме перевозився товар, хто був відповідальним та ким приймався цей товар, і т.д. - залишити не з'ясованими та не перевіреними у зв'язку з приховуванням позивачем зазначених обставин з посиланням лише на відсутність у нього обов'язку брати від постачальника та зберігати транспортні документи, хоча ключовими питанням у цій справі, в якій оскаржується податкове повідомлення - рішення щодо нарахованого позивачу зобов'язання з податку на прибуток є саме реальність отримання товару позивачем від ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» (а не від інших осіб).

Судова колегія не погоджуючись з висновками суду першої інстанції у цій справі, та ставлячи під сумнів господарські операції позивача з його контрагентами підкреслює, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факти транспортування товару ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій», та отримання цього товару позивачем, в т.ч.: актів приймання-передачі за кількістю та якістю; прибуткових ордерів типової форми M-4, що оформлюються при надходженні товарів від постачальників; документів щодо вантажно-розвантажувальних робіт; документів щодо обліку руху активів всередині підприємства; журналів обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1), які застосовуються для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей в міру їх надходження на склад на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів; актів про прийманні матеріалів, які прибули без документів (форма М-7); накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11), які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску підрозділам, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям; карток складського обліку матеріалів (форма N М-12), які застосовуються для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюються на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом); та тощо, і позивачем по справі за п'ять років судового розгляду даної справи таких доказів не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що і контрагенти позивача (ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій») не мають відповідного управлінського та технічного персоналу, основних фондів та коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, що можуть свідчити про можливість здійснення ними операцій з поставки феросплавів, кальція, ферохрома, магнія в чушках і т.д., торгівля зазначеним товаром для цих контрагентів не є звичайною виходячи з їх діяльності за КВЕДОМ.

Судова колегія також бере до уваги, що в матеріалах адміністративної справи немає жодного документа, яким би підтверджувалася організація та поставка вказаних товарів позивачу саме з боку ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій», та який би свідчив про переміщення в просторі і доставку цього товару саме вказаними контрагентами.

Більш того, відсутність у контрагентів позивача можливості виконувати свої зобов'язання по укладеним з позивачем договорам підтверджується тим, що: в штаті ТОВ „Союз Меркурій" є один директор, податкова звітність цього товариства з податку на додану вартість за березень - серпень 2010 року має статус „до відома", а свідоцтво платника ПДВ анульовано, при тому, що операції з придбання позивачем феросплавів від ТОВ „Союз Меркурій" (м. Донецьк) за даними позивача відбулися в період з 18.03.2010р. по 09.08.2010р., на час перевірки позивача вказане товариство за місцезнаходження не знаходилося; в штаті TOB „Компанія МДМ" є один керівник, підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, а за результатом перевірки цього підприємства виявлено безпідставність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у січні-березні 2010 року та у березні 2011 року (а.с.164 т.3)

Судова колегія може погодитися з позицією суду першої інстанції у цій справі стосовно відсутності у позивача обов'язку обліку та зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення товару його контрагентами, оскільки відповідною транспортною документацією фактично підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Разом з тим, враховуючи спірність у даному випадку питання реальності господарських операцій з придбання товару позивачем саме у ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій», наявності письмових доказів у справі про відсутність у зазначених контрагентів виробничого, технологічного й кадрового потенціалу, і відповідно їх здатності виконати обумовлені поставки, суд першої інстанції зобов'язаний був приділити увагу питанню транспортування товарів позивачу з боку його вище вказаних контрагентів з м.Донецьку до м.Запоріжжя, і як саме оформлялося виконання поставок. Зазначені обставини судом першої інстанції не перевірялися, а доводи відповідача про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій» - безпідставно не були прийняті до уваги, хоча матеріалами адміністративної справи, зокрема, актами перевірки ТОВ «Союз Меркурій» (а.с.170-171 т.3), ТОВ «Лік» (а.с.172-173 т.3), ТОВ «Форекс Груп» (а.с.163-169 т.3) беззаперечно підтверджують факт не здатності виконати цими підприємствами прийняті на себе зобов'язання за договорами № 09КО від 27.07.2009 року (ТОВ «Лік»), № ФОР10КО від 21.12.2009 р. (ТОВ «Форекс Груп»), та № СМ10КО від 05.10.2010 р. (ТОВ «Союз меркурій»), за які їм позивачем були сплачені кошти. Також як і підтверджують відсутність понесення вказаними товариствами виробничих витрат, пов'язаних з господарськими операціями по поставці позивачу товарів, і відсутність зв'язок між їх статутною діяльністю та фактами продажу позивачу феросплавів, кальція, ферохрома, магнія в чушках і т.д.

Отже, судова колегія визнає, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи (видаткові та податкові накладні, сертифікати якості, та банківські виписки на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій з боку його контрагентів (ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій»), оскільки спірні поставки цими товариствами позивачу товару не підтверджені належними доказами про рух (перевезення) товару, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами ознак фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що в свою чергу виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача як отриманих від ТОВ «Лік», ТОВ «Форекс Груп» і ТОВ «Союз Меркурій».

Однак, відповідні обставини судом першої інстанцією не досліджувалися взагалі.

Виходячи із вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права та процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.204, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка є правонаступником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - задовольнити

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МДМ" - в повному обсязі

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає бо не перешкоджає подальшому провадженню у справі

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов