Постанова № 68901398, 14.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 вересня 2017 року 10:25 №826/3886/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 22.09.2016 №000014/26-52-40/2602002192 та від 22.09.2016 №000015/26-52-402602002192,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 22.09.2016 №000014/26-52-40/2602002192 та від 22.09.2016 №000015/26-52-402602002192.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки обставини, які покладені в основу останнього фактично не мали місця.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, оскільки під час проведення перевірки позивача виявлений факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв обклеєних марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції, місткості тари, чим порушено пункт 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено приписи статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відтак винесенні рішення про застосування фінансових санкцій є правомірні та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в павільйоні, за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт від 14.09.2016 №26/20940/2602002192, в якому зафіксовано порушення пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів описаних в додатку №2 до акту перевірки без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено статтю 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, описаних в пункті 1 додатку №1 до акту перевірки, маркованих марками акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинного на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено пункт 226.9 статті 226 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 22.09.2016 №000014/26-52-40/2602002192 та від 22.09.2016 №000015/26-52-402602002192, якими до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у загальному розмірі 34 000,00 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Що стосується порушення щодо факту зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів описаних в додатку №2 до акту перевірки без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено статтю 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 11 до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу.

Пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Згідно пункту 228.2 статті 228 Податкового кодексу України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до пункту 23 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.

Згідно пунктом 8 частини першої статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар).

Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

З матеріалів справи вбачається, що у додатку №2 до акта перевірки зазначено сигари «Кафе крем оріджинал Фільтр Тріп», які зберігалися у павільйоні позивача з метою подальшої реалізації без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

Водночас, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у позивача було наявне право поштучного продажу сигар, оскільки обмеження такого продажу розповсюджується виключно на сигарети.

Також, в судовому засіданні позивачем було пред'явлено до огляду пачку сигар, зазначену в додатку №2 до акта перевірки.

Так, судом встановлено, що пачка сигар «Кафе крем оріджинал Фільтр Тріп» була відкрита із додержанням вимог пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, упаковка сигар містила розірвану марку марка акцизного податку встановленого зразка.

Суд наголошує, що контролюючим органом не було доведено наявності порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Що стосується зафіксованого в акті перевірці порушення пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу (пункт 216.1 статті 216 Податкового кодексу України).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках (пункт 216.4 статті 216 Податкового кодексу України).

Суми податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період. Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку (підпункти 222.1.1 та 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України).

Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації. У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації (підпункти 222.2.1 та 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Придбані марки акцизного податку передаються покупцями марок (імпортерами) іноземним суб'єктам господарювання для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що підлягають подальшому ввезенню на митну територію України (пункт 227.4 статті 227 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що останніми чітко відмежовано момент виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів, які вироблені на митній території України, та тих, які ввезені на митну територію України (імпортована продукція). Так, датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, а датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), ввезених на митну територію України, є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Як вбачається зі змісту акту 14.09.2016 №26/20940/2602002192 та додатку №1 до нього, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки контролюючого органу про факт зберігання позивачем з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинного на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Вказаним алкогольним напоєм, стосовно якого встановлено дане порушення, визначено напій лікер «Evan Williams Honey Reserve», міцність 35,00%, місткість 0,7 л, дата виробництва 23.10.2013, імпортер товариство з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-мова», маркований марками акцизного податку з наступними реквізитами: тип АІ ЛГП, серії АААЇ №000311, №000312, №000312, №000307, сума акцизного податку 14,810 грн., дата 03/14.

Вказане свідчить, що алкогольний напій, що виступив об'єктом перевірки у межах спірних правовідносин, є імпортованою алкогольною продукцією (ввезеною на митну територію України), а тому податок з вказаного підакцизного товару сплачуються не датою їх реалізації особою, яка їх виробляє, а датою подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або датою нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Разом з тим, вказаного контролюючим органом під час проведення перевірки позивача не враховано, а також не надано відповідної оцінки, з огляду на що суд дійшов до висновку, що встановлений факт порушення наведених законодавчих положень з боку позивача, на підставі чого прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування фінансових санкцій від 22.09.2016 №000014/26-52-40/2602002192 та від 22.09.2016 №000015/26-52-402602002192.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок грн.) 00 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 15.09.2017.