Ухвала суду № 68895747, 14.09.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/6781/12

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14.09.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

при секретарі Костюк Л.А.,

з участю прокурора Корнаша О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження №11КП/777/429/17 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2017 року, якою задоволено подання провідного інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_4, засудженого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2013 року за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК Україну до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

До Ужгородського міськрайонного суду звернувся інспектор Ужгородського МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_4, засудженого 2 серпня 2013 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та направлення засудженого для відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не виконав покладені на нього обовязки і в період іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, що підтверджується вироком цього ж суду від 15 грудня 2015 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 1000 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2017 року скасовано звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2013 року із застосуванням ст.75 КК України, і направлено засудженого для відбування призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі.

В обгрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що засуджений ОСОБА_4 не виконав покладені на нього обовязки і під час іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за яке засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 серпня 2013 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду від 16 червня 2017 року про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, так як вважає, що він не порушував встановлені йому судом обмеження. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що однією з підстав направлення засудженого для відбування покарання є вчинення під час відбування покарання з випробуванням саме адміністративних правопорушень, а не злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, які просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд провадження за поданням інспектора в суді першої інстанції, промову прокурора, який вважає апеляційну скаргу адвоката необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали подання та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Застосування до засудженого звільнення від відбування покарання з випробуванням Кримінальний кодекс повязує із здійсненням контролю за поведінкою такого засудженого з метою встановлення факту його виправлення. Зміст контролю полягає у встановленні того, чи належно засуджений виконує покладені на нього обовязки.

Згідно ч.2 ст.78 КК України, у випадку, якщо засуджений не виконує покладені на нього обовязки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання.

Таким чином, для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно ч. 2 ст. 78 КК України достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. При цьому суд звертає увагу на те, що однією з підстав направлення засудженого для відбування призначеного покарання є вчинення під час іспитового строку саме адміністративних правопорушень, а не злочину.

Аналогічні положення містить КВК України, відповідно до ч.ч.2-4 ст.166 якого, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також, згідно з ч. 2 ст.78 КК суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Згідно внесеного до суду подання інспектора про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у ньому відсутнє посилання, як на підставу скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, на факти невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення, які б свідчили про його небажання стати на шлях виправлення. Подання обгрунтовано виключно вчиненням засудженим ОСОБА_4 під час іспитового строку нового кримінального правопорушення.

Зважаючи на те, що клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин під час іспитового строку, що є підставою для направлення його для відбування призначеного судом покарання, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

На думку судової колегії, суд першої інстанції необгрунтовано послався на той факт, що ОСОБА_4 під час іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за яке він засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2015 року як на обставину, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, оскільки вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину є підставою для для застосування до нього вимог ст. ст. 71, 72 КК України та призначення покарання за сукупністю вироків.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, тобто за правилами призначення покарання за сукупністю вироків.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. Таким чином, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, таку обставину слід враховувати саме при призначенні покарання за новий злочин, а не як підставу скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання.

З урахуванням вищенаведеного, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що внесення інспектором Ужгородського МРВ з питань пробації на розгляд суду клопотання щодо скасування звільнення від відбування покарання у разі вчинення засудженим нового злочину в період іспитового строку не передбачено КК України, КПК України та КВК України, а вирішення питання призначення покарання у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину покладено, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, виключно на суд при постановленні вироку.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суд в ухвалі необгрунтовано посилається як на обставину, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення, на той факт, ОСОБА_4 під час іспитового строку вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за яке він засуджений вироком від 15 грудня 2015 року до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 гривень.

Окрім цього, в судовому засіданні не встановлено факту невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України та вчинення ним адміністративних правопорушень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів проаналізувавши суть наведених у інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації щодо порушень обов'язків, покладених на засудженого ОСОБА_4 за вироком суду та вивчивши дані про його особу, приходить до висновку про необгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення подання інспектора про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 серпня 2013 року і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, у звязку з чим апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2017 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 на направлення для відбування покарання скасувати.

У задоволенні подання провідного інспектора Ужгородського МРВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_4, засудженого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2013 року за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК Україну на 3 роки позбавлення волі й на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки і направлення ОСОБА_4 для відбування призначеного судом покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її оголошення.

Судді: