Рішення № 6889077, 19.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2009Справа №2-27/4729-2009 За позовом – ТОВ "Євро Лізинг", м. Київ, вул.. Сурікова, 3 До відповідача - Приватного підприємства "Агротехнології Плюс", м. Сімферополь, вул.. Внешня, буд. 2 ; вул.. (Привоз) Київська, буд. 144

Про стягнення 38 688,67 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – Зайцев, дор. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача 34676,31 грн., яка включає: борг по сплаті платежів – 29105,16 грн., суму індексу інфляції – 9,52 грн., пеню – 1495,80 грн., 3 % річних - 122,90 грн., сума, що відшкодовує збитки – 2242,93 грн., вартість виконавчого напису – 1700,00 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позивач заявою від 02.10.2009 р. про збільшення суми позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 38688,67 грн., яка включає заборгованість по сплаті платежів – 32474,36 грн., збитків інфляції – 9,52 грн., пеню – 1397,10 грн., 3% річних – 197,89 грн., сума, що відшкодовує збитки – 2909,80 грн., вартість виконавчого напису – 1700,00 грн.

Вказане обґрунтовує тим, що станом на 30.09.2009 р. транспортний засіб, що є предметом договору фінансового лізингу №879 від 27.06.2008 р., продовжує знаходитися у користуванні відповідача і відбувається подальше нарахування лізингових платежів. В зв’язку з вказаним, до суми заборгованості було додано суми за користування транспортним засобом за жовтень 2009 р. Також вказав, що 27.08.2009 р. після подання заяви відповідач перерахував позивачу 4945,53 грн., що були зараховані як часткова сплата рахунків - фактур №№ С – 00015766 від 01.04.2009 р. ( 1747,35 грн. ), С – 00027276 від 01.06.2009 р. ( 189,47 грн. ), С – 00037412 від 08.07.2009 р. ( 3008,71 грн. ). Також вказав, що відповідачу було надіслано рахунки – фактури на загальну суму 666,87 грн., які відшкодовують збитки позивача щодо зміни курсу валюти, які досить є несплаченими.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Ухвалою від 07.10.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за клопотанням позивача.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечував, про причини неявки суду не повідомляв, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином. Вимоги суду не виконав.

В зв’язку з вказаним судом було направлені запити до Головного управління статистики АР Крим та до Державного реєстратора.

Головне управління статистики АР Крим у відповіді на вказаний запит від 15.10.2009 р. повідомила про те, що ЄДРПОУ значиться відповідач по справі за адресою: м. Сімферополь, вул.. Внешня, буд. 2.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання так і не забезпечив. Кореспонденція, що надсилалася відповідачу, повернулася до суду з відміткою пошти – «по спливу строку зберігання», що свідчить про ухилення відповідача від явки до суду та виконання вимог суду.

Суд дійшов висновку, що не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

27.06.2008 р. між позивачем по справі ( Лізингодавець ) і відповідачем по справі ( Лізингоотримувач ) було укладено договір фінансового лізингу №879.

Відповідно до п. 2 вказаного договору позивач передає відповдачу, а відповідач отримує від позивача у платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності до замовлення на транспортний засіб.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору позивач придбає транспортний засіб відповідно до замовлення на транспортний засіб та надає транспортний засіб відповідачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця ( продавця ) предмету лізингу був здійснений відповідачем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи замовлення на транспортний засіб вбачається, що сторони домовилися про те, що відповідач замовляє та доручає позивачу по справі придбати у постачальника та передати у термін, який передбачений у договорі, транспортний засіб – Mitsubishi L 200 2.5 D, двигун 2489 см.куб./сс.

У виконання вказаного, між позивачем по справі ( Покупець ) і ЗАТ «Ніколь Моторс» 25.07.2008 р. було укладено договір купівлі - продажу автомобілю №1348/08, відповідно до якого позивач придбав для відповідача транспортний засіб - Mitsubishi L 200 2.5.

Відповідно до п. 4.5 вказаного договору після надання транспортного засобу відповідачу на дату надання сторони підписують акт приймання - передачі транспортного засобу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі від 18.08.2008 р. відповідач отримав від позивача транспортний засіб Mitsubishi L 200 2.5 D, шасі № ММВJNKB408D075321, реєстраційни номер АА 4317 НО.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору фінансового лізингу №879 за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в Плані лізингу та інших додатках.

Сторонами по справі було підписано План лізингу №879/001 від 27.06.2008 р., Зміни до Плану лізингу №879/001 від 15.08.2008 р., якими були встановлені строки сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію позивача на наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати позивача, що безспосередньо пов’язані з використанням цього договору.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору у термін, встановлений у Плані лізингу, відповідач здійснює оплату першого лізингового платежу.

Відповідно до п. 5.5 вказаного договору відповідач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини відповідача.

Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

          Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач по справі, в супереч положенням договору фінансового лізингу та Плану сплати лізингових платежів, неналежним чином виконував забовязання щодо сплати лізингових платежів, що привело виникнення заборгованості, станом на 26.08.2009 р., у розмірі 29105,16 грн.

Оскільки, станом на 30.09.2009 р. транспортний засіб, що є предметом договору фінансового лізингу, продовжував знаходитися у відповідача, в зв’язку з чим позивачем було нараховано лізингові платежі за жовтень 2009 р. 27.08.2009 р. відповідач перерахував позивачу 4945,53 грн., що були зараховані як часткова сплата рахунків - фактур №№ С – 00015766 від 01.04.2009 р. ( 1747,35 грн. ), С – 00027276 від 01.06.2009 р. ( 189,47 грн. ), С – 00037412 від 08.07.2009 р. ( 3008,71 грн. ). Також відповідачу було надіслано рахунки – фактури на загальну суму 666,87 грн., які відшкодовують збитки позивача щодо зміни курсу валюти, які залишилися несплаченими.

При таких обставинах, загальна сума заборгованості по несплаченим лізинговим платежам складає 32474,36 грн.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.

Відповідно до п. 16.1 договору фінансового лізингу при порушення відповідачем забовязань по с платі лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбач ених цим договором, відповідач повинен сплатити пеню у розмір 0,1 від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, розмір пені за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. складає 1397,1 грн.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах, розмір 3% річних за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. складає 197,89 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з 20.04.2009 р. по 26.08.2009 р. склав 9,52 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків від зміни курсу валют у розмірі 2909,80 грн.

Відповідно до п. 5.8 договору фінансового лізингу оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

-          сума, яка відшкодовує при кожному платежу частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

-          комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб розраховується за відповідною формулою, в якої, зокрема, КоефКВ – коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем/курс валюти, зазначений у Плані лізингу.

Відповідно до Зміни до Плану лізингу №879/001 зазначено, що оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим договором обчислюються відповідно до зміни обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної у Плану лізингу, на момент виставлення рахунку позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При таких обставинах, позовні вимоги щодо стягнення суми збитків від зміни курсу валют у розмірі 2909,80 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача вартість виконавчого напису у розмір 1700 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 5.6 договору фінансового лізингу у разі прострочення відповідачем лізингових платежів ( несплати або часткової несплати ) більше 30 днів, на вимогу позивача предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також відповідно до п. 8.4 вказаного договору позивач може припинити дію договору і зажадати негайно повернення транспортного засобу, якщо, зокрема, відповідач припиняє сплату лізингових платежів або інших сум, встановлених даним договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Відповідно до ст.. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право, зокрема, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

З метою повернення транспортного засобу, позивач був вимушений звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу гр. Апатенко М. А., яким, на підставі ст.. 87 Закону України «Про нотаріат», ст.. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 8 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172, було зроблено виконавчий напис від 20.07.2009 р. про повернення транспортного засобу – Mitsubishi L 200 2.5 D за невиплачену в строк за період з 20.04.2009 р. по 20.07.2009 р. заборгованість у розмірі 21816,04 грн.

При цьому зазначено, що вартість плати за вчинення вказаного виконавчого напису складає 1700 грн.

Відповідно до п. 12.10 договору фінансового лізингу якщо відповідач не повертає транспортний засіб у визначений час, в необхідному стані і потрібним чином, позивач має право вжити всіх заходів для визначення місцезнаходження транспортного засобу та повернення його в своє володіння. При цьому, лізингоодержувач ( відповідач по справі ) має нести всі витрати, пов’язані з несвоєчасним поверненням транспортного засобу, відповідно до рахунку – фактури, виставленого позивачем.

В матеріалах справи наявний рахунок – фактура № С – 00045195 від 04.08.2009 р. на сплату відповідачем витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1700 грн.

Факт сплати позивачем по справі плати за вчинення виконавчого напису підтверджується платіжними дорученнями ( т. 1, а. с. 134 – 139 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням останніх уточнень.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агротехнології Плюс", м. Сімферополь, вул.. Внешня, буд. 2 ; вул.. (Привоз) Київська, буд. 144, ( п/р 26001008000063 у Відділенні Кримське РУ ВАТ «Родовід Банк», МФО 321712, ЄДРПОУ 35458182 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ, вул.. Сурікова, 3, ( п/р 26003030836400 в АКІБ «Укрсіббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32774741 ) 38688,67 грн., яка включає заборгованість по сплаті платежів – 32474,36 грн., збитків інфляції – 9,52 грн., пеню – 1397,10 грн., 3% річних – 197,89 грн., сума, що відшкодовує збитки – 2909,80 грн., вартість виконавчого напису – 1700,00 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Агротехнології Плюс", м. Сімферополь, вул.. Внешня, буд. 2 ; вул.. (Привоз) Київська, буд. 144, ( п/р 26001008000063 у Відділенні Кримське РУ ВАТ «Родовід Банк», МФО 321712, ЄДРПОУ 35458182 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ, вул.. Сурікова, 3, ( п/р 26003030836400 в АКІБ «Укрсіббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 32774741 ) судові витрати по сплаті держмита у сумі 386,88 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.