Ухвала суду № 68894951, 15.09.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1510/17

Провадження № 1-кп/266/333/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2017 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

з участю:

секретаря Петрухіної Т.Л.,

прокурорів Яхно В.А., Тамбулатова О.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження № 42016051290000127 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні стороною захисту - захисником ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 заявлене клопотання про визнання доказів недопустимими, в якому зазначив, що прокурором заявлене клопотання про допит як свідка слідчого Шафорост О.О. та дослідження в подальшому в якості речових доказів журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці, паспортів на елементи обладнання ТОВ «СРЗ», журналів приймання-здавання змін, журналів реєстрації нарядів- допусків, та інших, а також вантажопідйомного, верстатного, газового, зварювального, силового та іншого обладнання. Вважає такі докази очевидно недопустимими, та такими, що не можуть досліджуватись у судовому засіданні, оскільки такі докази в порядку ст.290 КПК України стороні захисту не відкривались. Відповідно до ч.9 ст.290 КПК України письмового підтвердження факту надання доступу стороні захисту до речових доказів не має. Оскільки ч.9 ст.290 КПК України чітко визначає у який спосіб сторона кримінального провадження повинна підтвердити факт відкриття і надання доступу до матеріалів досудового розслідування, та інший спосіб підтвердження такого факту чинним законодавством не передбачений, а тому і показання свідка ОСОБА_3 на підтвердження фактичного відкриття матеріалів є недопустимими. Просили суд визнати недопустимими під час судового розгляду докази сторони обвинувачення, процесуальним джерелом яких є журнали реєстрації інструктажів з питань охорони праці, паспорти на елементи обладнання ТОВ «СРЗ», журнали приймання-здавання змін, журнали реєстрації нарядів-допусків та інші, заявлені прокурором письмові речові докази, а також вантажопідйомне, верстатне, газове, зварювальне, силове та інше заявлене прокурором як речові докази обладнання ТОВ «СРЗ»; визнати недопустимими під час судового розгляду докази сторони обвинувачення щодо підтвердження факту відкриття стороною обвинувачення речових доказів стороні захисту, процесуальним джерелом яких є усні показання свідка ОСОБА_3О, яка є слідчим у даному кримінальному провадженні; застосувати передбачені частиною 2 статті 89 КПК України наслідки встановлення очевидної недопустимості вказаних вище доказів.

Прокурори Яхно В.А. та Тамбулатов О.О. заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що відкриття матеріалів досудового розслідування в повному обсязі, в тому числі і речових доказів, в порядку ст.290 КПК України було здійснене належним чином, що підтверджується відповідним протоколом та показаннями в суді допитаного як свідка слідчого Шафорост О.О., а також власноруч написаною ОСОБА_2 заявою від 11.04.2017 року про ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування. Крім того, стороні захисту було достовірно відомо про наявність речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки вони були ознайомлені з протоколами обшуку, постановою про залучення речових доказів. Також слідчий Шафорост підтвердила в суді можливість надання доступу підозрюваному та його захиснику до матеріалів досудового розслідування.

Суд, вислухавши клопотання та думку учасників процесу, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою, на відміну від їх належності придатності для використання за змістом. Вимогами допустимості доказів є: 1) законність джерела, 2) законність способу отримання доказів, 3) процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих (розшукових) і негласних (розшукових) дій, 4) належний субєкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

За приписами частини 1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким чином, частиною 2 ст.89 КПК України визначено, що недопустимість доказу має бути очевидною.

Принципи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні їх переконливості, забезпечення права на захист, рівності сторін перед судом відносяться до загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Захищене статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. В тлумаченні ЄСПЛ принцип змагальності передбачає, що кожна сторона має бути проінформована про докази і аргументи іншої сторони. При цьому, це стосується всіх доказів, як письмових, так і речових.

Відповідно до частини 1 статті 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Згідно ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти помякшенню покарання.

Частиною 3 ст.290 КПК України встановлено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів (ч.4 ст.290 КПК України).

З дослідженої судом постанови про залучення до провадження речових доказів від 06 січня 2017 року вбачається, що слідчим Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42016051290000127 наступні документи, вилучені під час проведення обшуку, (мовою оригіналу) :«Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда ремонтно-энергетического производства», «Журнал аппаратчика ХВО», «Паспорта водогрійного стального котла», «Журнал проверки манометров», «Паспорт и руководство по эксплуатации печи для сушки электрических машин», «Журнал регистрации инструктажей на рабочем месте станочного участка машиностроительного комплекса», «Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда агрегатного участка», «Журнал регистрации инструктажей по вопросамохраны труда монтажного участка", "Журнал контроля по охране труда ЭРМЦ", "Паспорт токарного станка 1к62", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда РЭП", "Паспорт станка универсального вертикально-сверлильного", "Паспорт станка универсального зубофрезерного", "Паспорт станка винторезного", "Паспорт долбежного станка", "Паспорт сосуда, работающего под давлением", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда СРЦ", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда", "Паспорт вытяжной системы вентиляционной", "Журнал приема сдачи смен корпусного цеха", "Журнал выдачи ключ бирок на краны", "Паспорт печи газонагревательной", "Паспорт на газовое хозяйство", "Паспорт ковша", "Журнал регистрации нарядов допусков", "Инструкции по охране труда", "Должностные инструкции", "Журнал аварийных тренеровок", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда котельной", "Паспорт тележки приводной рельсовой", "Паспорт тали электрической передвижной", "Паспорт крана 077380", "Журнал приема и сдачи смен крана 76841", "Паспорт крана 79079", "Паспорт крана 76841", "Инструкции по охране труда", "Паспорт крана мостового 2673А", "Паспорт тали 02673", "Паспорт крана 11508 А", "Паспорт крана консольного 01495А", "Паспорт тали ручной 2129", "Паспорт крана мостового 2129А", "Паспорт крана мостового 2128", "Паспорт электротельфера 12078", "Паспорт тали 11681", "Паспорт тали 13381", "Паспорт тали 01486", "Паспорт тали 10130", "Паспорт крана 97193", "Паспорт крана мостового 97379", "Паспорт крана 079271", "Паспорт крана автомобильного 97820", "Паспорт крана 077625", "Паспорт крана М0249/ПК09", "Вахтенный журнал перегрузочной машины 11671", "Вахтенный журнал перегрузочной машины 078875", "Вахтенный журнал перегрузочной машины 102186", "Журнал оператора котельной", "Журнал проверок и ремонтов газового оборудования", "Паспорт крана 079283", "Вахтенный журнал перегрузочной машины 77116", "Журнал осмотров и чисток сварочных установок УРССУ", "Паспорт крана 76683", "Паспорт крана 079047", "Журнал приема сдачи смен (склад стали)", "Журнал регистрации ключей от кранов", "Журнал приема сдачи смен крана 76683", "Паспорт сосуда 81707", "Паспорт сосуда 81702", "Паспорт сосуда 81708", "Паспорт сосуда 81701", "Паспорт сосуда 81704",

"Паспорт сосуда 81703", "Журнал работы оборудования О2", "Паспорт сосуда 81705", "Паспорт сосуда 81706", "Паспорт сосуда 81699", "Паспорт сосуда 81700", "Паспорт кранбалки 11530", "Паспорт на таль 2128", "Паспорт крана 97279", "Паспорт крана 077227", "Паспорт крана 78721", "Паспорт крана 7143", "Паспорт крана 79196", "Паспорт крана 77399", "Паспорт крана 77682", "Журнал приема и сдачи смен крана 079047", "Паспорт крана 078869", "Паспорт крана 78875", "Паспорт крана 77116", "Паспорт крана 76678", "Паспорт токарно винторезного станка 2858", "Паспорт поперечно строгального станка 01879", "Паспорт консольно фрезерного станка 12613", "Паспорт токарно винторезного станка 12007", "Паспорт долбежного станка 01880", "Паспорт токарно винторезного станка 12612", "Паспорт вертикально-сверлильного станка 150901", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда корпусного цеха", "Журнал регистрации инструктажей по вопросам охраны труда машиностроительного производства", "Журнал инструктажей ОТ".

Місце зберігання цих речових доказів в постанові не визначено.

Згідно квитанції №0776 від 18.04.2017 року, до камери схову слідчим Шафорост О.О. 18 квітня 2017 року було передано документацію, вилучену під час обшуку на підприємстві ТОВ «СРЗ» - у чотирьох поліетиленових пакетах, без визначення її переліку, кількості, найменувань тощо.

При цьому, суду разом з доказами сторона обвинувачення надавала супроводжувальний лист (без вихідного номеру та дати, однак із підписом посадової особи про отримання від 10.03.2017 року) у відповідь на звернення ТОВ «СРЗ» щодо повернення документів, яким значну частину документів паспортів на крани, тележки, вагранки, піч газополум?яну, на талі, пічі, ковши тощо, а також папки з документацією по охороні праці, серед яких є такі, що вказані у постанові про залучення речових доказів від 06 січня 2017 року, до завершення досудового розслідування, тобто до виконання слідчим вимог ст.290 КПК України, повернуті ТОВ «СРЗ».

Належного процесуального документу, в якому було би у передбаченому законом порядку визначено перелік, найменування, кількість речових доказів, які мають такий статус на момент завершення досудового розслідування, суду не надано.

Таким чином, очевидним є той факт, що навіть у слідчого Шафорост О.О. на момент виконання вимог ст.290 КПК України речові докази в повному обсязі згідно переліку, визначеному у постанові від 06.01.2017 року, були відсутні, а тому і подальші ствердження сторони обвинувачення про те, що такі докази були відкриті стороні захисту, є неспроможним.

Крім того, постановою того ж слідчого від 11.01. 2017 року як речові докази у даному кримінальному провадженні залучений численний ряд обєктів обладнання та устаткування ТОВ «СРЗ» згідно наведеного в постанові переліку, серед яких вантажо-підіймальні крани, підйомники вантажні, талі, крани, котли, верстати, трактор, автонавантажувачі, газові регуляторні пункти, компресори, кисневі редуктори, електропечі, газові опалювальні прилади, газополум?яна піч, зварювальні та силові трансформатори, із зазначенням інвентарних номерів або маркування або кількості однорідних обєктів.

Вищенаведені докази були отримані стороною обвинувачення до завершення досудового розслідування. Отже, вони не є додатковими матеріалами і мали бути відкриті стороні захисту після завершення досудового слідства і до направлення обвинувального акта до суду.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2017 року вбачається, що слідчий Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3, з дотриманням вимог ст.ст.103, 104, 290 КПК України, надав підозрюваному ОСОБА_2 у приміщенні службового кабінету №8 по вул..Фонтанній, 87, доступ до матеріалів досудового розслідування №42016051290000127 в підшитому і пронумерованому стані в 6 томах, із зазначенням кількості аркушів в кожному з 6 томів, а також часу, витраченого підозрюваним на ознайомлення, а також назвою документу та нумерацією його аркушів у томі. Ознайомлення розпочато о 16-00 годині 18 квітня 2017 року, завершене о 18-00 годині 18 квітня 2017 року. За наслідками ознайомлення підозрюваний власноруч зазначив про те, що з матеріалами кримінального провадження він ознайомлений, заяв та клопотань він немає. При цьому захисник ОСОБА_5 нижче власноруч зазначив про те, що він ознайомлений з матеріалами справи в 6 томах, та окрім заявленого раніше клопотання про залучення письмових доказів, інших клопотань він не має.

Жодного зазначення про те, що підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_5 надавався доступ до речових доказів протокол не містить, та навпаки чітко визначає про надання доступу стороні захисту та її ознайомлення лише з документами у підшитому та пронумерованому вигляді у шести томах із відображенням назви та кількості аркушів кожного наданого для ознайомлення документу. Надання будь-яких журналів, книг, паспортів та інших, перелічених у постанові слідчого про залучення речових доказів, а також доступу до обладнання та устаткування, в протоколі не зазначено.

Відповідно до ч.9 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобовязані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням прокурора як свідок слідчий Шафорост О.О. показала, що стороні захисту матеріали досудового розслідування надавались двічі для ознайомлення до оголошення про підозру, та після завершення досудового розслідування. Під час ознайомлення сторона захисту застосовувала фотозйомку. По завершенні досудового розслідування в даному кримінальному провадженні нею підозрюваному ОСОБА_2 та його захисникові були надані матеріали кримінального провадження та докази. При цьому, залучені як речові докази журнали та паспорти зберігались на той час в її кабінеті у чотирьох сміттєвих мішках, опечатані бірками. Перелік цих речових доказів було відображено в протоколі їх огляду та в постанові про залучення речових доказів. Підозрюваний та захисник не просили окремо надати їм для ознайомлення ці журнали та паспорти на обладнання. Про надання доступу до речових доказів стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК України в протоколі окремо не було зазначено, оскільки у бланку такого протоколу не має відповідної графи. По завершенні ознайомлення підозрюваний підтвердив ознайомлення з усіма матеріалами. Інші речові докази у вигляді численного обладнання ТОВ «СРЗ», станків та кранів, нею стороні захисту не предявлялись, оскільки суд апеляційної інстанції скасував накладення арешту на це майно.

Під час обговорення клопотання про визнання доказів недопустимими сторона обвинувачення посилалась на те, що доступ до речових доказів стороні захисту надавався фактично, оскільки їй були відкриті протоколи обшуку, протокол огляду документів та постанови про залучення речових доказів, що може вважатися відкриттям самих речей.

Однак суд не може погодитись із такими доводами, оскільки відкриття протоколів, яким зафіксовано вчинення певних процесуальних дій, не є відкриттям самих речей, процесуальні дії з якими закріплені в такому протоколі, оскільки він є похідним від речей, які не були відкриті стороні захисту, та містить посилання на відомості, які не відкривались стороні захисту, що в свою чергу заборонено ч.12 ст.290 КПК України.

З урахуванням неможливості використання відомостей, які містяться у невідкритих речах, а саме вилучених під час обшуку журналах, книгах, паспортах та інших документах, перелік яких наведено в постанові слідчого про залучення речових доказів від 06 січня 2017 року, відомості, які містяться в протоколах відносно цих речей не можуть бути допущені судом як доказ, тому як такі відомості втратили своє доказове значення.

Інститут відкриття матеріалів іншій стороні має комплексний характер щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого, серед яких право на оскарження процесуальних рішень, дії чи бездіяльності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, право на захист, а також право на справедливий судовий розгляд.

Не відкриття в повному обсязі матеріалів досудового розслідування, зокрема доказів, визнаних речовими, порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його вже захищатись від так званих нових доказів в стадії судового розгляду без надання достатньої можливості та часу для їх спростування, та порушує баланс інтересів у кримінальному процесі, оскільки стороні обвинувачення відомі всі докази та вона активно їх використовує у процесі доведення вини обвинуваченого в стадії судового розгляду, а сторона захисту не володіє інформацією про такі докази та не може їх використовувати під час дослідження доказів в стадії судового розгляду, зокрема навіть ставити запитання тим же свідкам під час їх допиту в суді, із посиланням на відомості, які містяться у нерозкритих матеріалах (журналах, паспортах та інш.)

Таким чином, у ч. 12 ст. 290 КПК України фактично передбачена кримінальна процесуальна санкція стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обовязку щодо відкриття матеріалів, і полягає у тому, що суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах.

ЄСПЛ у рішенні по справі «Фуше проти Франції» визнав порушення права на справедливий суд, зазначивши про порушення п. 1 ст. 6 КЗПЛ у поєднанні з п. 3 ст. 6 Конвенції, а саме суд зазначив, що «згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду, кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої арґументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом». Не маючи доступу до матеріалів справи, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу, всупереч вимогам п. 1 ст. 6 КЗПЛ і п. 3 ст. 6 КЗПЛ.

Щодо посилання сторони обвинувачення на те, що надання доступу та ознайомлення підозрюваного ОСОБА_2 із речовими доказами підтверджується власноруч написаною ним заявою від 11 квітня 2017 року, то такі доводи суд вважає неспроможними, оскільки як встановлено в судовому засіданні, вищезазначеною заявою підтверджується ознайомлення підозрюваного із матеріалами досудового розслідування в порядку ст.221 КПК України, здійснене на підставі клопотання захисника ОСОБА_5, після допуску його до участі у справі 11 квітня 2017 року, а не під час надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України, що є різними за своє правовою природою, змістом, порядком процесуального фіксування та обсягом надання таких матеріалів.

При цьому, доступ до вантажопідйомного, верстатного, газового, зварювального та іншого обладнання ТОВ «СРЗ», яке визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, стороні захисту взагалі не надавався та не забезпечувався.

Таким чином, недопустимість речових доказів, залучених постановою від 06.01.2017 року, у вигляді журналів, книг, паспортів на елементи обладнання, а також залученого постановою слідчого від 11.01.2017 року вантажопідйомного, верстатного, газового, зварювального та іншого обладнання ТОВ «СРЗ», є очевидною та відповідно до ст.89 ч.2 КПК України тягне за собою неможливість дослідження таких доказів.

Стосовно клопотання захисту в частині визнання недопустимими показань в суді допитаної як свідка слідчого Шафорост О.О., то приведене стороною захисту обґрунтування не є переконливим а посилання на ст.77 КПК України є безпідставним, оскільки по-перше, допитана як свідок ОСОБА_3 фактично підтвердила не виконання нею у встановленому законом порядку вимог ч.2,3, 9 ст.290 КПК України; по-друге, її допит як свідка у кримінальному провадженні виключає її подальшу участь у цьому кримінальному провадженні як слідчого, а не навпаки.

Що стосується обґрунтування недопустимості як доказу протоколу обшуку, оскільки як зазначає сторона захисту у своєму клопотанні, на підставі однієї ухвали суду було проведено не один, а шість обшуків, то в цій частині суд вважає вирішити питання про допустимість чи недопустимість такого доказу у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по справі, оскільки вирішення цього питання вимагає оцінки судом і інших доказів на відповідність вимогам КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.87, 89, 104 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання сторони захисту задовольнити частково.

Визнати недопустимими речові докази, перелік яких приведений в постановах слідчого Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 від 06 січня 2017 року та від 11 січня 2017 року про залучення речових доказів, що тягне за собою неможливість дослідження таких доказів у судовому засіданні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дзюба М. В.