Постанова № 68900501, 08.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2017 р. Справа № 804/4952/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2017 року арбітражний керуючий ОСОБА_6 (далі позивач) звернувся до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень № 39-П від 20.07.2017 року, винесений Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису позивач зазначив, що згідно з актом позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19 липня 2017 року № 51, проведеної Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Державного Дніпропетровського ливарно-механічного заводу 20 липня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області серед іншого, винесено припис про недопущення повторних порушень № 39-П. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки на його думку такі висновки є суб'єктивним припущенням перевіряючих Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Зазначені у приписі порушення про недопущення повторних порушень № 39-П від 20 липня 2017 року - позивач як арбітражний керуючий не допускав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, посилаючись на письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи та просили у задоволенні останнього відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 року по справі № 904/7685/15 Державний Дніпропетровський ливарно-механічний завод (далі ДДЛМЗ) (49000, м. Дніпро, вул. Марата, буд. 2, ідентифікаційний код 02500221) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором ДДЛМЗ призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 734 від 24.04.2013 року).

На підставі доручення Міністерства юстиції України від 09.06.2017 року № 792/11560-0-32-17/9.4 Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області у період з 06.07.2017 року по 10.07.2017 року було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6

Предметом перевірки було дотримання арбітражним керуючим ОСОБА_6 вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та норм чинного законодавства про банкрутство під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ДДЛМЗ, з питань:

- щодо прийняття до свого відання майна боржника, забезпечення його збереження;

- щодо проведення інвентаризації та оцінки майна;

- щодо виконання функцій управління та розпорядження майном боржника;

- щодо формування ліквідаційної маси;

- інших питань зазначених у скарзі арбітражного керуючого ОСОБА_7 від 10.05.2017 року за № 01/06/106.

За результатами перевірки, Комісією було складено Довідку № 51-Д від 10.07.2017 року про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6

19 липня 2017 року відповідачем за результатами перевірки було складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6 № 51.

На підставі акту перевірки 20.07.2017 року арбітражному керуючому ОСОБА_6 винесено припис № 39-П про недопущення повторних порушень, а саме: абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство у частині не забезпечення збереження майна банкрута ДДЛМЗ.

Правомірність зазначеного припису є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлено положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII.

Положеннями абз. 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час реалізації своїх прав та обовязків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобовязаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обовязки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Водночас, суд зазначає, що Закон про банкрутство не містить встановленого та конкретного переліку заходів, які мають бути вжиті ліквідатором для захисту майна боржника, відтак право на обрання того чи іншого способу здійснення цього повноваження є прерогативою виключно арбітражного керуючого.

Тому, ліквідатор на власний розсуд, враховуючи співрозмірність заходів та кінцевої мети, з урахуванням обставин конкретної справи, в межах своїх прав та обов'язків, вчиняє необхідні та достатні заходи для збереження майна банкрута.

Встановлено, що у Довідці № 51-Д Комісія з перевірки вказує на те, що до перевірки позивачем не було надано будь - яких документів (копії договору про надання послуг охорони), що підтверджують забезпечення збереження майна банкрута ДДЛМЗ ліквідатором ОСОБА_6

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що впродовж ліквідаційної процедури ДДЛМЗ на рахунку банкрута були відсутні грошові кошти, яких би вистачало для укладення договору охорони майна та сплати відповідних послуг охоронної організації.

Крім того, все майно ДДЛМЗ під час ліквідаційної процедури знаходилось у приміщеннях, які зачинялися. Фактів загублення, втрати або розкрадання майна ДДЛМЗ під час ліквідаційної процедури не встановлено.

Факт того, що під час ліквідаційної процедури майно в повному обсязі збережено ліквідатором підтверджується тим, що ліквідатор прийняв у в.о. директора ДДЛМЗ, а після припинення ліквідаційної процедури повернув в.о. директора ДДЛМЗ все майно, документацію та печатку боржника.

З огляду на викладене, суд зазначає, що порушення абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство може мати місце виключно за наявності фактів, які свідчать про незбереження майна банкрута (втрату, знищення, пошкодження тощо).

Встановлено, що з пояснень в.о. директора ДДЛМЗ ОСОБА_8, позивачу стало відомо про те, що ТОВ НВП "РІЧ" є одним з орендаторів нерухомого майна ДДЛМЗ. Також, ліквідатору повідомлено, що приміщення ДДЛМЗ знаходяться під охороною, яку забезпечує ТОВ НВП "РІЧ".

З метою виконання своїх повноважень, ліквідатор звернувся до ТОВ НВП "РІЧ" з листом від 12.04.2016 року вих. № 10/01/1, в якому просив повідомити: 1) чи знаходиться під охороною майно і територія ДДЛМЗ? 2) хто відповідальний за охорону майна, в тому числі ДДЛМЗ? 3) яка частина території ДДЛМЗ знаходиться під охороною (вся територія чи окремо визначений об'єкт)? Також, ліквідатор просив надати належним чином завірену копію договору охорони майна у разі укладення такого договору з третьою особою.

У відповідь ліквідатору надано лист від 13.04.2016 року вих. 16/04/13/02, в якому повідомлено, що ТОВ НВП "РІЧ" орендує у ДДЛМЗ нежитлові приміщення.

Між ТОВ НВП "РІЧ" і ПП "Левіт №1" було укладено Договір на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року. Відповідно до укладеного договору під охороною знаходиться вся територія і все майно Державного Дніпропетровського ливарно - механічного заводу. Відповідальним за охорону є ПП "Левіт № 1.

В той же час, копію договору охорони майна ліквідатору надано не було.

Ліквідатор ДДЛМЗ повторно звернувся до ТОВ НВП "РІЧ" з листом від 29.04.2016 року вих. № 10/15 в якому повторно просив надати належним чином завірену копію договору охорони майна. Також, ліквідатор просив повідомити його у випадку розірвання договору на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року.

Відповіді, а також копії договору на надання послуг охорони № 05/Ф-15 від 21.08.2015 року ліквідатору не було надано.

Позивачем до перевірки надано копії вищезазначених листів від 12.04.2016 року № 10/01/1, від 13.04.2016 року № 16/04/13/02, від 29.04.2016 року № 10/15 з відміткою про отримання директором ТОВ НВП "РІЧ" ОСОБА_9

Разом з тим, надані арбітражним керуючим документи, на думку відповідача, не підтверджують вжиття заходів щодо забезпечення збереження майна.

Однак, такі твердження відповідача є безпідставними та спростовуються наступним.

На виконання абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором ДДЛМЗ прийнято від в.о. директора ДДЛМЗ до свого відання майно, документацію та печатку боржника, що підтверджується наступними документами:

- ОСОБА_7 прийому - передачі документації ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 1;

- ОСОБА_7 прийому - передачі документації, яка підлягає довгостроковому зберіганню ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 2;

- ОСОБА_7 прийому передачі печатки ДДЛМЗ від 18.04.2016 року № 3;

- ОСОБА_7 прийому - передачі майна ДДЛМЗ від 10.05.2016 року № 4.

У зв'язку із прийняттям 11.07.2016 року постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом, якою скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 року у справі № 904/7685/15 та ліквідаційну процедуру ДДЛМЗ загалом, ліквідатором передано в.о. директора ДДЛМЗ майно, документацію та печатку боржника, що підтверджується наступними документами:

- ОСОБА_7 прийому - передачі майна ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 5.

- ОСОБА_7 прийому - передачі документації ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 6;

- ОСОБА_7 прийому передачі печатки ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 7;

- ОСОБА_7 прийому - передачі документації, яка підлягає довгостроковому зберіганню ДДЛМЗ від 15.07.2016 року № 8.

Слід зазначити, що Закон про банкрутство не містить імперативної норми щодо необхідності ліквідатором укладення договору охорони. На ліквідатора покладається обов'язок забезпечити збереження майна і Закон про банкрутство не має вичерпного переліку засобів реалізації вказаного обов'язку.

Отже, все майно яке було прийнято ліквідатором ДДЛМЗ до свого відання повністю збережено та повернуто після припинення ліквідаційної процедури, що підтверджується ОСОБА_7 прийому - передачі в.о. директора ДДЛМЗ.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає в діях арбітражного керуючого порушення абз. 2 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки, складений відповідачем, не містить доказів, що спростовують доводи та пояснення арбітражного керуючого, або свідчать про не забезпечення арбітражним керуючим збереження майна ДДЛМЗ.

Порушення зазначене в Приписі не містить інформації: яке саме майно ДДЛМЗ не збережено арбітражним керуючим, отже фактично відсутній склад порушення.

Таким чином, оскаржуваний припис про недопущення повторних порушень арбітражним керуючим абз. 2 ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство є протиправним та суперечить нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис про недопущення повторних порушень № 39-П від 20.07.2017 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов арбітражного керуючого ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень №39-П від 20.07.2017 року, винесений Головним територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984907) на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 гривень (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1